США виділило $28 млн на розробку технологій очищення чавуну та сталі

Міністерство енергетики США виділило $28 млн на стимулювання рішень, які допоможуть усунути викиди вуглекислого газу в процесі виробництва чавуну та скоротити викиди у ланцюжку постачання сталі. Про це повідомляє Canary Media.

Як стало відомо, влада США відібрала 13 проєктів, які отримають загалом $28 млн через Агентство передових досліджень у галузі енергетики (ARPA-E).

“Виробництво чавуну та сталі належить до найскладніших галузей промисловості з точки зору декарбонізації. Саме тому ARPA-E зосереджується на пришвидшенні революційних технологічних проривів для зниження викидів у цих критично важливих секторах”, — сказала директор ARPA-E Евелін Ван.

Зазначається, що на світовому рівні виробництво сталі щороку генерує до 9% викидів CO2 – це більше, ніж будь-яка інша важка промисловість. Приблизно 70% цих викидів припадає лише на процес виробництва чавуну. Існуючі доменні печі використовують очищений вугільний кокс та вапняк для перетворення залізної руди на рідкий чавун за екстремально високих температур.

Потім на окремому об’єкті чавун перетворюється на високоякісну сталь, яка використовується для виробництва деталей автомобілів, балок, кухонних приладів та іншого. У ARPA-E наголосили, що 13 відібраних компаній насамперед зосереджуються на скороченні викидів з доменних печей. За оцінками ARPA-E, розвиток технологій відібраних компаній дозволить скоротити викиди CO2 більш ніж на 5,5% від глобальних викидів.

Але експерти кажуть, що можуть пройти десятиліття, перш ніж ці технології досягнуть масштабів, які суттєво трансформують виробництво чавуну та сталі у світі. Зазначається, що на даний момент виробництво чавуну на основі водню є одним із найефективніших способів скорочення викидів у цій галузі. Інші варіанти включають встановлення систем уловлювання викидів CO2 безпосередньо з доменних печей, а потім зберігання або повторне використання вуглецю для промислових потреб.

Компанії також можуть збільшити використання переробленого металобрухту, щоб зменшити потребу в первинному чавуні – найбільшому джерелі викидів вуглецю в цій галузі. Експерти наголошують, що розвиток усіх цих підходів всеодно стикається з серйозними проблемами. Наприклад, технологія уловлювання вуглецю не усуває інших шкідливих для здоров’я забруднювачів, які викидаються з доменних печей.

Також існує обмеження на кількість металобрухту, який можна переплавити та перетворити на сталь. Перероблена сталь, яка може містити домішки, також не підходить для певних видів використання, таких як деталі автомобілів. Що стосується водню, то найбільшою перешкодою для виробників сталі є отримання джерел із низьким вмістом вуглецю.

Переважна більшість водню на сьогодні виробляється з викопного палива за допомогою технологій із високою інтенсивністю викидів. Зелений водень, який виробляється за допомогою відновлюваної електроенергії та води, залишається дорогим і його запаси вкрай обмежені.

Для його масового виробництва знадобляться значні нові інвестиції в сонячну, вітрову та інші джерела відновлюваної енергії, а також виробництво більшої кількості електролізерів для розщеплення молекул води на водень і кисень.

“Цього десятиліття ми маємо розпочати активне виробництво сталі на основі водню, CCS (вловлювання та зберігання вуглецю), і відмовитися від брухту з ідеєю, що пізніше ми зможемо перейти до повного електролізу сталі та заліза”, – підсумувала керівник відділу технологій, промисловості та інновацій BloombergNEF ( BNEF ) Клер Каррі.