Важкий метал 2022-го

Торік українські металурги виплавили 21 млн т сталі і 21 млн т чавуну, заробивши на експорті майже 14 мільярдів долл. У 2022 році важко розраховувати навіть на половину від цих показників. Війна масивним котком перейшлася по галузі. Втрата “Азовствалі” й ММК Ілліча, блокування морських портів у певний момент ввели її у стан паралічу. Проте зараз металургійні підприємства, навіть ті, що не так далеко до лінії фронту, намагаються адаптувати свою роботу до нових реалій. 

Без портів і Маріуполя

Результати першого кварталу ще не відображають усього масштабу втрат. Майже два місяці мирного життя підретушовують картину. Але навіть при цьому, згідно з підрахунками “Укрметалургпрому”, обсяги виробництва просіли приблизно на третину: сталі – до 3,64 млн т, чавуну – до 3,50 млн т, прокату – до 3,12 млн т. Ситуація з експортними надходженнями підтверджує тенденцію. Якщо за січень-лютий 2022 р. Україна отримала від експорту чорних металів понад 2 мільярди USD (що на 35% більше, ніж за аналогічний період торік), то уже у березні експорт впав на 67%. У грошовому виразі ми недорахувалися 874 млн USD.

За оцінками заступника міністра фінансів Олександра Кави, нині Україна втратила половину можливостей свого експорту чавуну і сталі. Крім того, у країні зменшилися й можливості переробляти залізну руду, тож її доводиться вивозити в необробленому вигляді. Відповідно Україна недоотримує прибуток, оскільки експортує товар з нижчою доданою вартістю. На відновлення потенціалу галузі до довоєнного рівня, за словами Кави, потрібні роки й мільярди доларів.

До схожих висновків схильний і генеральний директор компанії “Метінвест” Юрій Риженков, який зазначає, що з маріупольськими меткомбінатами Україна втратила 30-40%  своїх сталеплавильних потужностей. Але треба враховувати також і непрямий негативний вплив. Скажімо, брак металургійного вугілля не дає змогу працювати на повну силу «Запоріжсталі». Неможливість експорту через порти Чорного моря ризикує обернутися втратою китайського ринку ЗРС.  Італійські та британські заводи “Метінвесту” досі повністю залежали від надходження слябів з «Азовсталі». Тепер їм доведеться  шукати альтернативні джерела напівфабрикатів, на що може піти кілька місяців. Та й коштуватимуть вони значно дорожче.

З огляду на форс-мажор українські сталевиробники уже повідомили про неможливість виконання у повному обсязі всіх раніше укладених контрактів на постачання продукції. Водночас пошук шляхів, щоб мінімізувати втрати й організувати нові канали збуту, розпочався буквально з перших днів війни. Наприклад, група “Метінвест” у квітні відправила перші партії металу через румунський порт Констанца й польський Свіноуйсьце. Якщо логістику за цими напрямками буде відлагоджено на більш-менш стабільному рівні, то це дасть “Метінвесту” змогу зберегти принаймні частину ринків збуту в Туреччині, Китаї, на Близькому Сході.

Ще один металургійний гігант – “АрселорМіттал Кривий Ріг” – теж частково повертається у робочий режим. Наприкінці лютого компанія заявила про призупинення виробництва, але згодом це рішення було відкореговано. Зараз на АМКР працює одна з трьох доменних печей, а також частково гірничий і коксохімічний комплекси. У травні комбінат планує відвантажити на експорт 450 тис. т залізорудного концентрату. Керівництво ArcelorMittall паралельно веде переговори з урядом Польщі про відправку своєї сталевої продукції через балтійські порти.  Як повідомив гендиректор АМКР Мауро Лонгобардо, низку інвестиційних проектів на комбінаті довелося згорнути, але частина надалі триває. Зокрема, підприємство продовжує будувати хвостосховище “Третя карта” та модернізувати доменну піч №9. Загальні інвестиції у ці два проекти оцінюються у 420 млн USD.  

Дніпровський металургійний завод Олександра Ярославського обмежується нині лише коксохімічним виробництвом та видобутком руди на ГЗК “Суха Балка”. Причому у червні планується запуск третьої з чотирьох наявних на підприємстві коксових батарей. Працюватимуть вони на імпортному вугіллі з Чехії та Польщі. Як зазначають на ДМЗ, якщо у березні вони гостро відчували дефіцит сировини для коксування, то зараз цю проблему вже вирішено. Натомість виплавка чавуну та прокату на заводі й надалі заморожена. 

У нових обставинах істотно збільшується й навантаження на дунайські порти. За квітень вони наростили обсяги перевалювання майже у 4 рази, порівняно з показниками лютого. Цей шлюз активно освоює компанія Ferrexpo, переорієнтувавши на ринки Центральної й Західної Європи частину залізорудних вантажів, які раніше відправлялися морськими партіями. У березні, наприклад, обсяги експорту обкотишів через порти Дунаю та залізницею досягли у компанії Костянтина Жеваго 24 тис. т на добу.

Без квот і мит

Дуже своєчасним стало рішення урядів ЄС, Великобританії, Канади та США скасувати на рік ввізні мита на українську сталь, а також інші торгівельні бар’єри. За підрахунками вітчизняних металургів, через такі обмеження вони щороку втрачали до 3,5 млрд USD. Звісно, у нинішній ситуації такий жест солідарності все одно повністю не врятує галузь від рецесії, але принаймні допоможе їй зберегти європейські ринки збуту, які найменше зав’язані на морській логістиці. Зрештою, як вважає президент об’єднання “Укрметалургпром” Олександр Каленков, це піде на користь і самим споживачам металопродукції на Заході. Через розв’язану Росією війну надходження сталі на глобальний ринок уже скоротилося, а ціни зросли, що є ознаками потенційного дефіциту. При цьому, за словами Олександра Каленкова, дефіцит може загострюватися у зв’язку з традиційним сезонним ростом попиту влітку, а також значною потребою в металі оборонного сектору. Адже відкривши постачання зброї в Україну, держави Заходу змушені будуть адекватно поновлювати свій арсенал бронетехніки й артилерійських засобів.

Про негативний вплив війни на ринок металопродукції в ЄС заявила й асоціація Eurofer. Зокрема, у своєму останньому опублікованому прогнозі вона пише навіть про можливий спад споживання металопродукції в регіоні (на 1,9%), хоч завжди раніше йшлося про невеликий, проте ріст.  Як зазначають у Eurofer, агресія РФ проти України призвела до серйозних негативних наслідків в економіці через зростання цін на енергоносії та розрив ланцюжків постачання. І поки що ситуація залишається малопрогнозованою. «У нинішніх умовах, на тлі загострення енергетичної кризи та нестачі сировини не можна відкидати нову рецесію чи сценарій стагфляції», – вважає генеральний директор асоціації Аксель Еггерт. При таких розкладах додаткові обсяги експорту з України це теж трохи «лендліз».

Згідно з оцінками директора компанії “Укрпромзовнішекспертиза” Володимира Власюка, скасування торгівельних бар’єрів дає Україні шанс втримати постачання плаского прокату на ринки ЄС на рівні 2 млн т річних, а постачання довгого прокату (арматури, катанки, квадрату) збільшити удвічі – до 1 млн т. Що стосується прогресу на заокеанських ринках, то там усе впирається у портові можливості. Проте українські виробники уже підтвердили, що шукатимуть варіанти, як доставити туди свій крам, чия конкурентоздатність зросла. “Якщо говорити про ринок США, то після скасування митних тарифів за розділом 232 він стане перспективним ринком для нас. Група “Метінвест” зможе наростити експорт до Штатів замість постачання на ринки Латинської Америки та Азії”, – повідомила компанія, уточнивши, що планує вийти на американський ринок з квадратною заготовкою та зварною трубою, а також, залежно від кон’юнктури, – з катанкою та арматурою. Про наміри збільшити відвантаження до США труб з нержавійки заявила й нікопольська компанія “Сентравіс”. Вона запевняє, що нині її гарячий цех працює на повну силу у тризмінному режимі, ситуація із забезпеченням заготовками поліпшилася, а команда логістів розробляє оптимальні шляхи відвантаження продукції.  

Привітали рішення уряду США і в холдингу “Інтерпайп”. “Продукція “Інтерпайпу” безпосередньо підтримує енергетичний сектор США, і як один з найбільших виробників України ми з нетерпінням чекаємо на можливість знову постачати для наших клієнтів найближчим часом”, – зазначив голова ради директорів компанії Фаді Храйбе. Менше ніж рік тому в «Інтерпайпі» казали, що змушені будуть покинути американський ринок, після того як місцева влада запровадила мито у розмірі 23,75% на лінійні труби походженням з України та озвучила наміри про 30-відсоткове мито на труби нафтогазового сортаменту (OCTG).

Але навіть за умови безпрецедентної відкритості західних ринків Україні не вдасться втримати виплавку сталі від найбільшого в історії падіння. Експерти уже прогнозують, що через проблеми металургії цьогоріч держава втратить 6-10% ВВП. Адже воєнні дії тривають у безпосередній близькості від багатьох підприємств галузі. Перебої з відвантаженням готової продукції і з забезпеченням ресурсами для її виробництва відчуватимуться принаймні до завершення гарячої фази війни. Інвестування заморозиться як через воєнні ризики, так і через брак вільних коштів. Тому  ставка в ГМК вимушено буде робитися на експорт залізорудної сировини, хоч це й не настільки маржинальний товар. Але він, по-перше, потребує мінімуму технологічної обробки. По-друге, логістичні схеми тут найкраще напрацьовані. Навіть до війни до 50% ЗРС з України транспортувалося наземним транспортом, без заходу у морські порти. 

Ярослав Ярош