Європа втратила 1 трлн дол через зростання цін на енергоносії

Через різке зростання цін на енергоносії внаслідок війни Росії проти України Європа втратила близько 1 трлн доларів. Про пише “Економічна правда” з посиланням на Bloomberg.

Приблизно 1 трлн доларів, підрахований агентством на основі ринкових даних, є загальною сумою подорожчання енергії для споживачів і компаній, яке частково, було компенсовано пакетами допомоги. 

Навіть з урахуванням збільшення потужностей для імпорту скрапленого природного газу, очікується, що ринок залишатиметься напруженим до 2026 року, коли стануть доступними додаткові виробничі потужності зі США до Катару. Це означає, що перепочинку від високих цін не буде. 

Щоб запобігти дефіциту, Європейська Комісія встановила мінімальні цілі для запасів. До 1 лютого резервуари повинні бути заповнені щонайменше на 45%, щоб уникнути виснаження до кінця опалювального сезону. Якщо зима буде м’якою, мета полягає в тому, щоб залишити рівень зберігання на 55% до того часу.

Імпорт ЗПГ до Європи знаходиться на рекордному рівні, а в Німеччині відкриваються нові плавучі термінали для прийому палива. Закупівлі за підтримки уряду допомогли Європі залучити вантажі з Китаю, але холодна погода в Азії та потенційно сильне економічне відновлення після того, як Пекін послабив обмеження щодо Covid, можуть ускладнити це завдання.

Китайський імпорт газу, ймовірно, буде на 7% вище у 2023 році, ніж в цьогоріч, згідно з даними Інституту економіки енергетики Китайської національної морської нафтової корпорації.

Для таких країн, як Німеччина, які покладаються на доступну енергію для виробництва продукції від автомобілів до хімікатів, високі витрати означають втрату конкурентоспроможності на користь США і Китаю. Це чинить тиск на адміністрацію канцлера Олафа Шольца з метою збереження підтримки економіки. 

Проблема полягає в тому, щоб знайти баланс між тим, щоб забезпечити роботу заводів і опалення будинків у найближчій перспективі, не знищуючи при цьому стимули для інвестицій у відновлювану енергетику, яка широко розглядається як найбільш стійкий спосіб виходу з енергетичної кризи.