У нетрях української рекапіталізації

Точка зору

Про особливості українського рефінансування та про те, чому НБУ використав кошти, спрямовані на рефінансування не на підтримку ліквідності, а на підтримку платоспроможності читайте тут.

Банк – за гривню

Якщо донедавна стабілізацію кредитно-банківської системи здійснювали через рефінансування, то сьогодні передбачається здійснити її через рекапіталізацію. Про це говорять і прем'єр-міністр, і екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник, і опозиція, і самі банкіри.

Звідки ж така одностайність? Це вимога МВФ. Але є ще одна причина.

На березневому засіданні представників G20 було вирішено: основне завдання полягає у відновленні кредитування шляхом усунення проблем у фінансовій системі і продовженні "підтримки ліквідності, рекапіталізації банків та операцій зі збитковими активами".

Та чи поліпшить цей захід ситуацію у кредитно-фінансовій сфері? Для цього необхідно відповісти на ряд запитань.

1. Яке головне завдання рекапіталізації?

На думку Пинзеника, у ході рекапіталізації має бути відновлено той обсяг зареєстрованого капіталу, який був у банках на момент реєстрації. Це ключова основа для відродження кредитування.

2. Хто заплатить?

Бюджет, тобто кожен громадян України, включно з тими, хто не є клієнтами збанкрутілих банків.

3. Скільки грошей потрібно для порятунку кредитно-фінансової системи України?

За оцінками експертів – від 200 до 250 мільярдів гривень.

4. А скільки коштів є насправді?

У держбюджеті на 2009 рік передбачено близько 44 мільярдів гривень. Ймовірне також одержання півмільярда доларів від ЄБРР. Тобто країна може розраховувати лише на 50 мільярдів гривень.

Отже, задіяний урядом і Нацбанком план з рекапіталізації може бути профінансований лише на 20-25 відсотків.

Заступник голови правління НБУ Олександр Савченко вважає, що держава зможе рекапіталізувати 10-15 банків. Але ця цифра виглядає завищеною у два-три рази.

При цьому не слід забувати, що кошти, передбачені в держбюджеті на рекапіталізацію, збільшують його дефіцит до 75 мільярдів гривень.

5. Яким чином планується здійснити рекапіталізацію?

Шляхом випуску додаткової емісії, яку і викупить держава.

6. За якою ціною?

На думку віце-прем'єра Олександра Турчинова – за номіналом.

Дещо іншу схему пропонує Пинзеник. "Видатки, пов'язані з оздоровленням банків, страшні, уникнути їх неможливо, але треба підходити зважено. Без цього неможливо підняти банківський сектор", – переконаний він.

Тому, продовжує екс-міністр, в Україні можливий і необхідний викуп українських банків державою за дві гривні, як у Латвії – за два лати.

Поза увагою творців вітчизняної рекапіталізації – свідомо чи ні – залишився один суттєвий момент, зафіксований у вже згаданій декларації G20: пункт про необхідність роботи зі збитковими активами.

Простий приклад. Банк Н. отримав декілька мільярдів гривень рефінансування від НБУ. Скажімо, під майнові права. Фактично, це бланковий кредит, тобто кредит без забезпечення.

Крім цього, до банку Н. було залучено значну суму зовнішніх запозичень. А ще є вкладники та клієнти. Разом – від 10 до 30 мільярдів гривень.

Оскільки відбувається масове зняття внесків, банк погашає заборгованість, тому не проводить активних операцій. Іншими словами, не видає кредити. З'являються збитки. Проблеми з платоспроможністю наростають щодня.

Припустімо, що зловживань там немає. Ніхто не виводив кошти через підставні фірми, не здійснював оплати на офшори під неіснуючі контракти.

Таким чином, держава, купуючи акції за номіналом чи навіть за одну гривню, отримує банк з величезними боргами. Погасивши їх, ще доведеться додати кошти на, власне, діяльність. А їх, коштів, уже нема…

Дешевше, надійніше, швидше

Очевидно, на часі розробка принципово інших моделей оздоровлення банківської системи, і одна з них полягає у наступному.

Для початку слід поділити усі вітчизняні банки на три групи.

Перша – стабільні установи, які не потребують зовнішньої допомоги. Друга – відносно стабільні, які мають тенденцію до погіршення фінансового стану. Третя – явні чи потенційні банкрути.

Кожна з цих груп потребує своїх підходів до здійснення фінансового оздоровлення.

Першою складовою схеми є створення механізму відновлення платоспроможності банківських установ третьої групи. Оскільки крах може чекати всі банки, то держава має бути готовою до потенційного банкрутства значної їх кількості.

Роботу з банками третьої групи слід проводити через спеціально створене державне агентство – своєрідну компанію з управління активами. Схема працює наступним чином.

НБУ визначає проблемний банк та призначає до нього тимчасову адміністрацію. Адміністрація ранжує претензії, визначає ліквідні активи та реалізовує їх.

Отримані кошти вона направляє на першочергові проплати, проводячи, таким чином, первинне очищення балансу. Після цього визначається сума проблемної заборгованості.

Далі для кожного проблемного банку державне агентство створює санаційні фонди з випуском відповідних інвестиційних сертифікатів на суму проблемної заборгованості, збільшеної на суму статутного капіталу банку.

Сертифікати в примусовому порядку обмінюються на корпоративні права засновників банку. Можна сказати, що відбувається націоналізація банку.

Також у примусовому порядку сертифікати обмінюються на проблемні активи, і ними здійснюється погашення заборгованості банку.

В кінцевому підсумку, банківська установа буде "очищена" від проблемних активів, а в подальшому – і від зобов'язань. Таким чином, відновлюється його платоспроможність.

Більше того, на баланс такого банку вводяться цінні папери, які в майбутньому можуть бути обмінені на гроші. Замість передбачених законодавством 18 місяців санації, банк відновлює свою платоспроможність вже через три-чотири місяці.

Агентство організовує роботу з погашення сертифікатів. Кошти для цього формуються винятково за рахунок повернених кредитів.

Для цього при агентстві необхідно створити потужну колекторську структуру, яка займалася би поверненням боргів. На час діяльності пайового фонду слід спростити процедуру повернення коштів.

Варто розглянути можливість обміну сертифікатів на державні облігації у певній пропорції, наприклад, одна облігація за десять сертифікатів, і погашати ними свої зобов'язання перед державою.

Сам банк у подальшому може бути проданий приватному інвестору, а виручені кошти спрямовуються або в санаційний фонд, або в державний бюджет.

Запропонована схема діє так:

1. Початковий баланс банку, щодо якого проводяться заходи з фінансового оздоровлення


Актив:

Проблемні кредити 62
Неліквідні активи 8
Ліквідні активи 30
ВСЬОГО 100


2. Вилучення клієнтами деяких внесків

Пасив:

Першочергові проплати 30
Депозити фірми 35
Інші вкладення 28
Капітал 7
ВСЬОГО 100


Примітка: ліквідаційна комісія, визначивши ліквідні активи, реалізує їх. Виручені грошові ресурси йдуть на першочергові проплати в розмірі 30 умовних одиниць

3. Неліквідний банк з неповоротними кредитними ресурсами

Актив:

Проблемні кредити 62
Неліквідні активи 8
ВСЬОГО 70

Пасив:

Депозити фірми У 35
Інші вкладення 28
Капітал 7
ВСЬОГО 70

Примітка: ліквідаційна комісія, визначивши ліквідні активи, реалізує їх. Виручені грошові ресурси йдуть на першочергові проплати в розмірі 30 умовних одиниць

3. Неліквідний банк з неповоротними кредитними ресурсами

Актив:

Проблемні кредити 62 (0)
Неліквідні активи 8
ВСЬОГО 70 (8)

Пасив:

Депозити фірми Y 35
Інші вкладення 28
Капітал 7(-55)
ВСЬОГО 70 (8)

Примітка: число в дужках означає реальну вартість

4. Обмін частини неповернених позик на сертифікати СФ на суму депозитів фірми Y

Актив:

Проблемні кредити 27
Сертифікати СФ 35
Неліквідні активи 8
ВСЬОГО 70 (8)

Пасив:

Депозити фірми Y 35
Інші вкладення 28
Капітал 7(-55)
ВСЬОГО 70 (8)

5. Повернення депозитів на вимогу клієнтів

Актив:

Неповернене 27
Неліквідні активи 8
ВСЬОГО 35 (8)

Пасив:

Інші вкладення 28
Капітал держави 7 (-20)
ВСЬОГО 35 (8)

Примітка: вкладення фірми Y у розмірі 35 умовних одиниць були списані. Вона отримала компенсацію з санаційного фонду у вигляді сертифікатів

6. Неповоротні кредитні ресурси, що залишилися та обмінюються на сертифікати санаційного фонду, після чого банком починає управляти держава

Актив:

Сертифікати СФ 27
Неліквідні активи 8
ВСЬОГО 35

Пасив:

Інші вкладення 28
Капітал держави 7
ВСЬОГО 35

Примітка: банк обмінює 27 вкладень, що залишилися, на 27 сертифікатів СФ. Держава пропонує обміняти їх у певній пропорції на держоблігації. Нарешті за сім сертифікатів викуповується сім часток участі в банку. Банком починає управляти держава.

7. Підсумковий баланс санаційного фонду

Актив:

Неповоротні кредити 62
ВСЬОГО 62

Пасив:

Сертифікати СФ
– у вкладників
– у держави
– у колишніх власників
35
20
7
ВСЬОГО 62

Отже, буде створено ринковий антиінфляційний багатоцільовий інструмент. З одного боку, він запобігатиме краху банківської системи, з другого – зніматиме соціальну напругу в суспільстві.

Вказані процедури можна одночасно застосовувати до необмеженої кількості фінансових установ. Саме в такий, "очищений" від проблемних активів і зобов'язань банк, держава може вкладати кошти шляхом рекапіталізації.

Запропонована схема має істотні переваги:

– Автоматичний рівномірний розподіл ризиків між усіма учасниками процесу оздоровлення.

Якщо всі гроші будуть повернені банку, то кожна із сторін отримає свою частку. Якщо ні – збитків зазнають всі учасники у відповідній пропорції.

– Прозорість та швидкість процесу санації.

Схема цілком зрозуміла кожному. Проведена згідно з нею робота дає змогу повернути впевненість суб'єктів господарювання в тому, що їхні гроші можна повернути з банківської системи.

В запропонованому варіанті робота банку повністю відновлюється вже протягом трьох-чотирьох місяців.

– Універсальність.

Схема може бути застосована щодо необмеженої кількості банків.

– Мінімальні витрати держави.

Мінімізація витрат дає урядові змогу застосувати схему до будь-якої кількості банківських установ, а отже, спрямувати бюджетні кошти на підтримку реального сектора економіки. Державі належатиме 100% акцій.

Очистивши банк від прострочених кредитів, держава зможе використати його як інструмент у своїх програмах, об'єднати установу з іншими санованими банками, і, нарешті, продати її.

В кінцевому підсумку, фізичні та юридичні особи, малі та великі підприємства отримують рівні можливості відшкодування у відповідній пропорції.

– Врахування інтересів власників.

Незважаючи на те, що власники несуть суттєву відповідальність за свої прорахунки у менеджменті, запропонована схема дає їм можливість, за відсутності зловживань, повернути певну частину своїх інвестицій.

Новини

26 Січня 2024

У минулому році турецькі металурги виробили 33,71 млн тонн сталі

В Україні завершили монтаж першої вітротурбіни

Уряд розробляє пільгові програми оренди житла для українців

На ЗАЕС може виникнути нова загроза ядерній безпеці

УЗ охоронятиме інфраструктуру за допомогою дронів

Попередньо всі держави ЄС погодили виділення 50 млрд євро Україні

Система бронювання працівників потребує якісного оновлення – Наталуха

Автогаз у мережах АЗС продовжує дешевшати

Вартість фрахту суден з портів Одеси продовжує падати 

США витратить 254 млн дол на декарбонізацію промисловості

Українська промисловість збільшує споживання електроенергії

УГД запустила в експлуатацію нову свердловину

Україна через потепління скоротила споживання електрики

Аграрний комітет Ради схвалив ліквідацію багатомільярдного корупційного ринку – Кисилевський

Tata Steel отримає від Лондону меншу допомогу на декарбонізацію у порівнянні з європейськими компаніями

Підприємства Ostchem збільшили виробництво міндобрив на 19,5% 

ВСІ НОВИНИ ⇢