Дерусифікація з конфіскацією

Економіка Машинобудівництво Металообробка Металургія Публікації
Дерусифікація з конфіскацією

Згідно з підрахунками сервісу YouControl, понад 20 тисяч зареєстрованих в Україні компаній мають зв’язки з резидентами у РФ чи Білорусі. 30 вересня президент Володимир Зеленський доручив Верховній Раді ухвалити закон про спрощену процедуру конфіскації усіх українських активів, що належать росіянам. Безумовно, більшість із цих 20 тисяч юросіб не становлять значної матеріальної цінності. Але є й такі, що можуть бути приватизовані повторно в майбутньому чи приносити доходи уже тепер в український бюджет.

900 під підозрою

За словами заступниці голови парламентського комітету з питань економічного розвитку Роксолани Підласої, на найближчому засіданні Верховної Ради планується ухвалити законопроєкт, який затверджує сам факт націоналізації усіх російських активів за спеціальною спрощеною процедурою. Вона уточнила, що перелік таких активів готує Кабмін, що він зробив ще у серпні. До нього внесено 903 об’єкти: 79 позицій – це корпоративні права, 824 – майно.  Надалі Україна зможе продати це майно або ж передати його в управління ФДМ чи іншим суб’єктам, а виторг і дивіденди спрямовувати на зміцнення оборони чи відновлення інфраструктури.  І власне зараз у владних коридорах ще триває перетягування ковдри, як і в чиє розпорядження переходитиме вилучене добре. Нюанси можуть бути і в юридичній площині. Оскільки значна частина російських активів формально перебуває на балансі осіб чи компаній з третіх держав, як-от Кіпр, Мальта, пострадянські країни тощо.    

Але в цілому українська відповідь є дзеркальною й навіть дещо запізнілою. Тільки внаслідок анексії Криму, за підрахунками Центру економічної стратегії, Україна втратила активів на 135 млрд USD, якщо враховувати й житлову нерухомість, та приблизно на 92 млрд USD, якщо мати на увазі тільки втрати держави і бізнесу. Розміри збитків від нинішніх воєнних дій будуть ще колосальнішими, адже бої та руйнування тривають. І для компенсації цих збитків російської власності, яка ще залишилася в Україні, явно забракне. Насправді, її не так і багато. 

Голова економічного комітету Верховної Ради Дмитро Наталуха оцінив орієнтовну сумарну вартість російських активів в Україні у 10 млрд USD. Українські правоохоронні структури (НАБУ й ДБР) прозвітували, що вже заморозили/арештували майна більш як на 30 млрд грн. Але якщо йдеться про конфіскацію, то поки що тільки один російський олігарх – Володимир Євтушенков – остаточно позбувся своїх компаній в Україні. Мова йде про рішення Вищого антикорупційного суду України, який на початку вересня конфіскував приналежні Євтушенкову частки акцій у запорізькому «Електрозавод-ВІТ» (42,09% ),київських компаніях «ІТМ-Україна» та «Смарт диджитал солюшнс» (по 59,2% акцій) та в Українському інституті трансформаторобудування (Запоріжжя, 34,21% акцій). Інші заморожені активи перебувають усе ще у підвішеному юридичному стані. Наказ президента – це лише декларативний меседж. Натомість уряд і парламент повинні прописати механіку – за якими критеріями має відбуватися конфіскація, який порядок передачі цих активів у державну скарбничку і як належить розпорядитися ними надалі. 

Додаткова інтрига в тому, хто наступний у черзі за Євтушенковим і чи справді відчуження буде тотальним чи декому все ж таки пощастить прослизнути через юридичні лазівки. Роксолана Підласа назвала серед підприємств, які пропонується відчужувати за прискореною процедурою, краматорський завод «Енергомашспецсталь», чиї 92,68% акцій належать кіпрській компанії EMSS Holdings Limited, а та у свою чергу контролюється російським «Атомэнергомашем». Завод виготовляє обладнання як для атомної, так і для звичайної енергетики, нафтогазового комплексу. До повномасштабного вторгнення РФ він був  активно задіяний у постачанні заготовок для кількох АЕС, які зараз будує «Росатом» за кордоном: «Куданкулам»  в Індії, «Аккую» (Туреччина), «Сюйдапу» і «Тяньвань» (обидві – Китай). Щоправда, з весни підприємство перебуває під регулярними обстрілами, частина потужностей пошкоджена, а тому про стабільну роботу говорити складно. У вересні «Енергомашспецсталь» навіть перереєструвалася у Борисполі під Києвом, хоча навряд чи це йдеться про релокацію виробництва. Делікатний нюанс у тому, що міноритарним акціонером і головою спостережної ради «Енергомашспецсталі» є депутат Верховної Ради Максим Єфімов. Йому ж належать акції ще двох краматорських індустріальних велетнів – Краматорського заводу важкого верстатобудування та Старокраматорського машинобудівного заводу та ще багато чого іншого. Тож буде цікаво спостерігати, чи відійде державі і його частка в майні «Енергомашспецсталі» чи навпаки він залишиться єдиним господарем підприємства і не ділитиме вплив з росіянами, з якими досі довго співпрацював.

Офіційної інформації про інші активи, які мали б підпадати під юрисдикцію майбутнього закону, поки що нема. Ймовірно, перелік ще уточнюється.  Але можемо й самі спрогнозувати, які з дієздатних підприємств в індустріальних галузях мали б до нього потрапити.

Велика риба

Миколаївський глиноземний завод. Кінцевим бенефіціаром  є підсанкційний Олег Дерипаска, засновник російського холдингу «РусАл» – другого за величиною виробника алюмінію у світі. Формально МГЗ належить двом зареєстрованим в Україні компаніям «Алюміній України» та «Гуардон Україна», які у свою чергу є власністю фірм з екзотичної острівної держави Аруба. Але нитки, як не крути, тягнуться до Дерипаски. У переліку афілійованих з «РусАлом» осіб Миколаївський  глиноземний фігурує постійно. Ще б пак, МГЗ досі забезпечував до 20% потреб групи в глиноземі. Його нинішні потужності дають змогу виробляти до 1,7 млн т цієї сировини річно. У березні 2022 р. завод призупинив роботу, що хоч і не призвело до зниження обсягів виробництва алюмінію в РФ, але підвищило його собівартість. Оскільки Дерипаска змушений був закуповувати дорожчу альтернативну сировину в Китаї. Навесні ж поточного року суди через низку рішень судів Закарпатської області корпоративні права й кошти на рахунках МГЗ було арештовано. Хоча санкції проти групи «Русал» Україна запровадила ще у 2016 р. Проте це не перешкоджало МГЗ безперебійно працювати упродовж 5 останніх років та експортувати продукцію до Росії.

«СМНВО-Інжиніринг» та «Насосенергомаш» (Суми). Два найбільших машинобудівних підприємства Сум є власністю династії Лук’яненків – Володимира-батька й Володимира-сина. Перший з них є почесним громадянином міста, одним із останніх «червоних директорів» України, екс-міністром нафтогазового машинобудування СРСР. Другий – громадянином Росії, співвласником групи компаній «Гидромашсервис» (ГМС), яка виробляє помпувальне та деяке інше обладнання для найбільших нафтогазовидобувних компаній Росії. Сумський «Насосенергомаш» теж брав у цьому посильну участь. Так 22 лютого, буквально за два дні до початку повномасштабної війни, керівництво заводу схвалило угоду вартістю більш як 200 млн грн з компанією «Нижневартовскремсервис» з орбіти «Роснефти». 90,6% акцій «Насосенергомашу» належить кіпрській компанії H.M.S. Capital Ltd, яку зі свого боку контролює група ГМС.

«СМНВО-Інжиніринг», створене на базі Сумського об’єднання ім. Фрунзе, спеціалізується на виробництві обладнання для нафтогазової галузі та інших галузей ПЕК. Ще торік ним теж володів Лук’яненко-джуніор через кіпрську Inter Growth Investments Limited. Зараз власник змінився на інший офшор –  Repenio Holding Limited, де бенефіціаром є Лук’яненко-старший. І ця підміна спрацювала. У липні Шевченківський райсуд Києва постановив передати корпоративні права «Насосенергомашу» державному агентству АРМА, а «СМНВО-Інжиніринг» кара оминула. І, мабуть, дарма. Бо у Repenio Holding, наприклад, є бізнес у Криму, яким батько і син Лук’яненки управляють спільно.

Дніпроспецсталь. Єдиний в Україні виробник прокату зі спеціальних марок сталей, у т. ч. й для потреб оборонної промисловості, контролюється російським капіталом на пару зі сім’єю звинуваченого у державній зраді нардепа Віктора Медведчука. Згідно з держреєстрами, понад 90% акцій цього запорізького заводу розпорошено між 5 кіпрськими компаніями. Три із них  (Crascoda Holdings, Gazaro Ltd та Boundryco Ltd.) Медведчук вказував у своїй деларації як власність своєї дружини Оксани Марченко. Ще одна    Venox Holdings Ltd, яка сконцентрувала 47,1% акцій «Дніпроспецсталі», перебуває у сфері впливу так званої групи VS Energy (неформального союзу російських бізнесменів Михайла Воєводіна, Олександра Бабакова та Євгенія Гінера). При цьому кінцевими бенефіціарами ДСС вказані кілька латишів та громадянка Франції Наталія Селіванова. Вона ж дружина Михайла Воєводіна. Вона ж фігурує і як кінцевий бенефіціар готельних активів  групи VS Energy в Україні. 

Демуринський ГЗК, який розробляє Вовчанське родовище титано-цирконієвих руд у Дніпропетровській області, теж мав би бути маркований як російський актив попри спроби прикритися кіпрською парасолькою. Нині 100% акцій комбінату належить фірмі Limpieza Limited (Кіпр), серед директорів якої зустрічаємо Мар’яну Шинкар та Світлану Ілтьо. Перша з них є менеджером принаймні у двох офшорах, пов’язаних з російською титановою компанією «ВСМПО-Ависма» –  VSMPO-Tirus Ltd та Cador Enterprices. Друга була директором британської компанії First Railway Company Ltd (закритої у 2021 р.), яка займалася залізничними перевезеннями продукції Демуринського ГЗК, а також Об’єднаної гірничо-хімічної компанії (державної структури, яка теж видобуває титанову руду). Згідно з повідомленням Бюро економічної безпеки України від 2 серпня, 100% акцій Демуринського ГЗК нині перебуває під арештом. Але не через його ймовірну приналежність росіянам, а через те, що у 2000-2021 рр. комбінат постачав титановмісну сировину австрійській компанії Osttor, а де-факто вона потрапляла покупцям з Білорусі та РФ. Причому імпорт відбувався ще й за заниженими цінами, що давало змогу ГЗК знижувати обсяги податкових відрахувань. Тільки у 2021 р. на російський ринок через австрійського посередника потрапило майже 20 тис т ільменіту, 6 тис. т рутилу і 3 тис. т циркону. Ну й останній штрих – засновником  Osttor є Юрій Перцев, колишній власник дніпропетровського підприємства «Гарант Метиз Інвест» і колишній комерційний директор згаданої вище ОГХК.

Крюківський вагонобудівний завод – найбільший виробник вагонів в Україні теж має у своїх лавах російського акціонера, а саме Станіслава Гамзалова. У нього є, щоправда, й паспорт Мальти. Але такі ж паспорти накупили собі тисячі заможних росіян. На батьківщині Гамзалов володіє ще двома вагонобудівними заводами – Балаковським та Енгельсовським, Саратовським заводом металоконструкцій та іншими активами. Більшість цього добра перебуває на балансі його австрійської управлінської компанії  OW Capital Management, зокрема й 25% акцій КВБЗ. Улітку за ініціативою Генпрокуратури України цей пакет було арештовано й передано згідно з рішенням суду державній компанії АРМА. Але не факт, що цього досить, аби вивести Крюківський вагонобудівний з-під російського впливу. Решта акцій заводу належать естонським фірмам AS Skinest Finants та Osauhing Delantina, за якими стоїть один з найбільших бізнесменів цієї країни Олег Осіновський, та британській Transbuilding Services Limited, одним із директорів якої є Павло Приходько – син президента й голови спостережної ради КВБЗ Володимира Приходька. Бізнес Осіновського до війни був тісно зав’язаний на Росії. У Павла Приходька взагалі російський паспорт у кишені й він очолює торговий дім Крюківського вагонзаводу у Москві.

Ізоляторні заводи.  Уральський енергетично-машинобудівний холдинг «Юнако» зосередив у своїх руках акції двох українських підприємств з виробництва апаратури для передачі електроенергії. Йдеться про «Львівську ізоляторну компанію», де росіяни реалізують права власності через зареєстровану в Естонії компанію GIG Holdings, та рівненський «Високовольтний союз – РЗВА» (в минулому – Рівненський завод високовольтної апаратури), де базовим акціонером є кіпрська Unaco Asset Management. Відповідно до 2022 р. збут своєї продукції і львівський, і рівненський виробник значною мірою орієнтували на російський і білоруський ринки. Не варто відкидати варіанту, що й зараз вона не потрапляє в РФ транзитом через ту ж таки Естонію.  

Ярослав Ярош

Новини

19 Грудня 2023

Туреччина скорочує імпорт нержавіючої сталі

Держприкордонслужба повідомляє про рекордні черги вантажівок на кордонах

Нацбанк підрахував збитки експортерів від блокади кордону

З аеропорту Бориспіль вилетів пасажирський літак

Наступний рік для економіки України буде складнішим – Reuters

ЄС планує виявляти незаконну перевалку російської нафти

ЄС скоротив імпорт українських напівфабрикатів на 11,6%

Споживчі ціни в єврозоні у листопаді збільшилися на 2,4% 

Україна втратила понад 1 млрд євро внаслідок блокади кордону з Польщею

Болгарія заборонила експорт палива з російської нафти

Саудівська Аравія планує різке збільшення виробництва сталі

Новим коридором у Чорному морі пройшли вже понад 300 суден

Метінвест готовий виробляти більше військової продукції за умови державної підтримки

Уряд Великої Британії з 2027 року запровадить свій СВАМ

ЄБРР збільшив капітал на 4 млрд євро для підтримки України

ЄС у жовтні збільшив імпорт залізної руди з України на 9%

ВСІ НОВИНИ ⇢