Подробнее Запомнить город


Чотири хвилі партійної системи України

размер текста:

Суспільний запит на нові обличчя та громадська активність потенційних кандидатів в президенти дають підстави вважати, що існуючий партійний ландшафт вступає у фазу серйозних змін.

В даному випадку мова йде не стільки про зміни у владі, а про зміну в методах побудови політичних партій та їх діяльності в суспільстві.

Новою технологією роботи з електоратом стали громадські рухи та організації, на кшталт Фронту змін, Громадянської позиції, За Україну тощо.

На відміну від старої практики, коли список політичних партій міністерства юстиції тихо доповнювався ще одним пунктом, а вже під час виборчої кампанії виборці дізнавались про нову партію, в сучасному варіанті спочатку презентується громадський рух, який з часом має перерости в партію.

Питання, яке виникає в контексті будь-яких змін – чи приведуть вони до кращого, або в нашому випадку, чи з’являться в Україні відповідальні політичні сили?

Власне, нові тенденції партійного будівництва свідчать про початок третьої хвилі розвитку партійної системи України – громадянських або соціальних партій, якій передували ще дві: суспільних рухів та "кишенькових" партій.

Кожна хвиля відображає сталий набір схожих характеристик для партій щодо структурної розбудови, програмних цілей та управління.

Суспільні рухи

Праобразом перших українських партій були суспільні рухи кінця 80-х початку 90 – х років. Соціально-політичні умови того часу не створювали можливостей для виникнення повноцінних політичних сил, і "незгодні" з режимом письменники, дисиденти, студенти організовували певний рух.

Структурно такий рух оформлювався в певну громадську організацію, яка будувалася за принципом мережі лідерів. Такі організації не приділяли важливої ваги керівним органам та членству, а головним чином концентрувались на діяльності та поширенні ідей. Внутрішня комунікація відбувалась через мережу лідерів або контактних осіб.

Програмна діяльність суспільних рухів зводилась до глобальної мети досягнути змін, що в конкретному вираженні асоціювалось із здобуттям незалежності. Це дозволило об’єднати зусилля різних організацій на певному етапі і досягнути позитивного результату. Водночас, внутрішнє управління рухами було досить слабке.

Були відсутні чіткі програми та стратегічні плани діяльності, що часто призводило до хаотичних дій. Прив’язка до мережі лідерів і контактних осіб послаблювала роль керівних органів і ставила результат в залежність від волі однієї особи на місці.

Внаслідок цього суспільні рухи не змогли реорганізуватись в потужні політичні партії, за винятком НРУ, після досягнення незалежності і створили умови для настання другої хвилі.

Кишенькові партії

Тріумф від здобуття незалежності обернувся важким похміллям в подальші роки. З одного боку, мережі лідерів наплодили велику кількість професійних ораторів і амбітних політиків, які ввійшли у владу на хвилі народного збурення, а з іншого – дискредитація комуністичної партії та кінець режиму, спустили з ланцюга натовп голодних до розкошів чиновників.

Пройшовши досвід приватизації та вивчивши ази ринкової економіки, вони перейшли до розбудови нових політичних партій. Однак, оскільки досвіду демократичної розбудови ніхто не проходив, партії другої хвилі будувались в кращих ієрархічних традиціях КПСС.

Практично у кожної партії був власник, який міг суміщати цю позицію з лідерством.

Структурно партії розбудовувались двома шляхами: адміністративним та бізнесовим. В першому випадку, осередок прив’язувався до регіонального чиновника, який в свою чергу був пов'язаний з чиновником вищого рангу. В другому – партія відразу виникала на основі бізнес-структури з мережею філій, і тут теж все було зв’язано на жорсткому управлінні зверху.

Програмні цілі кишенькових партій мінялися відповідно до потреб і не були постійними в часі, оскільки і самі партії всього лише були інструментами вирішення поточних питань.

Натомість, з позиції управління вони виявились дуже ефективними. Адміністративна чи бізнесова залежність гарантували досягнення необхідних результатів на всіх рівнях. Крім того, кишенькові партії економили час та ресурси на внутрішній демократії.

Громадянські або соціальні партії

Кишенькові партії мали ряд недоліків, які призвели до настання третьої хвилі. По-перше, будучи прив’язаними до вирішення поточних проблем, вони не формували стабільного електорату, що створило передумови для появи інших політичних гравців. По-друге, жорстка ієрархія і залежність від власника не давали партіям можливості виховувати нових лідерів.

Нарешті, існуючі кишенькові партії на кінець 2000-х сконцентрували більшість адміністративних та бізнес-ресурсів, і таким чином, унеможливили появу нових політичних сил на основі старих перевірених методів.

Громадянська активність молодих і просто нових політиків стала відповіддю на пануючу політичну та медіа монополію. Основне завдання громадських рухів полягає в тому, щоб встановити прямий контакт зі своїм виборцем, мобілізувати його.

Це значною мірою позначається на структурі та діяльності такого виду політичних сил. Організаційна розбудова здійснюється через проектний менеджмент.

Проекти спрямовуються на різні цільові групи та регіони, і в такий спосіб залучають більше людей при мінімальних витратах на утримання організаційної структури. В подальшому мають бути створені осередки із регіональних прихильників, які своїм волонтерством далі економитимуть організаційні кошти.

Програмна діяльність громадянських партій побудована виключно на критиці існуючої стану речей, і в цьому контексті, дуже складно побачити різницю між ними. Критика мобілізує людей і дає можливість уникнути конфліктних питань, як мова, НАТО та УПА.

Нажаль, громадянські партії не призведуть до появи відповідальних політичних сил та політиків. Подібно до кишенькових партій, вони створюються зверху і значною мірою залежать від спонсорів, які хоч і не власники, але вимагають своїх дивідендів.

Очевидно, що цей тип політичних партій з часом відвоює нестабільний електорат, а це майже 70%, на свою користь і отримає владу. Водночас, відсутність конкретних політичних позицій перетворить їхню діяльність у владі на хаотичну, кон’юктурну і неефективну.

Ідеологічні партії

Громадянські партії відіграють свою важливу роль у появі ідеологічних. Замінивши кишенькові структури при владі, вони зруйнують монополію на адміністративні та бізнесові ресурси.

Однак, через свою неефективність і брак принципових позицій вони не займуть стабільні електоральні ніші. Окрім цього, громадська діяльність сформує середовище нових активних людей і підвищить рівень політичної культури суспільства. Це середовище буде здатним народжувати інноваційні відповіді на конфліктні питання та сприймати певні ідеологічні цінності.

Принципові позиції довгострокового характеру користуватимуться в таких людей більшим попитом, ніж тимчасова критика чинної влади. Фактично, суспільство створить запит на партії з певним світоглядом, а не портфелем піар-технологій.

Коли це трапиться? Якщо аналізувати історію незалежності, то одна хвиля складає два-три чергових виборчих цикли (цикл дорівнює президентські і парламентські вибори). Тобто передумови для ідеологічних партій виникнуть приблизно через 8 років.

Чимало аналітиків вважають, що ідеологічні партії є анахронізмами минулого, і в сучасному світі ідеологічна різниця все більшою мірою стирається. Аналізуючи досвід Європи та США місцями ці думки складно заперечити.

Однак, з іншого боку, ідеологічні партії є невід’ємною частиною ефективної демократії через таку важливу деталь як принцип більшості. Ідеологія дозволяє сформувати в суспільстві стабільну в довгостроковій перспективі більшість і таким чином забезпечує ефективне урядування.

Окрім цього, і що особливо актуально для українських реалій, ідеологія забезпечує пріоритет цінностей більшості над егоїстичними матеріальними інтересами окремих політиків.

Тому поява відповідальних політичних сил та політиків можлива тільки в рамках четвертої хвилі українських партій.

Віктор Андрусів

 


Комментарии
комментариев: 0

...


Дайджест
24.10.17, Financial club
Пілотний проект з прямого врегулювання з ОСЦПВ не виправдав очікування учасників ринку.
Медицинская реформа может не принести ожидаемых результатов. Препятствий для ее реализации сразу несколько: от дефицита кадров в системе здравоохранения - до политических разборок.
Точка невозврата пройдена — электромобиль стал обыденностью. А у Украины есть шанс поучаствовать в глобальном технологическом сдвиге
Після років декларованої політики скорочення бюджетних видатків, дерегуляції і невтручання уряду в економіку держава у 2017 році витратить на підтримку бізнесу 170 млрд грн. Це майже третина держбюджету і понад 6% ВВП.
24.10.17, ubr.ua
Нынешний тем пополнения угольного запаса на спасать наших энергетиков.
С выходом из Испании страна автоматически выходит из Еврозоны, Евросоюза и, соответственно, теряет членство во всех торговых соглашениях, которые действуют для Испании.
24.10.17, 112.ua
Вице-премьер-министр Владимир Кистион в интервью Экономической правде посетовал, что надстройка НАК Нафтогаз Украины тратит на свое содержание 1,8 млрд грн в год. Вице-премьер предположил, что надстройка должна быть ликвидирована. 112.ua разбирался, на что "Нафтогаз" тратит 1,8 млрд грн бюджетных средств
24.10.17, ubr.ua
ВСУ считает, что цена потребзайма должна включаться лишь в процентную ставку.
На что нужно обратить внимание, обсуждая главную политическую тему осени.
24.10.17, Газета.Ru
В Киеве назвали условие возвращения к закупкам российского газа.
23.10.17
21.10.17
20.10.17
19.10.17


Жми «Подписаться» и получай самые интересные новости портала в Facebook!