Електрошокова металургія

Металообробка Металургія Публікації Теми дня
Електрошокова металургія

Схвильована ростом цін на енергоносії значна частина європейських металургійних компаній скорочує чи призупиняє виробництва сталі. А бенефіти від цього отримують металурги з інших регіонів. Асоціація Eurofer у вересні заявила, що нинішні ціни на енергоносії ставлять під знак питання життєздатність металургійної галузі ЄС. Особливо, коли удару у спину завдає імпорт із третіх країн.

Віяльні відімкнення

Подорожчання енергоносіїв у всіх країнах Євросоюзу (у 2-3 рази, а місцями і значно більше) плюс песимістичні очікування щодо наступної зими на тлі зниження попиту спричинили цілу хвилю заяв від металургійних компаній про нерентабельність виробництва і необхідність згортати потужності. Поки що це подається під соусом тимчасових заходів, але аналітики галузі побоюються, що деякі закриття стануть незворотними. Адже і в більш стабільні часи власників меткомбінатів у ЄС постійно тягнуло до переносу виробництв у менш затратні регіони у розрізі видатків на зарплату й екологію, але утримувалися від таких кроків, щоб не провокувати скандали з урядами й профспілками. Нинішня ситуація розв’язує їм руки. Або ж дає більше важелів впливу, щоб домовлятися про додаткові пільги та субвенції. З іншого боку, ніде правди діти, вони уже зазнали суттєвих втрат. До прикладу, акції  Salzgitter за останні півроку подешевшали приблизно на 30%, ArcelorMittal – на 14%, Liberty Group –    на 5%.  

Власне кажучи, ArcelorMittal і започаткувала цей «флешмоб». Упродовж серпня-вересня компанія уже згорнула або планує згорнути лінії загальною потужністю 7 млн т виплавки на рік. Зокрема, зупиняються одна із трьох домен у Бремені та завод прямого відновлення заліза у Гамбурзі (обидва – Німеччина), одна з домен в Астурії (Іспанія), дві домни, а також цехи агломерації і цинкування у Дюнкерку (Франція). Відкладено на невизначений термін і запуск електродугової печі на іспанському заводі Acería Compacta de Bizkaia.

Ефект доміно поширився по всьому континенту. US Steel Kosice заявила про зупинку двох доменних печей у Словаччині. Поки що на 60 днів. Домну на 550 тис. т/рік пригасив угорський меткомбінат  Dunaferr. Компанія Liberty Ostrava залишила в роботі одну з двох печей. У сербському Смедерево призупинила роботу однієї домни на 900 тис. т/рік китайська компанія HBIS. Через високі затрати на електроенергію зупинив до жовтня роботу одного зі своїх заводів італійський виробник сортового прокату Ferriere Nord. Словенський виробник сталі SIJ Group планує скоротити потужності у вересні на 30%, а в четвертому кварталі – на 40%. Компанія Ascometal Swiss Steel Group попередила профспілки про тимчасову зупинку восени двох своїх французьких заводів. Щоправда, йдеться поки що лише про 3-тжневу паузу. Як пояснили у компанії, зазвичай Ascometal  у серпні платить за електроенергію приблизно 50 євро за МВт·год, але цьогоріч цифра зросла до 850 євро за МВт·год. І це ще не весь перелік вимушених простоїв.

Не тільки чорні

Зрештою, потерпає від дорогої енергії не лише чорна металургія. Мабуть, ще в більшій скруті опинилася алюмінієва промисловість. У серпні норвезький концерн Norsk Hydro оголосив наміри  закрити до кінця вересня свій алюмінієвий завод у Словаччині Slovalco.  «Словаччина не запровадила конкурентоздатну систему компенсації викидів CO2, що завадило Slovalco укладати довготермінові  контракти на постачання електроенергії, а поточний контракт закінчується наприкінці 2022 року. Через нинішні ціни на електроенергію Slovalco зазнає значних фінансових збитків, якщо продовжить свою роботу після 2022 року», – пояснила рішення голова ради директорів Slovalco. Наприкінці серпня про скорочення на третину потужностей свого заводу Lista у Норвегії повідомив американський алюмінієвий гігант Alcoa. Німецький виробник Speira розглядає можливість скорочення наполовину виробництва алюмінію на заводі Нойсе, які зараз становлять 140 тис. т на рік.

Об’єднання виробників European Aluminium вважає, що мова йде про екзистенційну кризу в алюмінієвій галузі. Нині обсяги виробництва цього «крилатого металу» в ЄС упали до найнижчого з 1973 р. рівня. І ймовірно, падатимуть ще. За оцінками компанії Wood Mackenzie, Європа вже згорнула потужності, які щороку давали приблизно 1 млн т алюмінію, і 25% з них може ніколи не повернути. При цьому під ризиком закриття перебуває виробництво ще 500 тис. т алюмінію. Як пише Bloomberg, для виготовлення 1 т алюмінію потрібно до 15 МВт·год електроенергії – приблизно стільки ж споживає 5 осель у Німеччині протягом року. І це в 30-40 разів більше, ніж потрібно на виплавку 1 т сталі чи міді.

Ще одна доволі енергозалежна сфера ГМК – виробництво феросплавів. Звідти також надходять тривожні сигнали. Іспанська компанія Ferroatlántica у вересні зупиняє роботу 2 із 4 печей на заводі в  Бу-де-Гварнізо. Транснаціональний власник цих активів – компанія Ferroglobe вивчає можливість скорочень і на інших підприємствах. Паралельно ж металургійне лобі стукає у всі двері євросоюзівських інституцій, вимагаючи співчуття і підтримки. Можливо, їх навіть уже почули. 9 вересня міністри енергетики країн ЄС у Брюсселі обговорювали тимчасові надзвичайні заходи, які пом’якшили б ціновий енергетичний шок і для громадян, і для промисловості. Свої рекомендації вони подали на розгляд Єврокомісії. Але європейська бюрократія їх ще не фіналізувала.

На чужому горі

Асоціація Eurofer, як головний рупор європейських сталеливарних компаній, озвучила три ключові вимоги для порятунку галузі: встановити обмеження на тарифи на природний газ для металургів; зняти «прив’язку» в ціноутворенні між цінами на електроенергію та газ; надати тимчасову державну допомогу метвиробництвам. Останній пункт, щоправда, чітко не розшифровується. Тож мова може йти, як про прямі дотації, так і про нові преференції для виробників з ЄС супроти конкурентів із третіх країн.

Eurofer звертає увагу одразу на декілька моментів, які свідчать, що металурги ЄС втрачають ринки. Перший чинник – звісно, енергоносії. Спотова ціна на газ у Європі станом на початок вересня перевищила докризовий рівень у 15 разів. Це у 10 разів вище за ціни на газ у США і значно вище за ціни в країнах Азії. Другий чинник – статистика імпорту-експорту. Вона ще не зовсім релевантна, бо порівнюються результати за перше півріччя, коли енергетичний тягар тиснув не на повну силу. Але все одно показова. Так-от, експорт готового прокату з ЄС у треті країни за перше півріччя-2022 був на 14% меншим, ніж за аналогічний період торік (падіння в сегменті плоского прокату – 11%, сортового – 21%). Імпорт за цей же період навпаки зріс на 9% ( плоского прокату – на 6%, сортового – на 18%).  І все це відбувається на тлі спаду споживання металу в Євросоюзі. Згідно з останнім прогнозом  Eurofer, за підсумками 2022 р. воно скоротиться на 1,7%. У 2023-му, щоправда, очікується ріст на 5,6%. Але цей прогноз все одно дуже непередбачуваний, бо багато що залежить від подальшого перебігу російсько-української війни та відновлення глобальних ланцюжків постачання.

У цьому контексті варто глянути, кому нинішня ситуація пішла на користь. Якщо йдеться суто про європейський ринок прокату, то найбільшими набувачами вигод можна вважати Південну Корею й Туреччину. Перша з них наростала експорт в ЄС у першому півріччі на 35%. Друга просто зберегла свою частку в 17% і зміцнила становище постачальника №1 прокату для Євросоюзу. Тоді як решта конкурентів значно просіли. Зокрема, Індія зменшила експорт на 18%, Україна – на 33%, РФ – на 46%. Хоча з Росією є нюанси. З одного боку накладені на неї санкції почали діяти лише з 17 червня, тож у другому півріччі падіння має бути ще масштабнішим. З другого – російські компанії уже знаходять шляхи обходу обмежень. Наприклад, зафіксовано випадки, коли Новолипецький меткомбінат збуває свою продукцію в Європі через бельгійські дочірні структури NLMK Belgium Holdings SA та SOGEPA.

Китай, який після зимової олімпіади трохи сповільнив економічний ріст, не поспішає виборювати ніші в ослаблих конкурентів. Та й узагалі, як свідчить статистика World Steel Association, тільки два з глобальних продуцентів сталі – Індія та Іран – у 2022 році наростили виробництво. В Індії воно зросло на 8% (порівнюються результати за 7 перших місяців), в Ірані – на 3,4%. Ну, а якщо брати динаміку липень до червня 2022 року, то помічаємо солідне прискорення у Кореї (+9%) та РФ (+10%). Але в останньому випадку це радше зумовлено низькими обсягами виробництва у червні.

Як і в історії з підсанкційною нафтою, Росія змушена дедалі більше орієнтуватися на Індію й у збуті продукції чорної металургії. Індія бере із задоволенням, оскільки може нав’язувати закупівельні ціни нижчі, ніж у неї на внутрішньому ринку. Росіянам доводиться погоджуватися й на таке. Улітку 2022-го середньомісячні обсяги відвантажень сталі з РФ до Індії були у 5 разів вищими, ніж рік тому. І ймовірно, будуть рости надалі. Оскільки внутрішній ринок металопродукції в Індії нині розвивається динамічніше, ніж будь-де у світі. Так само і сталеливарна промисловість цієї країни прогресує найпомітніше, особливо у порівнянні зі стагнацією в більшості регіонів. У 2018 р. Індія обігнала Японію і вийшла на друге місце у світовому рейтингу виробників сталі. У 2021 році індійські металурги наростили обсяги виплавки на приголомшливі 18% на рік. Цьогоріч повторити рекорд не вдасться. Зате доля подарувала їм ще один приємний сюрприз. Через подорожчання енергоносіїв нівелюється одна з головних слабинок індійської металургії. Досі вони часто програвали в рентабельності конкурентам через низьку якість місцевого вугілля, яке вимагало додаткового збагачення, а відтак і витрат. Тепер чимало індійських потужностей стали рентабельнішими, ніж, до прикладу, європейські чи турецькі.   

Ярослав Ярош

Новини

20 Грудня 2023

Частка продукції ГМК в структурі перевезень УДП у 2024 році може зрости більш ніж вдвічі

Євросоюз знайшов альтернативи російському газу 

Німеччина купуватиме норвезький газ 15 років

В напрямку портів Великої Одеси суттєво збільшилась кількість вагонів

Німеччина у листопаді скоротила виробництво сталі на 2,4% 

Канада збільшує виробництво залізорудного концентрату

Нафтогаз взяв під контроль всі облгази Фірташа 

У США не голосуватимуть за допомогу Україні в цьому році

Потребу у зовнішній допомозі на наступний рік вдалось зменшити на 3,7 млрд дол

Зеленський сподівається на розблокування українсько-польського кордону

Україна отримає від ЄІБ 100 млн дол на проекти відновлення

19 Грудня 2023

Туреччина скорочує імпорт нержавіючої сталі

Держприкордонслужба повідомляє про рекордні черги вантажівок на кордонах

Нацбанк підрахував збитки експортерів від блокади кордону

З аеропорту Бориспіль вилетів пасажирський літак

Наступний рік для економіки України буде складнішим – Reuters

ВСІ НОВИНИ ⇢