ArcelorMittal під прицілом: Франція обговорює націоналізацію сталевих активів

Законопроєкт, запропонований партією La France Insoumise (LFI) щодо націоналізації активів ArcelorMittal France, знову розпалив дебати у країні щодо цього питання. Про це повідомляє Le Dauphiné.

19 листопада цей законопроєкт, спрямований на повернення 100% контролю над ArcelorMittal, схвалив фінансовий комітет Національних зборів Франції. Документ підтримали ліві, проте праві й центристи відхилили його. Переломним моментом стало утримання від голосування партії Національного об’єднання (RN).

Обговорення законопроєкту заплановано на пленарне засідання 27 листопада.

Орелі Труве, депутат від LFI, яка внесла цей законопроєкт, вважає націоналізацію єдиним способом запобігти закриттю 40 об’єктів ArcelorMittal у Франції. Вона звинуватила компанію в офшорингу, недостатньому інвестуванні та нездатності модернізувати виробництво попри отримання державних субсидій.

Труве оцінює вартість націоналізації у €3 млрд і вважає, що це є важливим кроком для швидкого початку декарбонізації доменних печей, інакше галузь ризикує потрапити під тиск майбутніх європейських правил.

Урядові групи вважають цей захід неефективним, таким, що не розв’яже проблему конкуренції з боку Китаю і перекладе проблему кризи сектору на платників податків. RN своєю чергою запропонувало «золоту акцію» – державне вето на стратегічні рішення без прямого управління.

У жовтні поточного року Сенат відхилив подібний законопроєкт про націоналізацію ArcelorMittal, внесений комуністами.

Генеральний директор французької філії групи Ален Ле Грікс де ла Саль заяви у LinkedIn, що зміна акціонера ArcelorMittal France не розв’яже структурних проблем, з якими стикається компанія.

«Поділ наших французьких активів і відокремлення їх від решти групи може лише різко погіршити їхнє становище», – зазначив він.

Щоб дати майбутнє виробництву сталі в Європі, вказує керівник ArcelorMittal France, потрібно відповісти на дві проблеми, які турбують галузь: падіння попиту і глобальні надлишкові потужності, що призводить до масового імпорту субсидованої сталі за низькими цінами та має руйнівний вплив на Європу.

Ален Ле Грікс де ла Саль підкреслив, що французькі структури компанії тримаються, оскільки є частиною групи ArcelorMittal. За 5 років металургійний гігант інвестував у країну €1,7 млрд, а його новий завод у Мардіку з виробництва електротехнічних сталей є найбільшою інвестицією групи у всій Європі за останні 10 років. Окрім того, ринки та клієнти підрозділу наразі є здебільшого європейськими, а клієнтська частка Франції дуже мала.