Юлія Тимошенко не поділилася лаврами газової берегині

Уряд Юлії Тимошенко відмовився віддати Віктору Ющенку лаври головного рятівника газотранспортної системи України.

Підписання газової декларації в Брюсселі хоча планомірно готувалося, однак спричинило ефект бомби.

У Москві цю подію однозначно сприйняли як заявку України поламати плани Росії в побудові багатомільярдних обхідних газопроводів Північний та Південний потоки. Російська делегація на чолі з міністром енергетики вчинила демарш, залишивши конференцію, а Володимир Путін скасував заплановані переговори з Юлією Тимошенко.

Україна мала розвинути досягнутий успіх, однак цілий місяць пішов на бюрократичну роботу. До того, щоб почати наповнювати брюссельські рамкові домовленості змістом, руки дійшли лише в середу, 15 квітня.

У середу журналіст "Економічної правди" був свідком, як на засідання уряду прибув в.о. голови "Нафтогазу" Ігор Діденко. За деякий час його запросили до зали, але всередині він пробув хвилин десять, після чого стрімко залишив Кабінет міністрів.

Як стало відомо "Економічній правді", Діденко запрошувався на Кабмін як доповідач в питанні схвалення проекту указу президента "Про модернізацію газотранспортної системи України".

Однак уряд відмовився голосувати за це рішення.

Ініціатором цього кроку став міністр Кабінету міністрів Петро Крупко, при тому, що його заступник Володимир Павленко погодив проект документу.

За словами свідків, керівник урядового секретаріату звернувся до присутніх міністрів зі словами не додавати собі зайвої роботи.

"Текст указу – це по-суті доручення президента на адресу уряду! Навіщо ми будемо самі собі писати доручення? Навіщо, якщо ми можемо ці питання владнати розпорядженням Кабінету міністрів? Тому непотрібно ніякого указу", – запропонував Крупко.

Ініціативу Крупка підтримала прем'єр Юлія Тимошенко, хоча саме вона розписала на міністрів завдання провести експертизу проекту президентського указу.

Сам проект документу вмістився на одній сторінці.

Указ планувалося видати в продовження спільної заяви Україна-ЄС за підсумками газотранспортної конференції, яка відбулася 23 березня в Бельгії.

Проект передбачав, що уряд протягом тижня затвердить положення про "групу технічної координації" для реалізації брюссельських домовленостей, а також надасть кандидатури до її складу.

Крім того, протягом місяця уряд мав би розробити "план заходів" для реалізації брюссельських домовленостей.

Протягом півроку уряд мав би провести "консультації" та визначити інвесторів для модернізації газопровідної системи.

Нарешті, Ющенко хотів доручити уряду до кінця року подати ТЕО та кошториси інвестиційних проектів для ГТС.

Самі ж "переговори" про залучення кредитів на згадані цілі планувалося тільки почати (!) аж через рік, у 2010.

Останнім пунктом Ющенко пропонував доручити Держтелерадіо "забезпечити висвітлення у ЗМІ" заходів з реалізації брюссельської газової заяви.

При цьому цікаво, що "Нафтогаз" пропонував викласти цей пункт в редакції "забезпечити об'єктивне висвітлення у ЗМІ". Незрозуміло тільки, яким чином в уяві нафтогазівців бюрократи мали би це зробити.

З огляду на розлогі терміни, в написанні проекту указу відчувалася натренована рука українського чиновника .

Однак уряд відмовився візувати цей указ Ющенка. Наступного дня уповноважений президента Богдан Соколовський назвав це спробою "зруйнувати єдину державну позицію" в питанні модернізації ГТС.

"На жаль, Кабінет міністрів 15 квітня на своєму засіданні зайняв неконструктивну позицію, відкинувши саму ідею консолідації зусиль. Такими діями уряд формує потенційну загрозу самій системній роботі із модернізації української ГТС, на якій наполягає президент України", – заявив Соколовський.

Цікаво, що сам Ющенко в інтерв'ю "Комерсанту" ще до засідання уряду заявив, що володіє інформацією стосовно того, що Тимошенко переглядає свою позицію відносно підписаної угоди. "У мене також є така інформація. Але я можу тільки висловити жаль в цьому зв'язку, бо іншого варіанту в України немає", – заявив Ющенко у відповідь на запитання журналіста.

У свою чергу Петро Крупко пояснив "Економічній правді", що указ президента не вирішує проблеми.

"Модернізації ГТС – це повноваження уряду. А що ми бачимо в проекті указу? Перша стаття – це набір доручень від президента до Кабінету міністрів з питань, які уряд може вирішити сам. Друга стаття – це доручення Держтелерадіо. Тому уряд порадився і вирішив реалізувати брюссельські домовленості як розпорядження Кабінету міністрів, де кожне міністерство чи Нафтогаз отримує своє доручення", – сказав Крупко.

Тому, додав міністр, "в таких умовах ми просто відмовилися від зайвого документу – указу президента".