Економічна небезпека України

Система контролю за станом економічної безпеки все більше дистанціюється від громадськості. Остання аналітична доповідь з цього питання, яку можна знайти на сайтах державних органів, датується першим півріччям 2008 року.

Разом з тим, ця тема на тлі передвиборчої кампанії, активізації якої слід очікувати на початку вересня, є важливою як для учасників перегонів, так і для пересічних громадян.

Головне при цьому знати реальну картину та мати можливість отримувати інформацію з різних джерел.

Ситуація в Україні є складною, і вирішити існуючі проблеми навряд чи можна за півроку або рік. Наразі, незважаючи на політичні суперечки, необхідно чітко усвідомлювати проблематику стосовно ключових секторів економіки та враховувати це у повсякденній роботі Верховної Ради, Національного банку та уряду.

Банківський сектор

Незважаючи на антикризові заходи, вжиті Національним банком та урядом, рівень довіри до фінансових установ залишається низьким. Загальний обсяг депозитів у гривні на початок липня 2009 року впав до показника грудня 2007 року.

Хоча з травня 2009 року обсяги депозитів фізичних осіб зростають, кумулятивні показники мають від'ємне значення. Так, якщо у січні 2009 року обсяг депозитів громадян у національній валюті складав 105 мільярдів гривень, то на початок липня цей показник становив 101,4 мільярда гривень. Тим більше варто враховувати, що коли гривня девальвувала, приріст депозитів був штучним, адже доларові депозити були просто перераховані за новим курсом.

Рівень довіри громадян значно підривають непрозорі та незаконні рішення влади. Яскравий приклад – постанова Національного банку №319, якою було запроваджено мораторій на дострокове зняття депозитів.

Такими суто адміністративними методами влада намагається вирішити проблеми у банківському секторі за рахунок громадян. У той же час, перевірити ефективність механізму рефінансування складно.

Наприклад, непросто знайти відповідь на питання стосовно пропорцій використання коштів рефінансування на погашення неповернених депозитів вкладників та на погашення заборгованості банків за зовнішніми зобов'язаннями.

Іншим аспектом, який характеризує рівень проблем у банківському секторі, є питома вага обсягу іноземної валюти у загальному обсязі депозитів в Україні.

Допустимий рівень цього показника в аспекті економічної безпеки країни не повинен перевищувати 25%, однак з листопада 2008 року він перетнув 40-відсоткову позначку, а на початку липня 2009 року становив 43,9%.

Платіжний баланс

Негативне сальдо у зовнішній торгівлі товарами за січень-червень 2009 року складає трохи більше 2,2 мільярда доларів. У червні, порівняно з травнем, експорт металургійної продукції зменшився на 5,5%, товарів АПК – на 1,2%. При цьому експорт машинобудівної продукції зріс на 16,9%, а хімічної – на 27%.

Для оцінки рівня економічної безпеки у сфері зовнішньої торгівлі використовується відношення дефіциту або профіциту торговельного балансу до загального обсягу зовнішньої торгівлі. Рівень дефіциту торгівлі товарами у середині 2009 року, як свідчать дані Держкомстату та НБУ, продовжує перевищувати критичний показник.

Потрапляння у критичну зону відбулося у лютому 2009 року. Після найгіршого показника, зафіксованого у березні, – мінус 8% за мінімально допустимих 5% – протягом наступних трьох місяців спостерігалося поступове покращення.

Наявність дефіциту торговельного балансу може не збільшувати ризики для економіки держави та не викликати значної критики, якщо його збалансовують надходження валюти. На жаль, Україна має небагато підстав для оптимізму.

У червні 2009 року збільшення відтоку капіталу за фінансовим рахунком відбувалося завдяки погашенню приватним сектором заборгованості перед нерезидентами. Також відновилася тенденція відтоку іноземної валюти з банківського сектору, тоді як у травні спостерігалося зменшення кількості валюти поза банками. Обсяги відтоку капіталу у червні 2009 року склали 798 мільйонів доларів.

Не менш тривожний сигнал – низький рівень припливу прямих іноземних інвестицій. За перше півріччя 2009 року даний показник виявився у 2,7 рази меншим, ніж за цей же період 2008 року – 2,1 мільярда доларів проти 5,5 мільярда доларів.

За даними НБУ, у січні-червні 2009 року фінансовий рахунок платіжного балансу мав від'ємне сальдо – 6,6 мільярда доларів, тоді як за аналогічний період 2008 року цей показник був позитивним і складав 9,3 мільярда доларів.

Тому дефіцит торгівельного балансу, який має сьогодні Україна, і негативне сальдо фінансового рахунку через значний відтік капіталу та зменшення припливу прямих інвестицій становлять сьогодні серйозну економічну небезпеку для держави.

На цьому тлі зростає зовнішня заборгованість за рахунок отримання позик від Міжнародного валютного фонду та Світового банку. Зрозуміло, що такі кредити можуть бути порятунком для уряду при значному зменшенні бюджетних надходжень, але зовнішні запозичення неефективні без структурних реформ в економіці та активної боротьби з корупцією.

Інакше гроші МВФ та СБ лише статистично збільшать розмір державного зовнішнього боргу, а економіка залишиться слабкою. Адже зовнішні кредити були спрямовані не на закупівлю новітнього устаткування для українських підприємств, а пішли у банківський сектор та на зменшення бюджетного дефіциту.

Нестабільна промисловість

Індекс виробництва промислової продукції за 2008 рік та першу половину 2009 року далекий від стабільності. Різкі коливання цього показника свідчать про уразливість промисловості та її слабку конкурентоспроможність на зовнішніх ринках.

Індекс машинобудування у червні 2009 року порівняно з травнем склав 106,9%, а порівняно з червнем 2008 року – лише 52%. У цьому секторі найгірші справи у виробництві транспортних засобів та устаткування. У червні 2009 року даний показник становив лише 31,8% від обсягів червня 2008 року.

Частка проданої продукції переробної промисловості у загальному обсязі промислової продукції у червні 2009 року склала 69,7% і не досягає мінімального, з точки зору економічної безпеки, 70-відсоткового рівня. Також спостерігається позитивна динаміка з початку 2009 року, коли цей показник дорівнював 60%.

Удвічі нижчою за допустимий мінімальний рівень є частка реалізованої продукції машинобудування у загальному обсязі реалізованої продукції промисловості.

Так, за мінімального рівня у 20% зазначений показник наприкінці першого півріччя 2009 року становить 10,3%. Частка машинобудування з початку 2009 року зростає незначними темпами – з січня до червня цей показник збільшився лише на 2,1%.

Проблеми у промисловості викликані, зокрема, неефективним застосуванням чинників виробництва, слабкою фінансово-кредитною системою, інфляцією, циклічністю економічного розвитку, неповною зайнятістю та недосконалістю законодавчої бази з економічних питань.

Зазначені фактори можуть викликати депресію економіки, а за існуючої інфляції – стагфляцію.

Стан справ у промисловості, безперечно, відбиватиметься на макроекономічній динаміці. І якщо ситуацію не виправляти, ігнорувати зміни чинників попиту і пропозиції, то економічне зростання не буде ані можливим, ані реальним.

Фінансово-економічна криза перевіряє на міцність усі елементи економічної системи та ефективність дій влади, спрямованих на стримування дестабілізуючих факторів.

Оцінка показників, що формують загальну картину в українській економіці, дає змогу отримати уяву про ефективність державного регулювання та прийнятих законів. При цьому не слід забувати, що економічна безпека є одним із головних чинників безпеки держави. Хотілось би, щоб політики про це пам'ятали, а народ міг святкувати День незалежності ще багато років.

Костянтин Кузнєцов