Удар! Iще удар!..

В нашій країні поновлено демонстрацію серіалу під назвою «Україна: перманентні внутрішні війни». Черговий показ цього скандального трилеру можна озаглавити «Відсторонення Стельмаха». Однак ця назва не відображатиме всієї суті драматичних подій, що відбуваються. Адже насправді Верховна Рада кинула першу, пробну кулю в процес імпічменту чинного Президента країни.

Все починалося вдало для «продюсерів». За скасування грудневої постанови парламенту (2004 рік) про призначення Володимира Стельмаха головою Національного банку України проголосували 227 із 245 народних депутатів, зареєстрованих у залі, серед них — 155 представників БЮТ, 26 — НУ-НС, 27 — КПУ і 19 — від блоку Литвина. Документ також визнає роботу Нацбанку останнім часом незадовільною і називає неприпустимим подальше перебування Стельмаха на посаді керівника головного фінансового регулятора країни.

Більш того, Рада тією ж кількістю голосів ухвалила також постанову про відповідальність Президента України Віктора Ющенка за ситуацію, що склалася у фінансово-кредитній сфері України. Так Президента покарали за те, що він, як зазначав автор відповідного проекту бютівець Святослав Олійник, «двічі проігнорував вимоги ВР стосовно відсторонення від виконання повноважень голови НБУ Володимира Стельмаха». Крім того, цим на Ющенка навішали всіх «собак» і призначили, за словами депутата, відповідальним за «численні спекуляції на валютному й іпотечному ринках, невиконання комерційними банками своїх зобов’язань перед вкладниками, істотні зловживання у процесі рефінансування комерційних банків, повну відсутність контролю за діяльністю комерційних банків, що призвело до значного погіршення добробуту громадян України».

Спіткнувся коаліційний квартет (комуністи після призначення на посаду головного архіваріуса країни Ольги Гінзбург явно стали його неформальним учасником) лише об крісло нового голови НБУ, куди намічалося вдруге посадити Сергія Тигіпка. Але фокус не вдався. Для того, аби скасувати ще одну грудневу постанову 2004 року про його звільнення, голосів забракло (183). Як бачимо, ламати виходить легко, а ось із державним будівництвом у коаліції все набагато складніше.

То що ж у нас тепер у сухому банківсько-парламентському залишку? Напевно можна сказати лише одне: поки що голова НБУ все ще в одній особі, хоча б тому, що згідно із законом не можна звільнити людину, яка перебуває у відпустці. Є ще одна думка, яка може стати вирішальною під час неминучих судових розглядів: парламент явно перевищив свої повноваження, обійшовши конституційну норму, яка передбачає, що зняти голову НБУ можна лише за представленням Президента. Але Раду зараз важко покарати. Вирок її нинішньому складу, здавши мандати, може ухвалити лише Партія регіонів, у якої для цього, здається, сміливість — або, вірніше, навіженість — поки що у дефіциті.

Дієвий опір явним спробам уряду прибрати до рук друкарський станок іще здатний чинити президентський табір, який неабияк схуд. Не встигло висохнути чорнило на двох «успішних» постановах Ради, як світ дізнався, що насправді за ними стоїть. Заявивши, що, незважаючи на сьогоднішнє рішення Ради, Стельмах і його перший заступник Анатолій Шаповалов відповідно до законодавства лишаються на своїх місцях, перший заступник голови СП Олександр Шлапак спрогнозував серйозну паніку на готівковому та безготівковому валютному ринках. За його словами, антинацбанківською кампанією уряд намагається відвернути увагу громадськості від невдалих «газових переговорів», а крім того, — отримати можливість для неконтрольованої емісії гривні для покриття дефіциту й недонадходжень до держбюджету 2009 року, що стане наслідком (це нашим громадянам і без Шлапака, зрозуміло) нової інфляційної хвилі… І тоді, як вважає народний депутат Арсеній Яценюк, фракція Партії регіонів може скористатися закладеним сьогодні прецедентом і повернути на посаду прем’єр-міністра України Віктора Януковича. Це припущення, звісно, більше з області фантастики. Та ось висловлена Яценюком думка, що сьогоднішня колізія може «остаточно підірвати ті рештки довіри до банківської системи, які ще є», не підлягає сумніву.