Конфлікт довкола НАБУ влітку 2025 року став точкою, після якої вже неможливо вдавати, що в Україні не існує проблеми перевищення повноважень силовими структурами. Події, задокументовані в інтерв’ю директора НАБУ Семена Кривоноса, свідченнях детективів НАБУ (зокрема Руслана Магамедрасулова) та публічних заявах керівництва СБУ на чолі з Василем Малюком, для будь-якої адекватної людини складаються у тривожну картину, в якій Служба безпеки України вийшла далеко за межі функції контррозвідки й фактично втрутилася в роботу незалежного антикорупційного органу.
Масові обшуки як інструмент тиску на початковому етапі придушення НАБУ
Директор НАБУ Семен Кривоніс в інтерв’ю Суспільному повідомив, що 21 липня 2025 року СБУ спільно з ДБР під процесуальним керівництвом Офісу Генерального прокурора (Руслан Кравченко, Марія Вдовиченко, Андрій Лещенко) провела понад 70 обшуків у співробітників НАБУ.
Така кількість обшуків виходить за межі здорового глузду і вже сама по собі свідчить про упередженість СБУ, зокрема Департаменту захисту національної державності, де ключову роль відігравали Сергій Дука, Максим Василяка, Володимир Спільний, Олександр Майборода, Вадим Мельник.
Окрему роль зіграло Головне слідче управління СБУ, зокрема Андрій Швець під кураторством заступника Голови СБУ Сергія Наумюка. Варто зазначити, що слідчі СБУ і кроку не зроблять без погодження з Наумюком.
Ключовий момент: значна частина обшуків проводилась як «невідкладні» — без судових ухвал; об’єктами стали не засуджені особи, а чинні детективи НАБУ, які вели резонансні справи щодо топкорупції (у тому числі справи, пов’язані з Тимуром Міндічем, Олегом Кіпером, потоками зерна та гуманітарної допомоги); зафіксовані скарги на застосування сили з боку співробітників СБУ.
Це була масова силова операція, наслідком якої стало паралізування роботи Бюро.
Позбавлення доступу до держтаємниці: удар по функціонуванню НАБУ
Окремий, надзвичайно тривожний факт: після обшуків детективам НАБУ було скасовано або заблоковано доступ до державної таємниці. У системі, де значна частина розслідувань пов’язана з матеріалами обмеженого доступу, це означає фактичну зупинку роботи.
СБУ, яка контролює допуски до держтаємниці, використала цей інструмент не як механізм безпеки, а як важіль інституційного тиску. Управлінська відповідальність за це лежить на керівництві СБУ — Василі Малюку та його заступниках, зокрема Сергію Наумюку.
Інформаційний тиск замість правової процедури
СБУ не обмежилась процесуальними діями. Керівництво Служби, насамперед Василь Малюк, вкинуло в інформаційний простір:
• заяви про «кротів» у НАБУ;
• фрагменти прослуховувань;
• заочні підозри, зокрема щодо народного депутата Федора Христенка.
Ці матеріали активно тиражувалися медіа та Telegram-каналами, формуючи образ винуватості ще до будь-якого судового розгляду.
При цьому, за словами Семена Кривоноса, саме НАБУ не отримувало повного доступу до матеріалів, на підставі яких його співробітників публічно дискредитували. Це класичний приклад презумпції винуватості через медіа, а не через суд.
Голова СБУ Василь Малюк публічно виправдовував обшуки в НАБУ, заявляючи про необхідність «очищення від ворожого впливу». Постійно з’являючись на спільних брифінгах із Генеральним прокурором Русланом Кравченком, він формував обвинувальний наратив ще до завершення слідства.
Його риторика зводила складну правову проблему до простого гасла: «хто проти — той підозрілий».
Сергій Наумюк — організатор реалізації
Якщо Малюк виступав публічним обличчям кампанії, то заступник голови СБУ Сергій Наумюк виконував непублічну, але ключову роль — організацію всієї внутрішньої “чорної” роботи.
Саме через нього відбувалась координація:
• оперативних заходів;
• незаконних прослуховувань у форматі АТКЗ (антитерористичних контррозвідувальних заходів, які дають можливість ставити прослушку в машини та квартири, прослуховувати людей тощо, широкий інструментарій без ухвал і санкцій);
• масових обшуків;
• синхронної дискредитаційної кампанії.
Олег Татаров — судово-прокурорське прикриття
Окремо варто згадати Олега Татарова, заступника керівника Офісу Президента України, який неофіційно курує силовий блок. Саме він, за численними свідченнями, надавав сприяння у судах для легалізації сумнівних СБУшних звинувачень.
Є питання і до Генерального прокурора Руслана Кравченка, який особисто підписував підозри детективам НАБУ, зокрема Руслану Магамедрасулову, де слово «Узбекистан» намагались видати за «Дагестан» для створення штучного зв’язку з рф.
Чи був він «у темі» з Малюком і Татаровим, чи його просто використали — питання відкрите. Але, схоже, зараз саме Генпрокурора намагаються зробити одним із цапів-відбувайлів, оскільки на ньому відповідальність за підозри, які він підписав під тиском з банкової, або не усвідомлюючи наслідків, що його хочуть підставити. А громадськість хочуть ввести в оману, щоб приховати справжніх ініціаторів цього свавілля у тіні, кинувши «під потяг» лише виконавців.
У сухому залишку маємо вкрай неприємну історію, коли керівництво СБУ — Василь Малюк та Сергій Наумюк — використовуючи авторитет Служби й довіру суспільства до її бойового крила, здійснило системний тиск на антикорупційні органи в інтересах окремих високопосадовців.
Саме Василь Малюк і Сергій Наумюк несуть політичну та управлінську відповідальність за цю операцію.
Є також питання і до керівників САП та НАБУ, а саме пасивна позиція захисту своїх органів та детективів. Можливо Кривонос та Клименко, боячись розправи, почали викидати з антикорупційних розслідувань Малюка та Наумюка, зазначаючи лише виконавців, а не організаторів. Чому така малодушна позиція, невже в самих рильце в пушку чи бажання зам’яти резонанс та вигородити головних ініціаторів провокації проти НАБУ?
Більше того, саме за вказівкою Кривоноса прибрали Малюка та Наумюка із статті ЦПК (Центр протидії корупції Висвітлення основних дійових осіб, причетних до переслідування НАБУ на думку ЦПК https://nabudestroyers.antac.org.ua/), що може свідчити про наявність компромату у Малюка і Наумюка на Кривоноса. А це і не дивно, оскільки виявляється керівник НАБУ сам притягався за корупцію, і лише отримав амністію завдяки всиновленню третьої дитини. Крім того, є скелети в шафі Кривоноса ще і по Державній архітектурно-будівельній інспекції України (про це ми розкажемо в наступних публікаціях).
Компромат на Кривоноса у Малюка, завдяки Наумюку, який отримав його ще проходячи службу в НАБУ і зараз спеціально є заступником у Малюка, щоб знати чим займається НАБУ і по кому працює, саме з цією метою він періодично обдзвонює своїх колишніх підлеглих і детективів.
Все це сильно б’є по репутації України в очах Європи в умовах загострення бойових дій. Іноземні партнері неприємно здивовані наступом на антикорупційні органи. А ворог використовує цю ситуацію для дискредитації української держави, як такої, що не пройшла тест на демократичність.
Однозначно, кейс НАБУ ще не закритий і може стати для керівництва СБУ в особі Малюка та Наумюка таким же фіналом, яким «Міндічгейт» став для інших представників владної вертикалі.
Адже політичним переслідуванням та розправам не місце в правовій демократичній державі.
Наостанок повідомляємо: незабаром з’являться нові, показові деталі цих подій від безпосереднього учасника, який був змушений долучитися до провокаційного сценарію і не має наміру ставати крайнім, поки справжні ініціатори намагаються приглушити резонанс і піти від відповідальності.
