В Україні досі не підвищують прожитковий мінімум, і зробити це найближчим часом не вийде. У Мінсоцполітики пояснили, що саме блокує реформу і які кроки потрібні, щоб ситуація змінилась.
Про це заявив міністр соціальної політики Денис Улютін під час години запитань до уряду.
Що не так із прожитковим мінімумом зараз
Прожитковий мінімум в Україні прив’язаний приблизно до 170 різних виплат. Більшість із них – це зарплати, які насправді не мають жодного стосунку до цього показника.
Крім того, сама методика розрахунку прожиткового мінімуму застаріла і не відповідає реаліям сьогодення.
Що треба зробити спочатку
Улютін пояснив: перш ніж проводити повноцінну реформу, потрібно:
- ухвалити чотири законопроєкти, які вже перебувають у Верховній Раді;
- відв’язати прожитковий мінімум від виплат, до яких він прив’язаний;
- запровадити так звану “орудну величину” – окремий показник для розрахунків.
- “Ми неодноразово підкреслюємо і з профільним комітетом, що необхідно відв’язати прожитковий мінімум від усіх виплат, до якого наразі він прив’язаний. Це близько 170 виплат, з яких більшість – це зарплати, які взагалі не мають нічого спільного безпосередньо з прожитковим мінімумом”, – зазначив міністр.
Як мають рахувати по-новому
Після ухвалення законів Україна зможе перейти до європейської практики розрахунку прожиткового мінімуму. Там беруть до уваги два складники:
- харчовий – виходячи з нутриціологічного складу їжі (тобто скільки і яких поживних речовин потребує людина);
- нехарчовий – окремо для кожної людини.
Це дасть змогу визначати прожитковий мінімум більш точно й справедливо.
“Ми готові, комітет також готовий для того, щоб це приймати. Уряд також готовий рухатись далі”, – підкреслив Улютін.
Тобто питання не в бажанні, а в послідовності кроків: спочатку чотири закони – і тільки потім сама реформа.
За словами Улютіна, підняти прожитковий мінімум поки неможливо – поки показник прив’язаний до 170 різних виплат, будь-яка зміна автоматично потягне за собою зростання витрат по всьому ланцюжку. Саме тому спочатку потрібно провести “відв’язку”, і лише після цього – власне реформу.
