Єхануров і Тимошенко: війна у листах і не тільки

"Юрію Івановичу, щиро бажаю вам успіхів! Юлія Тимошенко". Таку записку Юрій Єхануров знайшов на своєму столі у прем’єрському кабінеті 23 вересня 2005 року.

Проте навряд чи тоді ці слова змогли надихнути нового прем’єра на плідну роботу. Побажання успіхів від ображеної несподіваною відставкою жінки читалося скоріше як попередження про нелегку долю, яка чекає її наступника у майбутньому.

Насправді ж холодна війна між Тимошенко і Єхануровим розпочалася набагато раніше. Першим на її стежку, влітку 2004 року, вийшов Єхануров, опинившись у команді відвертих противників об’єднання "Нашої України" з БЮТ.

Коли ж після помаранчевої революції Ющенко став президентом, Єхануров був у числі тих, хто відмовляв його від призначення Тимошенко прем’єром.

"Це давня історія, яка тягнеться ще з червня–липня 2004 року, ще до формування виборчих штабів. Тоді у "Нашій Україні" було декілька людей, які відкрито виступали проти об'єднання з БЮТ: я, Безсмертний, Жванія. Зрештою усі ми були виведені зі складу керівництва штабу, коли все–таки відбулося об'єднання з Тимошенко", – розповідав сам Єхануров історію своєї ворожнечі з Тимошенко в інтерв’ю "Українській правді".

Проте вже на початку 2006-го Тимошенко отримала можливість помститися Єханурову за свої зіпсовані нерви. Під час газової війни взимку того року БЮТ на чолі з Тимошенко випустили не одну стрілу у спину Єханурова, звинувачуючи його у корупційних домовленостях з РосУкрЕнерго і навіть у державній зраді.

У відповідь Єхануров наступав на болючий мозоль Тимошенко, звинувачуючи її у зв’язках з Віктором Медведчуком. Тоді бій програв Юрій Іванович – голосами БЮТ Єханурова відправили у відставку.

У 2007 році, після дострокових парламентських виборів, доля надала противникам ще один шанс обмінятися ударами. Коли переможці перегонів – БЮТ і НУ-НС – почали домовлятися про коаліцію, Єхануров згадав свою стару пісню. Він відмовлявся підписувати "шлюбний контракт", протестуючи проти призначення Тимошенко прем’єром.

При цьому Єхануров щедро обдаровував Тимошенко епітетами, називаючи її "популісткою" і навіть націонал-комуністкою.

Йти в уряд Тимошенко Єхануров також відмовлявся, заявляючи, що працюватиме в парламентському комітеті з питань освіти.

"…Брати участь в групі за інтересами або клубі популістів не збираюся. Таким чином в уряді Юлії Тимошенко я не працюватиму за жодних обставин. Усе", – казав він.

Проте вже за кілька днів Єхануров несподівано зробив Тимошенко надзвичайний подарунок. Під час голосування руками у залі Верховної Ради за призначення Тимошенко саме голос її одвічного ворога став вирішальним.

Інтрига тривала кілька днів – коаліція збирала голоси по крихті, кожен з них був на вагу золота. Пізніше Єхануров зізнався, що здався і проголосував за Тимошенко під тиском Віктора Ющенка.

"Мені хтось із нашої фракції передав трубку. Здається, Кириленко. Ми з президентом нормально поговорили. Але остаточне рішення, звичайно, все одно приймав я", – розповів він в інтерв’ю "Українській правді".

У нагороду за свою слухняність президенту Єхануров отримав посаду міністра оборони в Кабміні Тимошенко.

Під час представлення Єханурова у Верховній Раді, Тимошенко стримано, проте все ж нагородила свого рятувальника кількома позитивними характеристиками.

"Це є досвідчена людина… Він стоїть на засадах розвитку підприємництва, має величезну кількість законопроектів, які, на жаль, не були зреалізовані. Але я переконана, що на цей раз вони можуть бути прийняті", – заявила тоді вона.

Здавалося, сокиру війни зарито, проте перемир’я між Тимошенко і Єхануровим тривало недовго. У стінах Кабміну вороги відкрили нову лінію фронту – Єхануров почав змагання за гроші для Міноборони. Тимошенко ж навпаки урізала військовий бюджет.

Єхануров публічно скаржився, що Кабмін не виділяє гроші на проведення параду на День незалежності, а пізніше – що коштів не вистачає навіть на харчі для солдатів, які от-от помруть з голоду.

Кульмінацією війни стали відомі відкриті бойові дії на засіданні Кабміну 20 травня. Звинувачення у корупції Тимошенко "приправила" нечуваною емоційністю – у ході перепалки прем’єр не витримала і застосувала кулаки.

Зараз, після кількох порцій обміну люб’язностями, супротивники знову згадали про епістолярний жанр. Конфлікт Тимошенко і Єханурова вилився у відкрите листування.

У понеділок прем’єр направила емоційного листа до президента, в якому вимагає негайно звільнити Єханурова через факти корупції у Міноборони, виявлені КРУ.

"Сподіваючись на підтримку, висловлюю надію, що ваші практичні кроки стануть реальним свідченням прагнення президента України до подолання такого ганебного явища як корупція", – сказано у листі.

Єхануров вирішив не баритися і відповів Тимошенко у тій же формі. У відкритому листі на адресу прем’єра міністр вимагає від Тимошенко особистих вибачень і погрожує їй судом.

До речі, заява міністра з'явилася, коли Тимошенко не було в Києві – вона саме поїхала до Лівії. А сам Єхануров, користуючись відсутністю прем’єра, того ж дня проводив нараду щодо організації харчування військовослужбовців Збройних Сил і спілкувався з журналістами.

"У своїх висловлюваннях під час засідання Кабінету міністрів 20 травня 2009 року, ви допустили вживання терміну "корупція", що, відповідно до чинного законодавства, є виключною прерогативою правоохоронних органів. Отже, ви перебрали на себе функції, що не властиві державній посадовій особі вашого рангу", – пише Єхануров.

На його думку, поширення такої інформації "спричиняє моральні збитки Збройним Силам України". У зв’язку з цим міністр просить прем’єра звільнити Сивульського, а також вимагає від Тимошенко вибачень.

"У разі відсутності відповідної реакції на ці вимоги залишаю за собою, як за громадянином, право захищати свою честь та гідність у судовому порядку", – погрожує Єхануров.

Отримати "особисті вибачення" від прем’єра Єхануров, очевидно, сподівається найближчим часом. Наприклад, вже у середу. Заявивши, що так просто у цій війні він не здасться, Єхануров пообіцяв ходити на кожне засідання Кабміну.

Залишається тільки сподіватися, що зала засідань на 7-му поверсі Кабміну не перетвориться на чергове поле бою.