Залізний бан: перспективи повного ембарго на експорт металів з РФ

24 квітня група Єрмака-Макфола оприлюднила черговий перелік рекомендацій стосовно посилення економічних санкцій проти Росії. Один із найбільш бажаних пунктів – повне ембарго на експорт  металургійної продукції з РФ. Поки що російський ГМК вплив санкцій відчуває значно менше, ніж інші базові галузі економіки країни-агресора, як-от енергетика чи машинобудування. Падіння виробництва сталі в РФ на 7,2%, а прокату на 8,8%  – не зовсім той результат, який хотілося б бачити за підсумками 2022 р. Тому секторальні секції проти російської металургії однозначно потребують посилення. Навіть якщо справа не дійде до цілковитої заборони, прагнути до цього варто.

Перший рік санкцій: очікування і реальність

До повномасштабного вторгнення Росії в Україну майже 30% експортної продукції російські металурги збували на ринку ЄС. За підрахунками Євростату, країни ЄС придбали в Росії у 2021 р. понад 11,5 млн т сталі та виробів з неї загальною вартістю 7,4 млрд євро. Це суттєво більше, ніж, наприклад, у Туреччині, Україні чи Індії.

Тому закриття європейського ринку для російського металу було пріоритетом на економічному фронті уже від 24 лютого 2022 р. Інші держави Заходу – Канада, Великобританія, США – імпортували з РФ порівняно незначні обсяги цієї продукції. Винятком був лише чавун, який доволі активно ввозили Сполучені Штати (за 2021 р. –  приблизно 2 млн т). Але до середини 2022-го вони повністю відмовилися від такого імпорту, замінивши російський продукт переважно бразильським, частково – українським та індійським. Тому 70-відсоткове мито на чавун походження із РФ, яке США запровадили з 1 квітня було наче й зайвим. Воно хіба що закріпило статус-кво.

Натомість з обмеженнями на російський чормет у ЄС усе складніше. Вони передбачені одразу в кількох санкційних пакетах, схвалених Єврокомісією, але супроводжуються цілою серією винятків і відтермінувань. По-перше, сировинна лінійка – залізна руда, чавун, феросплави, брухт – взагалі не потрапили під заборону. По-друге, частина обмежень на імпорт російської сталі та напівфабрикатів із неї набуде чинності лише 30 вересня 2023 р., а на деякі позиції – взагалі наступного року. Мається на увазі квадратна заготовка, імпорт якої забороняється з 1 квітня 2024 р., та сляби – аж із 1 жовтня 2024 р.  До того часу, на цей товар походженням з РФ встановлено квоти. Дуже м’які.

Наприклад, у період  з жовтня-22 по вересень-23 Росії дозволено завести на територію ЄС 3,7 млн т слябів. Обмеження так собі, зважаючи на те, що за 2021 р. обсяги імпорту в цій категорії становили 3,8 млн т. Більшість із них припадало на Новолипецький металургійний комбінат Володимира Лісіна, який має свій дочірній завод у Бельгії. Той, власне, і спеціалізується на переробці слябів. Щорічна потреба NLMK Belgium Holdings у цьому напівфабрикаті оцінюється у 2,4-2,8 млн т. Лісін у 2002 році очолював рейтинг найбагатших росіян за версією Forbes, але при цьому він досі не перебуває під персональними санкціями ні Євросоюзу, ні США, хоч більшість із тих, хто нижче за нього у топі, там фігурують, у декого навіть заморозили активи.

Так само безперешкодно працюють металургійні підприємства, підконтрольні Лісіну, не тільки у Бельгії, а й у Данії та Франції, а також у США. Приблизно 19% прокатних потужностей групи НЛМК зосереджено в Євросоюзі, ще 23% – у Сполучених Штатах.  Відтак майже 40% свого виторгу до повномасштабної війни холдинг Лісіна формував саме там. Тож за перші 9 місяців 2022 р. група НЛМК навіть дещо збільшила продажі (на 4%, порівняно з аналогічним періодом 2021-го).  Але вже у третьому кварталі виробництво сталі на підприємствах групи скоротилося на 11%, а в четвертому вона відмовилася від виплати дивідендів акціонерам. Водночас, як стверджують російські фондові аналітики, 2022 рік НЛМК пройшов порівняно безболісно, але вкладати у його цінні папери не радять – бо у 2023-му ситуація очікувано погіршиться. 

Більш чутливими до санкцій ЄС мали б бути «Северсталь» Олександра Мордашова та Магнітогорський металургійний комбінат Віктора Рашнікова. Але і їм часткове закриття європейських ринків не завдало критичної шкоди. Зокрема,  «Северсталь» скоротила виробництво сталі на 8%, а продажі – тільки на 2%. На 6% у компанії впала реалізація прокату з високою доданою вартістю. Це стало наслідком того, що довелося частину збуту переорієнтувати на внутрішній ринок та Індію. Але навіть у такій ситуації майже третину виторгу «Северстали» принесли продажі на ринку ЄС.

«Магнітка» Рашнікова просіла глибше. Знизилося виробництво буквально всього: чавуну – на 13%, сталі – на 14%. На ті ж 14% скоротилися й обсяги реалізації металопродукції, а експорт рухнув на всі 55%. Інша річ, що історично частка експорту у продажах ММК ніколи не була високою (у межах 15-20%). Та все ж такі результати змусили Рашнікова відмовитися від виплати дивідендів і навіть заявляти про можливе заморожування інвестиційної програми.

Другий рік санкцій: забагато лазівок

З іншого боку, торік, попри наявність санкцій, Росія заробила на постачанні чорних металів до ЄС 5,2 мдрд євро (це підрахунки Євростату, бо деякі аналітики наводять і вищі цифри). Частина цих коштів неминуче була витрачена на фінансування російської агресії, хоча б у вигляді податків до бюджету РФ. І якщо торік країни Євросоюзу закупили 8,17 млн т продуктів російської чорної металургії, то, очевидно, що чинні санкції є недостатніми. 2,9 млн т із цих закупівель припали на Італію, яка не те що не зменшила імпорт з РФ, а навпаки наростила його приблизно на 10%. Йдеться переважно про ті ж сляби та квадратну заготовку, обмеження на імпорт яких до ЄС в ухвалених санкційних пакетах було відтерміновано.

У грудні 2022-го своє здивування з цього приводу висловив генеральний директор групи «Метінвест» Юрій Риженков в інтерв’ю італійській газеті Corriere della Sera. «Європейські імпортери купують напівфабрикати з РФ за дуже заниженими цінами. І мають перевагу перед іншими виробниками в Євросоюзі, зокрема перед Метінвестом, які відмовляються купувати у росіян, – зазначив Юрій  Риженков. – Залишаючи цю лазівку, ЄС фактично ставить у невигідне становище сумлінних європейських виробників, які не хочуть спонсорувати агресію, та своїх гравців, які хочуть підтримати Україну». На цьому ж моменті акцентує увагу і група Єрмака-Макфола, зазначаючи, що українська металургійна продукція може і має стати альтернативою імпорту з Росії для ЄС та інших ринків.

Одночасно вона домагається й заборони на закупівлю металопродукції, виготовленої з російської сталі у третіх країнах. Таке рішення завдало б не менш дошкульного удару по російській металургії, аніж прямі санкції. Але водночас воно зрикошетило б і по турецьких виробниках, які нині охоче користають із ситуації. Торік спостерігався помітний ріст імпорту гарячекатаного прокату з РФ до Туреччини, де частина цього продукту проходила через вищий переділ і надалі продавалася в Європу, наприклад, вже у вигляді труб. Або ж турецькі трейдери діяли ще простіше: купували російський метал з дисконтом, а перепродували його за вищими цінами (у т. ч. й на ринках ЄС), навіть без жодного промислового втручання.

Про це, зокрема, в інтерв’ю для NV Бізнес недавно говорив генеральний директор АМКР Мауро Лонгобардо. За його словами, треба підвищувати ефективність санкцій, щоб уникнути ефекту бумерангу, коли обмеження б’ють по тобі самому. Так, Євросоюз запровадив санкції проти російського чормету, але при цьому позбавив себе можливості продавати продукцію у Туреччині, бо туди зайшов російський продукт, який на 20% дешевший. Зрештою, з такою ж проблемою можуть зіткнутися й українські металурги, коли нарешті вдасться відновити морський експорт до Туреччини.

 За статистикою російської митниці, загалом торік РФ експортувала чорних металів на 25,4 млрд USD  (-15,2% до показників 2021 р.), а виробів з них –  на 4,4 млрд USD (+8,8%).  Тобто повне ембарго на їх закупівлю позбавило б Росію приблизно 30 млрд USD річних доходів. Зрозуміло, що не всі держави світу приєднаються до санкцій. І навіть не всі учасники із коаліції західних держав готові на такі радикальні заходи (згадуємо історії про санкції щодо російської нафти чи коштовностей). Але якби у 2023-му вдалося урізати ці доходи бодай на третину, то можна було б говорити про реальну ефективність міжнародних санкцій проти РФ у металургійній галузі.  

Ярослав Ярош