Як Рейґан і Обама врятували Буша від смерті

Точка зору

Інавгурація Барака Обами 20 січня є прикметною історичною подією не лише тому, що вперше в історії президентом США стане афроамериканець. Те, що Джордж Буш лишає свій пост цілим і неушкодженим, остаточно підводить риску під одним з найбільш таємничих розділів в історії Америки, який розпочався ще в ранніх роках ХІХ сторіччя…

У 1811 році Вільям Харрісон, майбутній президент США, був усього лише губернатором штату Індіана і виконував наказ президента Джефферсона: захопити території, на яких проживали корінні жителі-індіанці. Для цього він вдавався не лише до традиційної в таких випадках грубої сили, а й до хитрощів: познайомивши аборигенів із віскі, він викликав серед них масовий алкоголізм.

Вождь племені шауні Текумсе («Принишкла Пантера», «Падаюча Зірка») і його брат, пророк Тенскватава («Відкриті Двері», «Той, чий рот відкрито») спробували об’єднати індіанців і дати загабникам відсіч. Коли шауні і їх союзники розмістилися на березі річки Тіппекано, Харрісон віддав своїм людям наказ іти в наступ. Спроба контратаки індіанцям не вдалася, і вночі 7 жовтня 1811 року білі спалили їхній табір вщент.

За однією із версій, після цього вождь Текумсе прокляв «Білих Великих Вождів». Втім, той лист із прокляттям до Харрісона, який іноді наводиться, точно має мало спільного з реальністю, бо у ньому згадується смерть Тенскватави, в той час як насправді останній пережив свого брата на цілих 24 роки. Щоправда, вигаданість цього листа ще не означає вигаданості усієї історії.

За іншою ж версією, прокляття пролунало із вуст самого пророка Тенскватави:

«Кажу вам: Харрісон помре. І після нього раз на 20 років обраний Великий Вождь помиратиме. І коли кожен із них помиратиме, нехай усі згадають смерть мого народу».

Ця туманна історія не пояснює, чому «Великі Вожді» мали помирати саме раз на 20 років, але

пророцтво почало збуватися регулярно, і згодом отримало назву «Прокляття Текумсе», або ж «Прокляття Тіппекано».

Успішна воєнна кар’єра принесла Харрісону славу (і, між іншим, смерть самому Текумсе у 1813 році), й у 1840 його обрали дев’ятим президентом США.

Під час своєї інавгураційної промови 4 березня 1841, яка тривала майже дві години і таким чином стала найдовшою у всій історії Штатів, він застудився і невдовзі зліг. 4 квітня Харрісон, що мав репутацію напрочуд здорової людини, помер від запалення легенів.

Тоді ще про індіанців із племені шауні загадав лише мало хто.

Минуло 20 років, і президентом Америки обрали Абрахама Лінкольна. Вже під час другої своєї каденції, 14 квітня 1865 року, він пішов із своєю жінкою і двома гостями у вашингтонський театр Форда, щоб подивитися виставу «Наш американський кузен».

У той момент, коли на сцені також мав пролунати постріл, актор театру Джо Уілкс Бут увірвався до ложі глави держави і вистрілив йому у потилицю. Наступного ранку Лінкольн помер.

Досі усе це можна було б вважати простим збігом, але життя наступного президента, обраного через 20 років, Джеймса Абрахама Ґарфілда, також обірвалося ще до того, як він покинув свій пост. Вже на наступний рік після виборів,

2 липня 1881 року, поки Ґарфілд чекав свого поїзда на одній станції у Вашингтоні, у нього двічі вистрілив Чарльз Ґіто. Так жодного разу і не підвівшися із ліжка, президент помер 19 вересня.

Наступним американським президентом, якого мало вдарити прокляття племені шауні, став Уільям МакКінлі, повторно обраний у 1900 році. І воно вдарило – 6 вересня 1901 року, коли глава держави відвідав Панамериканську виставку в Баффало. Цікаво, що

секретар МакКінлі просив свого шефа відмовитись від цього візиту як від надто небезпечного, та той відповів: «Чому? Ніхто не захотів би зробити мені боляче».

Та анархіст угорського походження Леон Чолґош захотів і, як і його попередники, використав для цього пістолет. Отримавши дві кулі, МакКінлі побачив, як його охорона накинулася на Чолґоша, і скрикнув: «Не дозволяйте їм бити його!». Одну із куль у тілі президента лікарі так і не змогли знайти, чомусь не використавши експериментального рентгенівського автомату, що виставлявся поруч. 14 вересня МакКінлі помер від гангрени і зараження крові.

Дивно, що навіть після цього жодних масових розмов про прокляття Текумсе-Тенскватави й далі не було. Ще через два десятиліття американці обрали своїм президентом Уоррена Гардінґа, і влітку 1923 року лікарі наполягли на тому, аби глава держави відпочив. Саме на відпочинку у Сан-Франциско у нього трапився серцевий напад, і 2 серпня він помер. Оскільки лікарі не провели розтину, однією із ймовірних причин цієї раптової смерті називають і отруєння.

Лише після цього про прокляття нарешті згадав Роберт Ріплі у своїй популярній мальованій серії «Хочете – вірте, а хочете – ні!». Напередодні виборів 1940 року про неї говорив і Джон Хікс у власній аналогічній серії, навівши список «проклятих» президентів і навіть заздалегідь вписавши у нього Теодора Рузвельта.

Аж четвертий президентський термін і справді виявився для втомленого Рузвельта фатальним.

Навесні він поїхав у штат Джорджія, сподіваючись відновити сили на курорті Уорм Спрінґс. 12 квітня 1945 року глава держави поскаржився на «жахливий головний біль», ліг у ліжко і невдовзі помер – від сильного крововиливу в мозок.

Ще через 20 років, у 1960, про цю дивну серію смертей вже говорили набагато більше – так, писав про неї і достатньо відомий публіцист Ед Котерба у своїй щотижневій колонці «Завдання – Вашингтон». Того року лідером США обрали Джона Ф. Кеннеді, і про його смерть 22 листопада 1963 року у Техасі зайве нагадувати, мабуть, і не потрібно.

Наступним мав стати президент, обраний у 1980 році. Джиммі Картера, що тоді балотувався на повторний строк, навіть запитали під час його передвиборчої кампанії, чи не боїться він древнього прокляття індіанців, на що той відповів: «Я не боюсь. Якби я знав, що це має статися, я йшов би вперед, був би Президентом і робив би усе, що можу – аж до останнього дня».

Та американці відправили на смертельно небезпечну місію не Картера, а Рональда Рейґана – і той, наперекір волі народу, лише чудом залишився живим.

30 березня 1981 року, коли президент разом із офіційною свитою на очах у натовпу своїх прихильників вийшов із вашингтонського готелю Хілтон і попрямував до свого лімузину, в нього шість разів вистрелив божевільний Джон Хінклі-молодший – щоправда, лише остання розривна куля після рикошету таки вцілила у Рейґана, роздробивши ребро і залишившись в легені.

Хоч куля і не розірвалася, за мірками ХІХ сторіччя йшлося про безсумнівно смертельну рану. Та медицина кінця ХХ сторіччя змогла врятувати Рейґана, і багато хто вважав, що, виживши, президент зняв прокляття Тіппекано із «Великих Білих Вождів». Втім, остаточною перевіркою мало бути президентство Джорджа Буша молодшого.

Джордж Буш зміг дожити до інавгурації свого наступника, і в цілому на його життя майже не посягали. Із серйозних замахів можна згадати хіба що випадок у Тбілісі 10 травня 2005 року, коли Владімір Арутюнян кинув у його бік бойову гранату, яка, на щастя, не вибухнула, і недавній «взуттєвий замах» під час прощального візиту Буша в Іраку.

З іншого боку, теракти 11 вересня 2001 року були страшнішими, аніж вбивство однієї людини – лише не факт, що їх можна якось віднести до індіанського прокляття.

Буш таки дожив до інавгурації Барака Обами. Можливо, за це він повинен дякувати Рональду Рейґану, який «зняв» прокляття, і Обамі, який перейняв смертельно небезпечний пост. Тож яка б доля не спіткала президента США, обраного у 2020 році, можна сміливо говорити про те, що за допомогою цих двох своїх колег Джодж Буш остаточно підвів риску під довгою історією прокляття Тіппекано, що досі дамокловим мечем висіла над головами президентів.

Новини

24 Грудня 2023

Світова виплавка чавуну зросла на 0,1%

23 Грудня 2023

США почали термінові переговори з союзниками про передачу заморожених активів РФ Україні

Загарбники продовжують перешкоджати роботі МАГАТЕ на ЗАЕС

22 Грудня 2023

Порти Великої Одеси обробляють понад 900 вагонів із зерном щодня

Японія зменшила внутрішнє споживання сталі на 3,9%

В Україні за рік підключено понад 1100 нових зелених електростанцій

Румунський виробник сталі збільшує завантаження домни №5

Ворог обстріляв шахту на Донеччині: є загиблі

Уряд продовжив дію пільг на ввезення дронів

Турецькі металурги виробили 30,05 млн тонн сталі

НБУ готує новий механізм врегулювання військових ризиків

У порту Риги запустили регулярний контейнерний потяг 

Ціни на нафту зростають, Brent торгується вище 80 дол/барель

Black Iron оновить пропозицію щодо Шиманівського залізорудного проекту

Єврокомісія відправила в Україну ще 500 електрогенераторів

Санкції зірвали запуск найбільшого у росії заводу з виробництва скрапленого газу

ВСІ НОВИНИ ⇢