Зростання фондового ринку – чиста спекуляція?

Динаміка українського фондового ринку за останні півтора місяця, ймовірно, бентежила багатьох інвесторів.

Для стійкого "ведмежого" тренду, що почався восени 2009 року, день 6 березня став "судним".

Саме тоді, як показують дані біржових торгів, фондові індикатори досягнули мінімального значення: індекс ПФТС – 199,12 пункту, UX – 447,66 пункту.

А потім без видимих причин індекси розвернули напрямок свого руху, і почався досить серйозний висхідний тренд.

Фактично за півтора місяця індекс ПФТС виріс на 122%, UX – на 150%. Іншими словами, якби інвестор на початку березня купив українські акції, що входять в індексні кошики бірж, то за цей час його капітал зріс би більш ніж удвічі.

Якщо ж глянути на такі показники, як обсяги торгів та кількість угод, що укладаються на найбільших українських біржах, то можна побачити значне поліпшення ліквідності після досягнення "дна".

Необхідно врахувати, що 15 травня ПФТС ввела нову торговельну систему, до роботи у якій виявилися не готовими не тільки більшість інвестиційних компаній, але й сама біржа, в результаті чого протягом останніх кількох днів на ПФТС укладалася невелика кількість угод.

Тим не менше, котирування ростуть, кількість контрактів і щоденний обсяг збільшуються. Отже, є всі ознаки пожвавлення ринку, який вже зараз пропонує можливості для заробітку грошей.

Основне питання, яке хвилює більшість інвесторів, – як довго триватиме цей ріст? Щоб відповісти на нього, варто проаналізувати чинники зростання фондового ринку.

Якщо повернутися до базових понять, то ринок являє собою технологічно організований майданчик, де певним чином взаємодіють попит і пропозиція. Котирування, що виставляються на купівлю/продаж, відображають очікування відповідних гравців.

Позитивні очікування здатні виникнути природним чином. Вони можуть ґрунтуватися на сильних показниках – ситуації у світі чи країні, результатах фінансово-господарської діяльності певного емітента.

Однак збитки багатьох компаній, значне падіння промислового виробництва та ретельне приховування Держкомстатом основних показників української економіки дозволяють сміливо відкинути цей фактор нинішнього зростання ринку цінних паперів.

Інша ймовірна причина розвороту тренду – приплив капіталу на ринок. У цьому випадку можна говорити про чергову класичну спекулятивну "бульбашку". Вливання грошей з метою купити цінні папери природним чином змінює сформований взаємозв'язок попиту та пропозиції і підвищує вартість пропонованих паперів.

Втім, медаль має зворотний бік: різке виведення коштів здатне обвалити ціни, що вже спостерігалося наприкінці 2008 року.

Оскільки макропоказники останнім часом переважно невтішні, а справи у більшості компаній-емітентів теж не на висоті, найбільш логічне пояснення біржового позитиву – прихід інвесторів на ринок.

Варто відзначити, що наймобільнішими і готовими до ризику історично є внутрішні інвестори-фізичні особи. Рішення про вихід на ринок вони зазвичай приймають доволі швидко.

Менш оперативно реагують і чекають явних позитивних сигналів юридичні особи українського походження, а також їх офшори.

Нарешті, найбільш полохливі – це інвестори-нерезиденти, що, перш за все, пояснюється нерозумінням ними політичної ситуації в Україні.

Зате з точки зору впливу на ринок ці типи інвесторів розташовуються у зворотному порядку: найбільше коштів мають нерезиденти, далі ідуть юридичні особи і лише за ними – українські громадяни.

Така класифікація необхідна для розуміння одного-єдиного факту: без поліпшення економічної ситуації в країні зростання ринку є спекулятивним і триватиме до тих пір, поки інвестори будуть готові активно купувати.

Але як тільки змаліють ресурси гравців, готових до ризику, а більш консервативні інвестори все ще не побачать позитивних макроекономічних сигналів, ралі може досить швидко припинитися.