Роки і вибори проходять, а перелік того, що потрібно зробити в Києві залишається загрозливо незмінним.
Тому перед новими виборами у столиці є сенс згадати все і розставити в правильному порядку.
1. Першим із завдань-проблем безумовно є будівництво 2 мільйонів квадратних метрів житла в рік на правому березі.
До 1989 року щорічно радянська влада будувала 5 мільйонів квадратних метрів житла, в пік економічного зростання 2007 року ця цифра ледь досягла 1 мільйона. Для нормального розвитку міста в ньому має бути місце для життя людей.
У той же час, додавати мільйони квадратів на лівому березі небезпечно – мости і так ледве справляються з навантаженням. Де, за які гроші і які інвестори побудують такі обсяги жодна міська влада, а тим більше її опоненти поки не розповіли.
2. Створення ділового центру на лівому березі. Лівий берег не може вічно їздити на правий на роботу, про це вже написано томи статей. На лівому березі потрібно створити діловий центр, який дасть людям можливість не долати кілометри і мости.
Де і хто збудує цей центр? Які компанії вже погодилися відкрити там офіси? Ні в планах влади, ні в планах опозиції міркувань на цю тему немає.
3. Створення з Києва центру Східної Європи, а не Київської області. Як наочно показують стратегічні розробки в галузі розвитку економіки, якісні ринки праці для багатьох ключових професій сучасності можуть скластися тільки в мегаполісах населенням від 10 мільйонів чоловік.
Більше того, такі міста з високою інтенсивністю бізнес-клімату є локомотивами розвитку своїх країн. Звичайно, Київ може перетворитися і в місто-музей, який все активне населення буде залишати. Але це навряд чи влаштує переважну більшість.
Однак, планів того, як в досяжні строки збільшити населення міста в 2-3 рази і створити тим самим вагомий східноєвропейський діловий і культурний центр поки не оголошено ніким.
4. Зниження розвитку міста на лівому березі. Київські мости вимагають на своє обслуговування в рік рівно стільки коштів, скільки коштує побудувати новий міст.
Сьогодні ця цифра вже перевищує 2 мільярди гривень. Таким чином, розвиток лівого берега загрожує бюджету міста, як міна уповільненої дії.
Будувати і будувати мости, створюючи вантаж для бюджету на багато років вперед – фінансове безумство. Начебто розуміння цього є, але активне будівництво на лівобережжі триває і уповільнювати його ніхто не збирається.
5. Подвоєння мережі столичних автошляхів. Щільність автодоріг на одиницю площі в Києві в три рази нижче, ніж в розвинених містах Європи. Природно, що така мережа доріг, навіть якщо їх відремонтувати, не здатна забезпечити динамічне функціонування міста.
Тому, як мінімум, потрібна програма і план того, в яких парках, скверах та промзонах пройде нова мережа доріг. Адже їх все одно доведеться прокладати. Отже зараз можна хоча б не побудувати будинки на цьому місці.
6. Вирішення проблем зі сміттям. Багаторічна відсутність стратегії розвитку міста призвела майже до неможливості будівництва сміттєпереробної інфраструктури.
Вивезення та утилізація сміття – це до половини коштів в цифрі квартплати. І за такі гроші йде велика боротьба. Особливо її підігріває той факт, що в багатьох містах Європи, владу над всім мегаполісом отримують саме структури, зайняті сміттєвим бізнесом.
В Києві ж поки ні влада, ні опозиція чітко не висловилися про те, яку частину Київської області вони перетворять в хоча б у скільки-небудь технологічне виробництво з переробки сміття.
7. Реформування ЖКГ. Поки що реформа, зусиллями консультантів та громадських активістів проштовхується в хибному напрямку. Створення об'єднань мешканців багатоквартирних будинків – тупик з самого початку.
Щось схоже намагалися зробити в сільському господарстві 20 років тому. Тоді, нагадаємо, колгоспи перетворювали в певну подобу кооперативів. Все закінчилося катастрофою – колективні підприємства аграріїв швидко прийшли в занепад і були розкрадені.
Чому хтось вирішив, що подібні "колгоспні" конструкції виявляться життєздатними стосовно до житлових будинків – велика загадка. Однак інших пропозицій поки немає.
8. Відмова від централізованого опалення. Ще на зорі реформування енергетичного комплексу країни ці викладки були відомі всім фахівцям. Централізоване опалення цілих міських масивів – це безодня збитків.
Однак, ремонти величезного комплексу виявилися справою вигідною, а тому перебудову системи весь час відкладали. Сьогодні, потопаюче в боргах місто все ще не може зважитися на важливий крок переходу на локальні котельні.
Хоча передумов ще більше – приватна компанія "Київенерго" вже втомилася витрачати гроші на латання гнилих труб, а перспективи їх заміни на нові немає і зовсім.
9. Аукціони з продажу землі. Процес грабунку міста, який полягає у відсутності прозорого розподілу землі не може припинити жодна влада.
Процес відведення ділянок під продаж не відбувається. Процес "виділення" вже всі втомилися критикувати, але припиняти його ніхто не поспішає.
10. Створення комфортного ділового центру міста. Закупорений офісами історичний центр столиці не здатний забезпечити необхідний робочий ритм менеджерів і фахівців.
За останні 10 років влада та бізнес розглядали кілька варіантів ділового центру, але жоден з них не був затверджений. Тому загибель історичного центру вже ніщо запобігти не зможе.
Приклад тому – активна забудова Андріївського узвозу. Де знайти ту ділянку землі, на якій провідні банки та компанії країни повинні мріяти побудувати свій хмарочос, ані владою, ані опозицією не вказано.
Максим Кухар
