Тендерна палата повертається, або Як вкрасти 200 мільярдів на очах у всіх – 2

Обставини прийняття законопроекту №0924 «Про систему збору та обліку єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», що дає можливість зосередити 200 мільярдів бюджетних коштів у розпорядженні спецструктури, та те, що відбувалося після голосування, викликають низку питань.

Насамперед, вони стосуються безпосередніх учасників голосування.

Чому ховається депутат Папієв?

Сьогодні депутат В’язівський переконливо каже, що в Україні вже є негативний досвід створення громадської структури, яка б, за ідеєю, мала контролювати владу і бізнес. «Така структура, як Тендерна палата, могла існувати при будь якому уряді. Свою долю в ній мали комуністи, регіони, БЮТ. Лише після того, як було жорстко поставлено питання стосовно того, хто стоїть за Тендерною палатою, цим політичним силам довелося публічно відхрещуватися від неї і йти на ті поправки, які були запропоновані Президентом», – наголосив народний депутат.

Це зрозуміло. Але чому він каже про це лише тепер?

Чому, якщо його «підставили», ввівши в оману, якідокументи він підписує, він мовчить, не вимагає службових розслідувань, публічних пояснень від того, хто його «ошукав»?

Питання.

Ще більше питань є до народного депутата Михайла Папієва.

Депутат В’язівський заявив про «антирегламентну діяльність» колеги по парламенту Михайла Папієва. Але це, так би мовити, дуже м’яко сказано. Фактично цією дипломатичною фразою один депутат каже про те, що інший депутат фальсифікував документи. Погодьтеся, звинувачення більш ніж серйозне.
І що ж депутат, якого звинувачують?

Його поведінка видається більш, ніж дивною.

Наскільки нам відомо, Володимир В’язівський зробив спробу ініціювати «розбір польотів» під час засідання профільного комітету парламенту. Однак, не встиг, як то кажуть, розкрити рота, як депутат Папієв, зіславшись на термінові справи, поспішно відбув у лише йому відомому напрямку. Голова ж комітету, ще один «регіонал» Василь Хара зробив все можливе, аби «спустити все на гальма» і не винести сміття з комітетської хати.

Наскільки вдалось з`ясувати під час спілкування з колегами з УНІАН, які намагались, за їхніми словами, отримати коментраі від всіх учасників цієї історії, журналісти агентства активно намагались напряму все запитати у самого Михайла Папієва, що він думає про це. Колеги кажуть, що їхні спроби були доволі наполегливими: протягом більш ніж тижня вони намагались вийти на депутата через його помічників. Нуль уваги. Пан Папієв, взяти коментар якого для журналістів УНІАН досі не було жодних проблем, пан Папієв, який безліч разів брав участь у прес-конференціях, різноманітних «круглих» та «квадратних» столах, раптом настільки перестав помічати й пам’ятати агентство, що журналісти не змогли отримати бодай слова коментаря чи пояснень з приводу суперзакону під номером 0924.

В підсумку, склалось стійке враження, що в депутата не було ані найменшого бажання спілкуватись на цю тему. Вірніше, було стійке небажання.

І це при тому, що все сходиться на тому, що саме депутат Папієв є ключовою фігурою в «протягуванні» законопроекту через парламент. Як пише Інтернет-видання «proUA» , наприкінці 2008 року керівник юридичного управління Верховної Ради повернув законопроект в Комітет, очолюваний Василем Харою, на доопрацювання, оскільки він не пройшов експертизу. Але законопроект на повторну експертизу, як того вимагає закон, не повернувся, а вигулькнув …уже в залі Ради. І це незважаючи на всі перешкоди.

Спочатку спікер Ради Володимир Литвин вранці 15 січня особисто відмовив Папієву в його усному проханні включити проект закону до порядку денного «з голосу». Тобто, фактично Папієв, пише видання, пропонував включити до порядку денного законопроект, якого в Раді ніхто в очі не бачив, а, відтак, не розумів, за що Папієв пропонує голосувати.

Але увечері, продовжує видання, «розклади» змінились. Спочатку до Ради під`їхала машина, з якої були винесені важкі коробки з-під ксероксного паперу. В них, переконані журналісти видання, і лежали 450 екземплярів законопроекту. Вони й були роздані депутатам. Литвин залишив Раду, засідання вів Олександр Лавринович.

О 16-30 він заявив, що керівники фракцій та представники Кабміну просять проголосувати за включення проекту до порядку денного. «Регіонали» та бютівці тут же проголосували за включення проекту до порядку денного. О 17-53 Папієв вийшов на трибуну доповісти, що практично всі 174 поправки враховані, і через 10 хвилин закон було схвалено голосами 409 депутатів із всіх фракцій. Ще через 10 хвилин депутати розійшлись по домівках.

То було б що розповісти Михайлу Папієву? Отож.

Приміром, вже пізніше депутат Ксенія Ляпіна (фракція НУ-НС), коментуючи одному з Інтернет-видань появу в Раді законопроекту з ксероксних коробок, тобто закону, який був «виготовлений» поза стінами Ради, сказала: «Мало місце те, що називається службовий підлог. Залишилось лише з`ясувати, чий це підлог, оскільки це кримінальний злочин».

Схоже, не дуже хочеться депутатові Папієву з`ясовувати це. Втім, запитання є не лише до пана Папієва. А й до всіх 409 депутатів, які своїми голосами підтримали закон і тим самим дали йому путівку в життя.

Проштовхни один закон – і ти до кінця життя « в шоколаді»

Фактично ми бачимо ситуацію, коли чотири сотні народних обранців проголосували, абсолютно не розуміючи, за що саме вони голосують. Як же так, скажете ви? Кишеньковий злодій, якого спіймали на гарячому, чи «домушник», якого візьмуть на пограбуванні квартири, мають відповісти перед законом і мають реальний шанс побачити «небо в клітинку». Депутати, яких мільйони людей обирають для народослужіння, можуть запустити в дію закон, за яким гурток аферистів залізе в кожну кишеню, в кожен дім, «подерибанить» 200 мільярдів гривень, і ніхто з них за це не відповість… Як же так? А ось так.

Вони розкажуть, що представники фракції в профільному комітеті дали «відмашку» на голосування «за», пояснять, як вони поспішали робити добро людям, голосуючи за закон, та багато іншого. Але ніхто, жоден з них не відповість за якість закону.

Тим самим зайвий раз підтвердивши, що сьогодні Верховна Рада – найкомфортніший, найвисокоплачуваніший в країні орган колективної безвідповідальності та безкарності.

Вони просторікують про свій патріотизм, роблять широкі жести на кшталт розполовинення своїх зарплат, але яке це має значення на фоні їхнього РЕАЛЬНОГО життя? Реальне ж життя депутата – це кількатисячна зарплата (навіть у розполовиненому вигляді), це абсолютно безконтрольне витрачання так званого депутатського фонду в кільканадцять тисяч гривень щомісяця (ні для кого не секрет, що лише одиниці з депутатів витрачають цей фонд справді за призначенням, решта ж вважає доплатою від держави собі улюбленому).

Але найголовніше навіть не це. Досить пролобіювати, провести через Раду один закон на кшталт того, про який тут йдеться, і ти забезпечений до кінця днів своїх, і діти твої забезпечені, і онуки. А три-чотири сотні так званих народних обранців проголосують за цей закон, розуміючи, що завтра вони поміняються місцями, вже хтось інший з депутатів буде автором чергового «шедевру» і йому доведеться сподіватись на підтримку колег. Яскрава ілюстрація – лише двоє депутатів з тих самих 409, які підтримали законодавчу «бомбу» за номером 0924, зрештою таки прочитали, що вони там наголосували, і висловили свій протест – Олена Лукаш з партії Регіонів та Сергій Терьохін з БЮТ. Тим самим підтвердивши, що є люди, які можуть йти проти течії (в даному разі проти загальної позиції фракції, нехай навіть це такі різні фракції як БЮТ та Регіони), але підтвердивши і те, що це – лише виняток, а не правило.

А тепер про найголовніше.

Вони знову роблять це!

Якщо ви думаєте, що все сказане тут перебільшення, що хтось з уже тут згаданих «народних обранців» злякався людського осуду, ви наївна людина, яку нічому не навчило життя в Україні. Вони вже якраз вирішили, що все вляглось, все затихло. Пару-трійку тижнів – і всі все забули.

А відтак – вперед.

У середу, 4 березня, відбулось засідання Комітету Верховної ради з питань соціальної політики та праці. І здогадайтесь, який законопроект знову значився в порядку денному? Так, саме він – за номером 0924. Після накладення на закон вето Президентом він має знову пройти через комітет. Тепер здогадайтесь, яким він значився в порядку денному засідання? Саме так, останнім.

Отже, розрахунок був той самий – як на тодішньому пленарному голосуванні, коли все відбувалось в напівпорожній залі з напівсонними депутатами-»кнопкодавами», обговорення пройде за умов, коли хтось вже піде із засідання, хтось поспішатиме пошвидше піти, хтось втомився, а хтось і так би не напружувався.

Наскільки нам відомо, і текст законопроекту не змінився. Косметичні правки, звісно, зроблено. Суть – та сама: недержавна Адміністрація, яка контролюватиме всі фінансові потоки, Методологічна комісія із незрозумілим (вірніше, дуже навіть зрозумілим вузькому колу людей) статусом. А на кону – ті ж самі 200 мільярдів гривень в щорічному меню. Нічогенькі апетити?

Більше того, наскільки відомо з поінформованих джерел, ініціатори прийняття законопроекту не сиділи склавши руки. Робота йшла по всіх напрямках – вербування депутатів з числа членів комітету (для отримання необхідного висновку від імені профільного комітету), індивідуальна робота у фракціях (для отримання голосів в залі), а найголовніше – «вдосконалення» самого закону та «стикування» його з іншими законопроектами (через них можна буде «протягти» те, що депутати «виріжуть» із закону 0924).

Відтак, в новому варіанті значно чіткіше виписано можливості Тристоронньої самоврядної Ради (тобто, трьох сторін партнерства) як вищого колегіального органу, який управлятиме системою соціального страхування. Тристоронній раді надано повноваження вищого колегіального органу, що здійснює координацію діяльності всіх колегіальних органів у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування. Передбачено можливість для ради самостійно скликати та проводити позачергові засідання правлінь фондів соціального страхування, позбавляти членів правлінь фондів їх повноважень та призначати проведення аудиторської перевірки фондів. Тим самим кардинально обмежуються права органів управління фондами соціального страхування на самоврядне управління окремими видами страхування, натомість практично безмежною владою наділяється сама рада. До всього іншого, сама рада затверджуватиме і граничну чисельність працівників Адміністрації соціального страхування, і умови оплати їхньої праці. За розрахунками Мінпраці, фінансування створюваної Адміністрації тягне на 200 млн. грн. на рік. Нівроку?

Якщо перекласти все це на звичну мову, уряд, а відтак, і держава, втрачають управління і над Пенсійним фондом, і над Фондом зайнятості.

При цьому – важлива деталь, яка переконливо свідчить про «комплексний підхід» лобістів закону 0924 – Михайлом Папієвим активно «пропрацьовується» законопроект про соціальний діалог № 1440. Цим законопроектом закладаються доволі сумнівні, на думку багатьох експертів, критерії репрезентативності учасників вищеозначеного діалогу. Завдяки впровадженню цих критеріїв на національний рівень зможуть вийти ті роботодавці та профспілки, які за задумом лобістів 0924 мають потрапити до Тристоронньої Ради. Скажімо, ФПУ, до якої «за дивним збігом обставин» має безпосереднє відношення Василь Хара (як відомо, будучи народним депутатом, він одночасно очолює Федерацію Профспілок України) та Федерація роботодавців (Юрій Бойко з тієї ж Партії Регіонів), інші ж за цими критеріями будуть «відсіяні» і ні за яких обставин не потраплять туди. Відтак, рада, як це сьогодні фактично сталось із Фондом з тимчасової втрати працездатності, виявиться непідконтрольною державі. Зрозуміло, з усіма приємними наслідками для вузької групи людей.

Більше того, така логічна схема відкриває не лише широкі фінансові можливості, а й дає можливість вирішувати політичні завдання.

Скажімо, адміністрація підприємства несвоєчасно віддасть гроші на виплату лікарняних, регресники (головним чином, наприклад, шахтарі) своєчасно не отримають свої виплати. Куди скерують гнів цих людей, чий човен розгойдають? Все залежить від тієї ж тристоронньої ради.

Знову таки, пам’ятаєте, хто визначатиме звітність для всіх підприємств-установ та перевірятиме її виконання? Так, славнозвісна Методологічна недержавна самоврядна комісія. Відтак, на одних підприємствах можна закрити очі на деякі «дрібнички», на інших навпаки – широко відкрити. Ось і є джерело фінансування одних партійних проектів і, навпаки, « мінімізації» фінансування інших.

А загалом з Тристоронньою Радою та сама історія, що й з нашими законодавцями. За цим законом, рада є колегіальним органом, який не нестиме ні за що відповідальності. Нестимуть інші, ті, на кого буде переведено стрілки.

Але це вже – тема іншої розмови. Поки що питання одне – чи вдасться лобістам закону 0924 «протягти» своє дітище через парламент, а, відтак – чи матимемо нову аферу, віддавши під контроль групки людей 200 мільярдів гривень щороку. Тобто, більше ніж половину бюджету країни. На вже згаданому засідання профільного комітету більшістю голосів «слугам народу» вдалось отримати підтримку комітету. Отже, перший бар`єр подолано: Верховній Раді рекомендовано проголосувати за «новий старий» закон.

Вони йдуть як танки…