Для Заходу Україна програла «газову війну»

Укладення нової газової угоди між Україною та Росією на зламі цього і минулого тижнів було в центрі уваги західноєвропейських ЗМІ. Американські журналісти також витратили чимало чорнил для того, аби викласти свої думки з приводу закінчення газової війни. І ті, й інші побачили в цих нових домовленостях в першу чергу одне – поразку «газової зібрної» України.

«Очевидно, Україна піддалася на вимогу Москви, що мусить платити ринкові ціни за газ», – писав 19 січня британський The Guardian. Те ж саме можна прочитати й у чеській газеті Lidove Noviny: «Отже, так виглядає, що Україна свою суперечку з Росією програла».

«Газпром» зрівняв «Нафтогаз» із землею»,

– стверджувало швейцарське видання Le Temps – щоправда, додаючи слова чергового анонімного «спостерігача з ЄС»: «Ця перемога дуже дорога коштувала «Газпрому». Вона також показала, що Росія не є тим надійним постачальником, яким намагається видаватися. Але хочемо ми цього чи ні, Кремль переміг».

У середу, 21 січня, The Guardian опублікував більш обширний аналіз, у якому, відзначивши економічні та політичні збитки Росії, автор далі писав: «Втім, ймовірно, Україна постраждала більше. Досягнена угода удвоє збільшує ціну, яку Україна платить за російський газ.

Репутацію Києва відлупцювали, а його прагнення інтеграції з Європою і Заходом – затримали.

В порочній боротьбі за владу, що бушує в Україні, Тимошенко перемогла прозахідного президента країни Ющенка, якого хоче замінити. Газовий спір також дозволив Путіну набрати очки проти Ющенка».

Перегукувалася з такою точкою зору і понеділкова стаття в іншій авторитетній британській газеті, The Times. «Ця угода здається невдачею для України після тижнів конфронтаційної риторики з Росією щодо газових цін. (…) Це подорожчання завдасть ще одного удару українській економіці», – писав московський кореспондент видання Тоні Хелпін.

«Видається, що такий результат приніс більше шкоди українській репутації, аніж російській. Амбіції України щодо приєднання до ЄС загальмували, бо багато країн-членів, що найбільше підтримували [Україну], були поміж тими, по яких відключення газу вдарило найсильніше».

Політичну поразку нашої держави побачили і в Польщі. Конрад Ніклєвіч писав у виданні Gazeta Wyborcza ще у неділю, одразу ж після того, як з’явилися новини про домовленість між Путіном та Тимошенко:

«А що з політикою? Боюсь, що й тут [Росія] більшою мірою теж виграла. По-перше, українська політична сцена вийшла з газової кризи ще більш розділеною та оббитою. (…) По-друге, завдяки газовій кризі з домовини витягнули концепцію балтійського газопроводу (Nord Stream)».

Навівши декілька висловлювань польських політиків, які Україну засуджували не менше від Росії, пан Ніклєвіч запитував:

«Що ж це, як не політична перемога Росії? Пишу це з болем у серці, але українці добре на неї попрацювали».

Коли вже мова зайшла про політичну частину проблеми і про поляків, то не можна не згадати й про коментар польського експерта з паливного і газового ринку Анджея Щеншняка, опублікований у тій же-таки газеті.

«Є питання, чи з українського боку знову запалає політична війна. Що є елементом політичного порозуміння між Путіном і Тимошенко? Це порозуміння занадто невигідне для України, аби воно не було поєднане з якоюсь політичною угодою, вигідною для прем’єра України», – вважав пан Щеншняк.

Саме як політичну поразку України сприймали умови нового контракту між «Нафтогазом» і «Газпромом» і в Чехії. Україніст Давід Свобода спершу розкритикував ЄС за те, що той ставився до «газової війни» як «сусіди квартири, в якій орудує домашній недолюдок: сердито гримали в двері, за якими було чутно крики і плач, з єдиним бажанням – домогтися спокійного сну», а потім висловив таку думку: «Київ програв у політичному плані, а в плані економічному ринкова ціна на газ, яка цьогоріч буде падати, так сильно його не зачепить».

Польський оглядач Аджей Кублік з Gazeta Wyborcza у своїй статті «Росія зламує Україну» (яка з таким же успіхом могла називатися «Вісім коротких абзаців песимізму») не надавав переваги ані політичному, ані економічному плану. На його погляд, і там, і там нашій державі зараз непереливки.

«Вже немає сумнівів у тому, навіщо Росія вирішила вперше в історії затримати на два тижні транзит газу до Західної Європи. Метою Москви було перейняти контроль над українськими газопроводами і знову затягнути Україну у свою сферу впливу. Це їй вдалося»,

– такими словами він розпочав свій текст.

«Газпром» також отримав право на одну четверту ринку України і напевне відбере в українського концерну «Нафтогаз» промислових клієнтів, узалежнюючи їх від своїх поставок. Є лише питанням часу, коли «Нафтогаз», позбавлений прибутків і змушений до конкуренції з набагато сильнішим «Газпромом», опиниться під загрозою бути перейнятим росіянами».

«Зіпсована репутація України – це успіх Росії, – продовжував пан Кублік, – Ображена безпідставними звинуваченнями, відкинута [Європейським] Союзом Україна почне звертатися до Росії – спершу у справі газу, а згодом і в інших областях економіки і політики. Втягнення незалеженої України до своєї сфери впливу – це для Росії вирішальний крок до відбудування імперії».

«Додайте до цього залежність України від доброї волі Європейського Союзу щодо допомоги, якої вона потребуватиме, аби запобігти банкрутству – доброї волі, яку, можливо, розтратили під час [газової] суперечки – і картина виглядатиме доволі безрадісно для Києва», – додавав Дуґлас Берч із Associated Press.

Та не всі журналісти й аналітики на Захід зважали на політичну поразку українців. Так, у французькому Le Monde переймаються насамперед тим, як на нашій державі відіб’ється додаткове навантаження на економіку, спричинене підвищеннями цін на газ, і вже тепер побоюються можливих заворушень.

«Дотепер, надлишкове навантаження на промисловців дозволяло державі підтримувати низьку ціну на газ для населення і державного сектору. З вдвічі дорожчим російським газом Україні, чия економіка сильно постраждала від падіння цін на метали – її головного предмету експорту – буде важко звести кінці з кінцями.

За рік до президентських виборів владна команда у Києві грає ва-банк. Підвищення цін на газ для населення може викликати хвилю протестів в той момент, коли купівельна здатність населення страждає від краху місцевої валюти – гривні».

Вочевидь, таку точку зору поділяв і Роджер Бойєс з британського The Times, бо у своїй статті, присвяченій заворушенням у Ісландії, Болгарії та Прибалтиці, згадав і нас: «Україна може бути наступною. Угода з Москвою щодо цін на газ може підштовхнути країну до серйозної фінансової кризи». Коли українці дізнаються, що таке справді «сейрозна» криза, вони вийдуть на вулиці і протестуватимуть, вважає містер Бойєс.

Ще по-іншому підійшли до коментування мирної угоди у Financial Times, використавши для цього вуста одного з керівників московського банку «Уралсіб» Кріса Уіфера.

«Як мінімум, Україна й далі буде важко оплачувати свій газовий рахунок, незалежно від остаточної ціни в дуже непрозорому контракті», – вважає той.

«Ця угода має діяти 10 років, але накопичення боргів запросто може спричинити нові переговори і призвести до поновлення суперечки. Або Україна буде змушена продати свій газопровід «Газпрому» – можливо, саме цього ця компанія завжди й прагнула», – додавав від себе автор публікації, Квентін Піл.

Певна кількість оглядачів, ніде правди діти, таки нагадувала, що поразка в «газовій війні» належить не тільки Україні, але й Росії, і навіть саме останній від них діставалася левова частка критики. Саме з таким аналізом можна було ознайомитися 21 січня у французькому Le Monde.

«З цією кризою імідж «Газпрому» як надійного постачальника, і імідж України як надійної транзитної країни, отримали подряпини.

У цій справі інтереси європейських споживачів, що платять за газ в належний термін і за високими цінами, повністю проігнорували. Але це з Росією, а не з Україною європейські підприємтсва-постачальники газу мають контракт. Київ звинувачували, що він краде газ. Це не було дотастатнім приводом для того, аби перекрити вентилі.

Звісно, аргумент російського гіганта, що хотів домогтися ринкової ціни за свій газ, є цілком прийнятним. Але методи, які було використано для досягнення цієї мети, відносятся радше до військової, а не комерційної тактики. Російський поет Фьодор Тютчєв казав, що неможливо «зрозуміти Росію розумом». «Газова війна» між Києвом і Москвою є ілюстрацією до цих слів», – так висвітлювала тему Марі Жиґо.

Схожі речі писала у вівторок і Селестін Болен у виданні International Herald Tribune: «Шкода, завдана цією зимовою газовою війною поміж Росією і Україною, може бути занадто великою для того, аби Путін міг відновити хоч скільки-небудь хорошу репутацію Росії.»

«Росії мала більше чого втрачати у цій сутичці, – коментував для IHT спеціаліст з питань енергетики і автор книжки «Майбутнє російського газу і «Газпрому» Джонатан Стерн, – Якщо це правда, що Україна відкачувала газ, то росіяни не мали вибору і мусіли зробити те, що зробили. Якщо правдивою є українська версія, то поведінка Росії є шокуюче безвідповідальною».

Поразку Росії присудив і «метр» Збіґнєв Бржезінські – втім, його легко можна запідозрити у певній упередженості.

«Все одно я б сказав, що великими невдахами, з довготривалої перспективи, є росіяни. Ключовим пунктом є те, що Росія цілилась не в Європу, а в Україну, з надією, що європейці згуртуються проти України. Гадаю, це не спрацювало так, як [росіяни] сподівались», – цитує автора «Великої Шахівниці» International Herald Tribune.

Коментар польського фахівця, пані Марії Пржеломіец, для місцевого видання Gazeta Wyborcza, мабуть, теж не можна назвати ідеально об’єктивним, проте раціональне зерно у ньому таки присутнє: «По-перше, Україна, сплачуючи Росії ринкову ціну за сировину, не буде вразливою до її шантажу щодо можливого підвищення [цін]. По-друге, сплачуючи таку високу ціну, українська промисловість отримає сильний поштовх до модернізації своєї дуже енергоємної промислової інфраструктури, що, у свою чергу, посилить довіру до України як до транзитної країни», – вважала польська пані експерт.

Ну, врешті-решт, варто відзначити статтю Андрія Каратницького із американської Атлантичної Ради, опубліковану 19 січня у Wall Street Journal. Позиція автора є напрочуд світлою і оптимістичною: «…Росія моргнула першою. Хоч українські лідери і не кричатимуть про свої успіхи, Україна, в цілому, отримала те, що хотіла: нижчі за ринкові ціни на газ для своєї власної закупівлі на 2009 рік. Українські лідери також з додатковою ясністю показали, що вони не є якимось незначним фактором у російсько-європейській газовій торгівлі. Вони показали, що їхня система газопроводів є критично важливою для континетальної системи транзиту газу». Ані додати, ані відняти.

А насамкінець звернемо увагу на те, що на Заході доволі скептично відносяться до мирної угоди між Росію і Україною. Ось, наприклад, у The Washington Times 20 січня писали:

«Ця розв’язка виглядала більше як припинення вогню, аніж як тривалий мир, без жодних зебезпечень від нової ворожості між Росією і Україною, двох колишніх радянських сусідів з гостро контрастуючими поглядами на майбунє».

Журналісти чеського видання Mlada Fronta Dnes це питання самі не розглядали, зате запропонували самим читачам висловитись на офіційному сайті газети. Результат: лише 451 читач вважав, що російсько-українська «газова війна» остаточно закінчилася. В той же час 3216 читачів гадає, що «Далі буде ще…». Є надія, що вони таки помиляються.