Як багаті платять за бідних

Ви ніколи не замислювалися над тим, чому останнім часом стала такою популярною фраза «багаті мають платити за бідних»? Це та жахлива фраза, яку придумали багаті, щоб здирати останню сорочку з бідних. На підтвердження своєї думки хочу навести такі приклади.

Згадайте, як столичний мер з екранів телевізорів переконував нас, що це несправедливо, коли він, дуже багатий, платить за комунальні послуги стільки, скільки й бідні. У результаті підвищив тарифи собі, багатому, а заодно і всім бідним у декілька разів. Незначна частина малозабезпечених отримали субсидії, а всі інші за свої квартири почали платити в декілька разів більше. Якщо для багатія з мільярдними статками збільшення квартплати не впливає на сімейний бюджет, то для пересічного громадянина збільшення квартплати — це значний удар по сімейному бюджету (при середній зарплаті по країні близько 1500 грн. на місяць платити за двокімнатну квартиру 150 грн. чи 350 — дуже суттєва різниця). За даними деяких ЗМІ, в нашій країні близько 70 відсотків громадян проживають за межею бідності (менше 3 доларів на добу, що за нинішнім курсом близько 27 гривень), тому фраза «багаті мають платити за бідних» лише зовні приваблива. Нинішня столична влада під цим гаслом продукує абсурдні прожекти з такою швидкістю, що центральна влада не встигає на них реагувати. Черговий такий прожект — підвищення комунальних тарифів на елітне житло в 5… 10 разів, таких елітних будинків влада нарахувала понад 800. Для того, щоб двокімнатні квартири в спальних районах не потрапили до розряду елітного житла, я хотів би виступити на захист багатих — не тому, що я дуже люблю багатих, а тому, щоб під цю фразу перестали грабувати бідних.

Відповідно до Статті 24 Конституції України, «не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками». Мене дивує позиція глави держави стосовно столичної влади. Не встигне глава держави відмінити одне абсурдне рішення, як столична влада продукує інше, не менш абсурдне. Я вважаю, що глава держави має відміняти неконституційні рішення всього один раз, на другий раз неконституційне рішення має відмінятися разом зі звільненням чиновника і притягненням його до відповідальності. Гарант Конституції — це не нянька в дитячому садочку, щоб носовичком витирати соплі столичній владі.

Іншим показовим прикладом того, як «багаті платять за бідних», є введення з 10 січня 2009 року нових податків для власників транспортних засобів. Ви тільки замисліться над тим, до чого додумалися деякі наші недоторканні доктори історичних наук. Згідно з новими розмірами податків, власник автомобіля з об’ємом двигуна 2400 куб. см. має щорічно платити 1800 грн. податку. Для порівняння: такий двигун мають і автомобілі «Тойота камри», на якому їздять недоторканні слуги народу, і автомобіль УАЗ, що його в народі називають «бобиком», на якому їздять переважно незаможні жителі сіл, селищ і невеликих міст. Цей закон приймався слугами народу наприкінці грудня, за поданням уряду, особисто прем’єра, і подавався як податок на багатство. Так от, відповідно до інформації тижневика «АвтоБазар» від 23 грудня 2008 року, за новенький автомобіль «Тойота камри» з двигуном 2,4 л необхідно заплатити 245000 гривень, а старенький десятилітний УАЗик можна купити за 8000 грн., і транспортний податок із них однаковий — 1800 грн. (раніше за автомобіль із двигуном 2,4 л автовласник мав платити 240 грн. транспортного податку). Багаті мають платити за бідних, вирішив уряд — і збільшив податок для власника «бобика» в 7,5 разу. Цікаво інше: в цьому законі введено величезні податки при першій реєстрації в Україні автомобілів, яким вісім і більше років — щоб не ввозили до країни металобрухт. Таким чином, уряд прекрасно розумів, що «Мерседес» МL 320 вартістю 72000 доларів, і «Мерседес» 123 з двигуном 3,0 л, ціна якого в базарний день 3000 доларів — це абсолютно різні «Мерседеси», на яких їздять громадяни різного достатку. Тоді чому для автомобілів віком понад вісім років, які вже експлуатуються в Україні, не збережено старих ставок податку? Тому, що тоді це дійсно був би податок на власників дорогих авто, а в тому вигляді, в якому цей закон прийнято — це зашморг на шиї малозабезпечених автовласників, причому займається грабунком малозабезпечених автовласників уряд свідомо. У цивілізованих країнах транспортний податок для власників транспортних засобів входить у вартість пального: більше пального — більше платиш. Це справедлива і дуже прозора схема, але для наших урядовців вона не підходить, бо уряд грабує автовласників одночасним підвищенням транспортного податку і підвищенням акцизу на пальне, причому такими рішеннями грабують не тільки автовласників, а грабують усіх, бо ціни на це відреагують одразу.

Захистити народ від такої «турботи» влади можна тільки одним чином. Якщо уряд і його голова, парламент і його голова не бачать різниці між шикарною «Тойота камри» і стареньким «бобиком», то варто було б відділити їх від високих державних і мерседесівських крісел і пересадити в «бобики» — можливо, тоді влада зрозуміє, що не можна з громадян за стару тілогрійку дерти стільки ж, скільки за нову сукню від Луї Віттона.