Імпорт металобрухту до Польщі є незначним, – президент PUDS

Наразі на ринку металобрухту Польщі спостерігається профіцит пропозиції, тоді як імпорт сировини є незначним. Таким чином, Польща є нетто-експортером металобрухту, повідомив в коментарі «Комерсант Український» президент Польського союзу дистриб’юторів сталі (Polska Unia Dystrybutorów Stali, PUDS) Пьотр Сікорський.

«Імпорт брухту до Польщі не є дуже значним. Загалом, у нас у Польщі є надлишок брухту. Ми експортуємо з Польщі майже вдвічі більше тонн, ніж ввозимо в країну. Тільки з цієї причини немає потреби боятися, що це рішення (тимчасове обмеження експорт брухту з України строком на 1 рік – ред.) матиме глибокий вплив на наш ринок або що брухт незабаром закінчиться», – сказав він.

Відповідаючи на питання, чому це питання є наразі у Польщі предметом обговорення, Пйотр Сікорський припустив, що справа полягаю у конкуренції за брухт, яка стає вирішальною в світової металургійної галузі.

«Враховуючи поточні процеси декарбонізації, боротьба за брухт, безсумнівно, загостриться, бо в якийсь момент його просто не вистачить. Усім знадобиться все більше брухту, включаючи Польщу, коли ми замінимо останні доменні печі на електричні, а завантаження потужностей зросте, на що ми всі сподіваємося. У певному сенсі брухт стає стратегічною сировиною, і захист внутрішніх ринків від витоку брухту вже помітний у багатьох регіонах світу», – зазначив голова PUDS.

Керівник аналітичного центру GMK Center Станіслав Зінченко також каже, що польський ринок сталевого брухту є надлишковий. «Поляки збирають десь 6,5-7 мільйонів тонн брухту на рік. Потреба польських металургійних комбінатів 4-4,5. Тобто без жодних поставок з України пропозиція більше попиту на 30-40%. Виходить, у Польщі немає дефіциту брухту — є надлишок», – сказав він.

За його словами, всі польські металургійні компанії, що використовують брухт, мають у своїй системі розгалужену мережу прийомних брухтових пунктів і їхнє виробництво сталі не базується на імпортованому металобрухті. «Більше того, вони експортують надлишковий брухт у Туреччину і цей експорт з Польщі кожного року складає від 1,5 до 2 мільйонів тонн. Тобто, як висновок, польські металургійні компанії не мають жодної потреби в українському брухті», — наголосив Станіслав Зінченко.

Як повідомлялося раніше, наприкінці 2025 року Уряд України ухвалив рішення тимчасово обмежити експорту металобрухту до кінця 2026 року. Як повідомила Премʼєр-міністр Юлія Свириденко, брухт є критично важливою сировиною для української металургії та ливарної галузі.

«Попри дію експортного мита, експорт брухту зростав – часто транзитом до третіх країн без створення доданої вартості для України. Внутрішня переробка, навпаки, забезпечує робочі місця, податкові надходження і продукцію, необхідну для оборони та відбудови. Також використання брухту в металургійному виробництві зменшує викиди СО2, що є важливим з огляду на вимоги ЄС», – прокоментувала вона рішення уряду.

За розрахунками GMK Center на основі даних Державної митної служби, у 2025 році експортери українського металобрухту збільшили вивіз стратегічної сировини на 53% порівняно з 2024 роком – до 448,68 тис. т. Цей показник є 4-річним максимумом, починаючи з 2021 року. При цьому основним напрямком експорту була Польща, куди за минулий рік було спрямовано 76,6% від загального обсягу українського брухтового експорту.

При цьому в асоціації «Укрметалургпром» повідомляли, що поставки сировини до країн Євросоюзу де-факто стали схемою, завдяки якій експортери брухту уникали сплати на користь української держави вивізного мита у розмірі €180/т, оскільки українська сировина реекспортувалася через країни ЄС до Туреччини й Індії.