Україна шукає гроші та обладнання, щоб видобувати сланцевий газ

На тлі відмови європейців від російського скрапленого газу, Україна шукає приватних інвесторів, щоб у революційних масштабах впровадити технології гідророзриву пласта (або фрекінгу) для освоєння своїх запасів сланцевого газу. Про це повідомили джерела британської газети The Telegraph.

Видання вказує, що за допомогою іноземних інвесторів і технологій сланцевий газ планують видобувати насамперед у західних областях. За даними The Telegraph, Міненерго використовує дипломатичні зв’язки, щоб знайти приватні інвестиційні фонди з високим ступенем готовності до ризику для фінансування буріння і залучення технологічних партнерів. Наприклад, минулого тижня під час енергетичного форуму в Азербайджані, представники уряду просували потенціал України як сланцевого центру. При цьому було озвучено конкретні геологічні зони, де можна впровадити технологію фрекінгу: геологічну зону Львів-Люблін, що на кордоні України та Польщі, називали “найкращою для фрекінгу”. Також перспективним є сланцевий блок “Олеська”, запаси якого оцінюються в 0,8-1,5 трлн кубометрів сланцевого газу.

Джерела в Міненерго вказують, що Україна вже має певний досвід застосування передових технологій буріння на старих свердловинах і відтоді провела експериментальні випробування, які “підтверджують її потенціал” для фрекінгу. Однак для цього потрібні інвестиції та іноземне обладнання. За даними газети, адміністрація президента Володимира Зеленського планує скоротити бюрократичні процедури та оптимізувати кількість операцій, щоб залучити інвесторів.”Розробку і видобуток можна швидко налагодити, використовуючи наявну газову інфраструктуру з виходом на газовий ринок ЄС. Україна має достатньо родовищ традиційного газу, щоб покрити власне споживання і стати нетто-експортером, а видобуток сланцевого газу має досить сильний вплив на її розвиток”, – додало джерело.

Промисловий метод видобутку підземних копалин за допомогою гідророзриву пласта вважається найбільш прогресивним. За оцінками Укргазвидобування, він дає змогу в рази збільшити видобуток газу зі свердловини і дістатися до запасів, які були недоступні за інших способів. Метод полягає в тому, що під землю під великим тиском накачуються значні об’єми рідини (найчастіше суміш води, піску та хімічних добавок). Це призводить до розтріскування породи, а потім газ, який просочився в тріщини, викачують наверх.

Але цей метод видобутку газу викликає побоювання в екологів. Національний екологічний центр України відзначав виклики, пов’язані з використанням мільйонів кубометрів води. Приміром, при розробці свердловин блоку “Олеська” знадобилося б стільки води, скільки місто Івано-Франківськ споживає за три роки. При цьому використану воду поки що не навчилися очищати, вона перетворюється на токсичні відходи, залишається під землею і загрожує забруднити ґрунтові води. Крім того, під час гідророзривів хімречовини активно потрапляють у повітря і ними доводиться дихати жителям громади.