Західні ЗМІ: Україна – в’язниця і рай

Хоч газова тема на цьому тижні і зійшла з перших сторінок західної преси, Україною тамтешні оглядачі менше цікавитися не стали. Змінився лише фокус: цього разу у нього потрапили не тільки відносини між Україною та Заходом, а й внутрішня ситуація у нашій державі – на чолі, звісно ж, із перемовинами між БЮТ та ПР.

Назовні – в’язниця…

Напередодні виборів у Європарламент про Україну згадували у багатьох країнах об’єднаної Європи. Так, представник чеського Союзу Незалежних Кандидатів – Європейських Демократів Лукаш Мацек під час онлайн-конференції на веб-порталі газети MF Dnes розмірковував про місце нашої держави так: якщо ставитися до ЄС як до політичної організації, то України там бути не повинно, адже у нас політична культура сильно відрізняється від європейської. До того ж, на думку Мацека, Україна ще й просто занадто велика.

Категоричну незгоду з такою позицією висловив британський журналіст Роджер Боєс у статті для The Times. Він, як і багато інших його впливових співвітчизників, продовжував наполягати, що Україні необхідна перспектива членства у ЄС. «Україні потрібно сказати (…), що вона не приречена на вічне ув’язнення між агресивною Росією і негостинним ЄС», – писав Боєс.

Британець також висловив думку, що в українському напрямку лідером ЄС цілком може стати Польща, адже ця країна вже давно веде «тонку і розумну» політику стосовно нашої держави. При цьому він іще раз підкреслив, що у європейській Україні зацікавлені не лише поляки, а й увесь Європейський Союз.

У самій Польщі тим часом обговорювалися майбутня українська місія ЄС, приготування до якої підтвердили для видання Gazeta Wyborcza джерела у польському уряді. Однак газета уточняла, що попри наявність уже визначеної дати (17 червня), усе ще невідомо, чи місія справді відбудеться. Головною перешкодою для цього, як і передбачалося ще раніше, можуть стати наші невгасимі внутрішньополітичні чвари.

Цікаво, що у тому ж тексті поляки нагадали й про «Східне Партнерство», назвавши його «неофіційним передпокоєм до членства» в Євросоюзі. Така приємна для України точка зору, слід зазначити, явно не входить у євросоюзний мейнстрім – схоже, що тут журналісти радше видали бажане за дійсне.

Доволі багато місця у західній пресі знайшлося і для висвітлення тристоронніх взаємин між Україною, Заходом та Росією, особливо того їх аспекту, що пов'язаний із досі ще гіпотетичним членством нашого північно-східного сусіда у СОТ.
У швейцарській газеті Le Temps з’явилася стаття президента швейцарсько-російсько-українсько-казахсько-білорусько-киргизсько-молдавської Торгової палати Ґі Меттана, у якій той наполягав на необхідності чимшвидше прийняти Росію у СОТ, аби прищепити тій «західні цінності». Автор наголосив, що СОТ упереджено ставиться до російської кандидатури, вважаючи перешкодою її митні тарифи, адже Україну свого часу в аналогічній ситуації прийняли без особливих проблем.

Одразу дві статті на цю тему опублікувало й американське видання The Wall Street Journal. У першій із них директор Європейського Центру Міжнародної Політичної Економіки, Фредерік Еріксон, висловлював сильний сумнів, що Росія насправді хоче стати членом СОТ. Що ж до другого матеріалу, то у ньому автори натякнули, що насправді кандидатурі Росії можуть перешкоджати зовсім не митні тарифи, а Україна. На їхню думку, наша держава, цілком може мати бажання ветувати російську кандидатуру.

…а всередині – рай

Чимало можна було знайти у західних європейських виданнях і цікавих спостережень за подіями всередині нашої держави. Багато писали вони, зокрема, про політичний союз Янукович-Тимошенко, який зараз народжується в українців на очах. Для більшості оглядачів його якість видавалася сумнівною.

У британському The Daily Telegraph, наприклад, сумнівалися у тому, що двійко українських політичних грандів «зможуть подолати розбіжності у поглядах і принести стабільність, якої давно шукає ЄС після більш ніж чотирьох років політичної війни» в Україні.

В американському The Wall Street Journal натомість сумнівалися у тому, що союз між ЮВТ та ВФЯ може принести щось хороше для самого Заходу. Видання підкреслювало, що такий союз був би «благом» для Москви, бо у політичних обіймах зіллються колишній і теперішній (точніше, теперішня) фаворити Кремля.

В інших виданнях наразі звертали на цю справу менше уваги, зате продовжували спостерігати за економічною ситуацією в Україні. Так, швейцарський експерт з страхової справи в інтерв’ю для Le Temps говорив, що сьогодні нестача продуктивної зайнятості несе в собі більшу загрозу для світу, аніж тероризм. Ці слова він підтримав єдиним прикладом – українською кризою.

Попри цю кризу, чеська газета MF Dnes назвала Україну «раєм дешевої заправки» для автомобілістів. Єдине, що зупиняє сусідів (насамперед – словаків) на шляху до цього «раю», писали чехи – це величезні прикордонні черги.

А у швейцарському Le Temps присвятили Україні розлогий матеріал на соціально-етнічну тему, розповідаючи про долі кримських татарів після сталінської депортації і їхнього повернення на півострів вже в часи незалежності нашої держави. У цьому тексті декілька разів окремо наголошувалося, що Україна досі так і не реабілітувала остаточно татарську меншину у Криму і не визнала «драми депортації».