Глобальна гірничо-металургійна компанія ArcelorMittal переглянула свою довгострокову стратегію декарбонізації, визнавши, що енергетичний перехід виявився значно складнішим, ніж очікувалося раніше. Водночас компанія підтвердила незмінність амбіції досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року. Про це йдеться у звіті зі сталого розвитку за 2025 рік.
У компанії зазначили, що економічні, технологічні та геополітичні чинники суттєво змінили передумови, на яких базувалися початкові плани декарбонізації. Зокрема, в ArcelorMittal наголосили, що навіть глобальні інституції визнають складність утримання зростання температури в межах 1,5°C.
На цьому тлі група оновила проміжні орієнтири. Виходячи з уже ухвалених інвестиційних рішень, компанія очікує скоротити вуглецеву інтенсивність виробництва до 10% до 2030 року порівняно з рівнем 2018-го (Scope 1 і Scope 2). Це більш стриманий підхід, ніж у попередніх планах, і він базується лише на проєктах, які вже отримали остаточне фінансування.
Одним із ключових елементів оновленої стратегії стане трансформація комбінату в Дюнкерку. Раніше цього року компанія затвердила будівництво електродугової печі потужністю 2 млн т на рік із загальним бюджетом €1,3 млрд. Після введення в експлуатацію проєкт має суттєво змінити вуглецевий профіль майданчика.
ArcelorMittal також заявила, що надалі реалізовуватиме капіталомісткі декарбонізаційні проєкти поетапно, зберігаючи фінансову дисципліну в межах загального річного бюджету капітальних витрат на рівні $4,5-5 млрд. Це свідчить про перехід до більш прагматичної моделі інвестицій.
Окремо компанія розширює присутність у суміжних сегментах енергопереходу. До 2028 року ArcelorMittal очікує мати 2,8 ГВт власних або вже введених у дію відновлюваних енергопотужностей. У 2025 році напрями, пов’язані з енергетичним переходом, забезпечили 13% виручки групи.
«Перегляд стратегії декарбонізації – це необхідний крок для узгодження попередніх планів компанії з поточною реальністю, у якій бракує умов для реалізації масштабних проєктів декарбонізації. Зокрема, відсутній достатній попит на низьковуглецеву продукцію, високі ціни на електроенергію негативно впливають на конкурентоспроможність електросталеплавильного виробництва сталі і роблять виробництво «зеленого» водню в Європі нежиттєздатним. Іншим європейським компаніям також доведеться переглядати свої цілі декарбонізації на 2030 р., оскільки попередні амбіції не є реалістичними», – коментує аналітик GMK Center Андрій Глущенко.
