Східне Партнерство: фінішна пряма до затвердження

23 лютого відбулося засідання Ради ЄС із закордонних справ, на якому було обговорено хід розробки Східного Партнерства. Очікується, що Європейська Рада на черговому саміті 19-20 березня офіційно затвердить створення Східного Партнерства, до якого будуть включені шість країн Східної Європи: Україна, Грузія, Азербайджан, Вірменія, Білорусь і Молдова.

На 7 травня вже заплановано проведення саміту Східного Партнерства у Празі, який має дати старт імплементації даної ініціативи ЄС.

Східне Партнерство й інші ініціативи ЄС

Ініціатива Східного Партнерства розвивалась як окремий інструмент ЄС. Однак, в ході розробки погляди в ЄС дещо конкретизувалися. В результаті, напередодні березневого засідання Європейської Ради про Східне Партнерство почали більш відверто говорити як про східний напрямок Європейської Політики Сусідства (ЄПС).

Європейський комісар із зовнішніх відносин і Європейської Політики Сусідства Беніта Ферреро-Вальднер перед засіданням Ради ЄС підкреслила, що Східне Партнерство є шляхом посилення ЄПС і спрямоване на реалізацію найбільш амбітної програми інституційного будівництва.

Тобто, Східне Партнерство має стати свого роду продовженням ЄПС і її відгалуженим напрямком у Східній Європі. Іншою складовою на південному напрямку вже є Союз для Середземномор’я. Та й в самій Комунікації Європейської Комісії чітко прописано, що Східне Партнерство є "специфічним східним виміром в рамках Європейської Політики Сусідства".

Гнучкість – шлях до усунення перешкод

Комунікація Європейської Комісії по Східному Партнерству від 3 грудня 2008 року передбачає, що принциповим є диференційований підхід до кожної країни-партнера, в залежності від успішності просування внутрішніх реформ і розвитку сосунків з ЄС на шляху європейської інтеграції.

Такий підхід дозволить уникнути блокування запропонованих програм і проектів, якщо вони не відповідатимуть інтересам окремої країни. Це дозволить активно просуватися кожному учаснику Східного Партнерства до поглиблення європейської інтеграції та не стикатися з проблемою уповільнення такого руху в зв’язку з прив’язкою до партнера.

Невирішеним питанням Рада ЄС відзначила скасування візового режиму, з огляду на недопущення збільшення потоку нелегальних мігрантів із або через ці країни. Однак скасування візового режиму є важливим елементом для європейської інтеграції країни-партнера.

Це є тим кроком, який дозволяє громадянам на собі відчути переваги від цієї інтеграції, адже інтегруватися до ЄС повинні і країна в цілому, і кожний її громадянин. У Комунікації Європейської Комісії чітко зазначено два етапи досягнення безвізового режиму, до того ж з кожною країною окремо.

Перший етап передбачає проведення переговорів і підписання угод про спрощення візового режиму й про реадмісію диференційовано.

На другому етапі буде проводитись діалог про безвізові поїздки до ЄС, але після ефективної реалізації попереднього етапу. В рамках цього діалогу з кожною країною-партнером передбачається встановлення дорожніх карт.

У випадку з Україною це може відбутися вже влітку цього року. Безвізовий режим вигідний не тільки для країн-партнерів. Європейський Союз також отримає дивіденди від встановлення безвізових режимів з країнами-партнерами.

Як зазначила європейський комісар із зовнішніх відносин і Європейської Політики Сусідства Беніта Ферреро-Вальднер, ЄС отримає від Східного Партнерства можливість залучити висококваліфіковану робочу силу із країн Східної Європи для заповнення прогалин на власному ринку праці.

В будь-якому випадку ЄС встановить безвізовий режим тільки з тими країнами, які виконають всі технічні вимоги ЄС. Україна в цьому вимірі, за словами заступника міністра закордонних справ Костянтина Єлисєєва, працює по чотирьом напрямкам: безпека документів для поїздок за кордон; громадський порядок, тобто виконання всіма українцями, які відвідують ЄС, правил поведінки; врегулювання міграційних проблем; захист прав людини.

Зазначений комплекс технічних критеріїв дозволить нейтралізувати можливі проблеми, які могли б виникнути від відкриття візових дверей ЄС для східних партнерів.

Слабким місцем Східного Партнерства, що під час ІІІ Форуму "Європа-Україна" 27 лютого ще раз підкреслив голова комітету Верховної Ради з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк, є фінансування.

Початково на Східне Партнерство на період 2010-2013 років передбачалося 250 мільйонів євро. Однак, на засіданні Ради ЄС 23 лютого Беніта Ферреро-Вальднер заявила, що Європейська Комісія пропонує збільшити обсяг фінансування до 600 мільйонів.

Одночасно слід зазначити, що існує певний дисбаланс у фінансуванні між південним і східним напрямками політики ЄС. На країни Середземномор’я ЄС виділяє 2/3 загального обсягу допомоги, а на східних партнерів лише третину.

Навіть збільшення зазначеної суми недостатньо для ефективної реалізації політичних і економічних реформ. Адже для порівняння, у 2007 році в рамках ENPI/IPA Україні було надано допомогу в розмірі 144 мільйонів євро, а разом з іншими країнами-партнерами (крім Білорусі) – 264,5 мільйонів.

Партнери і залучені сторони

Головними партнерами Східного Партнерства, як відзначила Рада ЄС, є шість країн – Україна, Грузія, Білорусь, Молдова, Азербайджан і Вірменія. Ці країни є повноправними учасниками проекту ЄС, хоча ЄС все ще обговорює рівень залучення Білорусі.

У ході засідання Ради ЄС 23 лютого були висловлені пропозиції до розширення спектру залучення інших держав. Головно йшлося про Росію і Туреччину. Ці дві країни можуть бути залучені до участі час від часу в окремих програмах, але не на інституційному рівні.

На такій пропозиції наполягає Франція. Міністр закордонних справ цієї країни Бернар Кушнер однією з причин залучення Росії вказує, що вона не повинна мати відчуття, що є повністю оточена і виключена з процесів у Європі. Залучення Росії і Туреччини необхідне для вирішення таких проблем, як, наприклад, енергетична безпека, врегулювання конфліктів, охорона навколишнього середовища, боротьба з нелегальною міграцією.

Конструктивний діалог і співробітництво з цими країнами є необхідною умовою для ефективної реалізації проектів і програм у тих сферах, які їх безпосередньо стосуються. Росія і Туреччина матимуть можливість брати участь в дискусіях в рамках Східного Партнерства, долучатися до проектів, але саме партнерство їм запропоновано не буде.

Для України, яка вже розпочала переговорні процеси і по угоді про асоціацію, і по зоні вільної торгівлі, і по скасуванню безвізового режиму, і по приєднанню до Енергетичного Співтовариства, Східне Партнерство є можливістю зафіксувати в нових нормативно-правових рамках намічені й нові перспективи інтеграції до Європейського Союзу.

Україна також має всі шанси стати провідною країною в Східному Партнерстві і, таким чином, закріпити за собою роль регіонального лідера під егідою ЄС. Враховуючи найбільш успішне просування України на шляху європейської інтеграції серед країн-партнерів, держава може розраховувати на підвищену увагу з боку ЄС.

Але єдиним можливим шляхом для України набути в перспективі членства у Європейському Союзі є успішне виконання кропіткої домашньої роботи з реформування всіх сфер життєдіяльності, сприятливі умови для чого можуть бути створені в рамках Східного Партнерства.