Валентин Симоненко: "Замість метро на Теремки гроші розмазали рівним шаром по недобудовах"

Зазвичай Рахункова палата, перевіряючи використання коштів державного бюджету, детальні результати надає тільки відповідним органам, а для преси оприлюднює лише коротке повідомлення.

Але, схоже, Програма виконання функцій столиці для голови Рахункової палати Валентина Симоненка є особливою темою. Можливо, через те, що сам він кілька років тому був мером Одеси.

Керівник контрольної установи погодився розкрити в інтерв'ю "Економічній правді" всі приховані механізми столичних зловживань.

Симоненко виявився людиною з важкою вдачею. Закуривши сигарету, він запитав у кореспондентів "Економічної правди", чому вони турбують його такими дріб'язковими питаннями про конкретні зловживання.

Чиновник щоразу повертав розмову на загальні проблеми влади, на відсутність ефективного управління у всіх її щаблях. Говорити погодився лише про проблеми столиці, мовляв, не до кінця довіряє журналістам.

– Пане Валентине, у чому полягали виявлені Рахунковою палатою порушення законодавства при використанні коштів держбюджету, виділених Києву на виконання функцій столиці?

– Насамперед, у викривленні підзаконними актами самої суті закону України про столицю.

Згадаймо, функції столиці, згідно з цим законом, полягають, перш за все, у створенні належних умов для діяльності у місті президента, Верховної Ради, Кабміну, офіційних представництв іноземних держав та міжнародних організацій.

Ці функції фінансуються з держбюджету і затверджуються Кабміном як державна програма. Вперше вона була затверджена і профінансована у 2007 році.

Рахункова палата проаналізувала її виконання і виявилося, що далеко куцому до зайця: цілей, задекларованих у програмі, не досягнуто. Кошти у сумі 1 мільярд гривень розпорошено, не вирішено жодної з міських проблем.

Ми направили звернення тодішньому прем'єру, голові Верховної Ради і навіть президенту. Нас запевнили, що все буде гаразд.

Відкриваємо програму на 2008 рік обсягом 1,7 мільярда доларів, затверджену в червні 2008 року Кабінетом міністрів, і знову бачимо старі й нові порушення.

Виділяються гроші на щомісячні надбавки працівникам закладів освіти, охорони здоров'я і так далі. Хіба це стосується виконання функцій столиці? Ні, на це треба шукати кошти в міському бюджеті.

Далі – реконструкція будівель центральних органів влади, судових структур – майже 20% усієї програми. А ці кошти, згідно з законом "Про джерела фінансування органів державної влади", треба шукати у держбюджеті.

Таким чином, за рахунок програми забезпечення виконання функцій столиці чиновники вирішують проблеми одне одного. Києву дають незаконно кошти на зарплати, а під цим прикриттям виділяють гроші на урядові будівлі.

Скажіть, хіба мешканцям столиці принесла якусь користь будівля Державної комісії з цінних паперів?

Якщо будуються Верховний суд, Вищий апеляційний суд, то на це потрібно по 200-250 мільйонів, які треба включати в кошторис видатків цих установ.

Але Верховна Рада таких сум не пропустила б, тому й не включаються ці кошти у держбюджет. Можновладці знаходять фінансову лазівку через міський бюджет. А коштів, які справді йдуть на столичні функції, залишається в обсязі 20-25%.

А це, якщо називати речі своїми іменами, пряме порушення законів та має всі ознаки корупційних дій на рівні держави.

– Наскільки ефективно була використана та частина коштів, яка виділялася законно?

– Теж неефективно. Протягом року КМДА та уряд кілька разів змінювали програму. У підсумку, почали її виконувати з 18 об'єктами, а потім додали ще 14. Між ними кошти були розпорошені, і жодної мети не вдалося досягнути.

Є питання, які потребують термінового вирішення. Як фахівець, який дев'ять років працював мером мільйонного міста, скажу, що найголовніше для мегаполіса – це водопостачання, водовідведення, загалом, вся інженерна інфраструктура.

У Києві чотири каналізаційні колектори будуються з 1990 року. За цей час вони вже подорожчали у сім разів, але так і не закінчені. Процент їх готовності складає 22-59%. Кажуть – відсутнє фінансування. Проте навіть ті кошти, що виділялися, як бачимо, використовувалися, м'яко кажучи, неефективно.

Тепер про питання, пов'язані з розвитком транспортних шляхів. Ви їздили на Московську площу? Краще туди не їздити!

Її реконструкція мала б закінчитися 2008 року, потім її було перенесено на грудень 2009 року, але я можу з вами побитись об заклад, що вона дай Бог, аби була готова до 2010 року. Кажуть, причина та ж – нема грошей.

Однак кошти фактично є, немає політики в реалізації столичних функцій, контролю як з боку міста, так і Кабміну. Маємо непрофесійний підхід до реалізації найгостріших соціальних проблем столиці, маніпуляцію фінансами.

Візьмімо для прикладу транспортну розв'язку на Ленінградській площі і на перетині Дніпровської набережної та проспекту Возз'єднання. Не вирішивши питання Московської площі, почали проектувати ще два об'єкти. Отже, замість однієї проблеми маємо три.

Або візьмімо метрополітен. Три станції Куренівсько-Червоноармійської лінії не побудовані в обіцяні терміни. Основною причиною цього стало закладення нереального джерела фінансування з міського бюджету.

Але водночас триває витрачання коштів на Подільсько-Вигурівську лінію, яких вистачило б для закінчення Куренівсько-Червоноармійської. Підсумок – 180 тисяч жителів Голосіївського району не отримали транспорту.

– А що саме встигли зробити на Подільсько-Вигурівській лінії?

– В чому ідіотизм цього стану? Інакше я не можу сказати. Існує проект, затверджений КМДА ще у травні 2008 року, за підписом Леоніда Черновецького.

Його перший заступник Денис Басс приймає рішення, що треба розробити другий проект. Це означає витратити 4,6 мільйона гривень на проектування.

Почали і не закінчили, але одночасно витрачають 10,9 мільйона гривень на компенсацію комерційному підприємству ВАТ "ДОК-3", розташованому на можливому маршруті другого проекту будівництва.

При цьому, умовами договору визначено, що ця організація відмовляється від права користування землею та права власності на об'єкт при настанні двох умов: винесенні рішення Київрадою про надання їй у користування рівноцінної ділянки та надходженні компенсації у розмірі 50,8 мільйона гривень.

– Чи є якась інформація щодо того, чим другий проект привабливіший?

– Цього ніхто не скаже. Технологія така: розробляється ТЕО, яке передбачає кілька варіантів проектів, з них вибирають найкращий. Але як це – при затвердженому проекті замовляти другий і витрачати 16 мільйонів гривень?

І найголовніше: нічого ж не робиться! Заплатили, але жодної лопати землі ніхто не кинув.

– У прес-релізі Рахункової палати згадувалося, що на НСК "Олімпійський" теж відсутня проектна документація, але там вже ведуться масштабні роботи. Чи є там порушення і хто винуватий?

– Виконання державної цільової програми підготовки і проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року, затвердженої у лютому 2008 року, почалося із значним запізненням.

Згадайте хоча б вирішення проблеми, пов'язаної з демонтажем торгівельного центру перед "Олімпійським". Його все-таки знесли, але й досі не вирішено питання, що буде на цьому місці. А час іде.

Щодо конкретної суми порушень у виконанні цієї програми, не буду переказувати висновки аудиту Рахункової палати. Наведу лише один приклад. При підготовці до "Євро-2012" було створено перелік підготовчих баз.

Коли ми подивилися "технічне завдання", котре нам дали організатори, то таких баз у Києві повинно бути вісім. Потім раптом з'являється чотирнадцять штук.

От у селищі Гореничі під Києвом передбачено звести Національний олімпійський центр з підготовки спортсменів, але документації щодо обґрунтування цього будівництва нема. Більше того – він не числиться у заявці.

Його зведення передбачено на території військового містечка Міноборони площею, ви вдумайтесь, 35 гектарів і вартістю 448 мільйонів!

Коли розбираємося далі, виявляється, ще у 2006 році цю ділянку Міноборони віддало приватному підприємству "Алексіюк" як компенсацію його участі у зведенні об'єктів житлового будівництва. Коментарі, як кажуть, зайві.

– За вашими словами, результати аудиту направлено Київській міськадміністрації для усунення порушень. Як вона їх може усунути?

– Для цього потрібні, щонайменше, дві умови: бажання і вміння використовувати можливості. У столиці є чимало резервів. Насамперед, треба відмовитися від розпорошення коштів, визначити пріоритети для їх вкладання, прислухатися до конструктивних пропозицій фахівців.

Приємно відзначити, що наші ідеї щодо будівництва нових колекторів у планах на 2009 рік міською владою були враховані. Але це, швидше, виняток із загального правила, визначеного ще байкарем Криловим: "А Васька слухає та їсть".

На підтвердження цього пошлюся на результати нашого попереднього аудиту використання коштів на створення центру із застосування технології позитронно-емісійної томографії (ПЕТ) для раннього виявлення онкологічних захворювань.

На ПЕТ ще у 2007 році держава виділила місту 228 мільйонів гривень, щоби його будівництво було завершено до кінця 2008 року. Цього не сталося. Строк пуску перенесено на грудень 2009 року.

Чим це загрожує? Тим, що унікальне медичне обладнання вартістю 235 мільйонів гривень залишиться без належного догляду. Строк гарантії на нього зарубіжних фірм завершується вже у жовтні.

І насамкінець. У 2009 році виконання бюджету столиці катастрофічно погіршилося. З початку року надходження доходів склало менше двох третин від плану. Отже, час робити висновки і приймати відповідні рішення. Доля Києва не може залишати байдужим жодного з нас.