Тимошенко наосліп пройшла випробування китайськими пілотами

Точка зору

Головним пунктом перебування Тимошенко в Японії був офіс прем’єр–міністра Таро Асо. На спілкування з нею він виділив три години, що не вкладається у традиційні уявлення про протокол. Наприклад, остання зустріч Тимошенко з європейським керівником Хав’єром Соланою або президентом Франції Ніколя Саркозі тривала 45 хвилин.

– Ваш прем’єр так довго перебувала у повітрі, щоб потрапити до Токіо, тому ми зарезервували стільки багато часу, скільки це було можливо, – пояснили організатори з японської сторони.

Тимошенко і нинішній прем’єр Японії Таро Асо знайомі з 2006 року – він тоді був міністром закордонних справ, у цьому статусі відвідував Україну і зустрічався з Тимошенко, коли вона була прем'єркою вперше.

Під час вечері Тимошенко довелося їсти паличками навіть суп. Чи то смак, чи то спосіб поглинання не залишилися без компліментів з її боку.

– Коли їси японську їжу, то неможливо поправитися, – як переповідають очевидці, звернулася Тимошенко до японського прем’єра. – Ця їжа дуже підходить для тих, хто боїться отримати зайві кілограми.

Далі Тимошенко запросила стрункого японського прем’єра до Києва і пообіцяла нагодувати його "так само смачної українською кухнею, тільки більш калорійною".

Зустріч з Таро Асо під суп, суші та саке була настільки результативною, що наступного ранку Тимошенко на 15 хвилин запізнилася на сніданок з японськими депутатами Асоціації дружби Україна–Японія. Не звиклі до такого, парламентарі переглядалися між собою та активно звіряли годинники.

Хоча, звичайно, ці випадіння з графіку не йдуть у жодне порівняння з прикладами Ющенка, який в 2005 році півдня змусив чекати японських журналістів на зустріч з ним.

Сніданком тема інтернаціональної дружби себе не вичерпала. Після цього в Тимошенко був ланч, і тільки низькокалорійна їжа рятувала її дієту. Це була зустріч з керівництвом Громадської ради з міжнародних дружніх обмінів, яка об’єднує впливових, але здебільшого відставних діячів.

– Ми багато чули про помаранчеву революцію та про газову кризу, – поділився останніми новинами про Україну керівник цієї установи Рьохеї Мурато. – Також ми знаємо, що світова криза захопила Україну.

– А ще у нас був ваш президент і він пробував наш мед, – підтримав його заступник у японській раді міжнародних дружніх обмінів.

Чи була поїздка Віктора Ющенка до Японії в 2005 році ефективною, історія промовчує, зате один вчинок президента в Токіо й досі переповідають журналісти українського пулу як анекдот.

Ющенко тоді попросив організувати йому поїздку на японську пасіку в лабораторії університету Тамагава, де він затримався більше ніж треба, та зламав графік. Прибувши із запізненням до цих самих ветеранів–лобістів, президент почав своє "коротке вступне слово" з вражень, які він щойно отримав. У переказі, головний висновок, що зробив тоді Ющенко, звучав так:

– Я все зрозумів, – звернувся тоді, в 2005 році, президент до присутніх цілком серйозно. – Я зрозумів, що японські бджоли ліниві, вони не поспішають робити мед. І цим вони дуже відрізняються від українських бджіл, які є дуже роботящі.

Тимошенко також взяла слово перед японською елітою. Офіціант розлив з позолоченого чайника. Прем’єр взяла чашку в руки і оголосила набір тез, які від неї чули вже керівники "Кейданрену", японський прем’єр–міністр та місцеве телебачення:

– Україна за 18 років не змогла провести реформи. Ми запрошуємо Японію зробити Україну сильнішою, а наш уряд буде вам в цьому сприяти, – все обіцяла й обіцяла Тимошенко.

Риску вона підвела тостом:

– Сьогодні красивий час. Час, коли цвіте сакура. Я бажаю такого ж процвітання Японії та Україні.

Далі преса залишила залу, а українська делегація переповіла тільки одну фразу, яка запам’яталася: на початку зустрічі керівник громадської ради називав Тимошенко "красивою", а наприкінці сказав, що вона ще й "розумна". Тимошенко спочатку червоніла, але коли комплімент пролунав вп’яте, то перестала так яскраво реагувати.

Європеєць у Японії може й не екзотика, але з косою на голові – точно. Тому фірмові зовнішні ознаки Тимошенко принесли дивіденди навіть тут. Нещодавно одна японська газета навіть писала про неї в зв’язку з тим, що Тимошенко вийшла в люди з іншою зачіскою.

Після обіду мав відбутися виступ прем’єра перед широкою аудиторією запрошених Радою з міжнародних дружніх обмінів. Ідучи до зали, Тимошенко пошепки зізнавалася Рьохею Мурато про потаємні бажання:

– Мені дуже сподобалося в Японії, але я ще хочу побувати в Кіото – я чула, це місце повністю відрізняється від Токіо.

Зайнявши місце за трибуною, Тимошенко привіталася японською мовою:

– Конічіва міна сама!

Вона продовжила рекламувати японцям бізнес в Україні.

– Ви знаєте, Україна має третину світових запасів чорноземів! Японія імпортує до 60% продуктів, і зменшувати цю цифру вам далі не можна. Так давайте разом побудуємо в Україні заводи з виробництва екологічно чистої продукції для Японії!

Однак запитання від присутніх поставили Тимошенко в глухий кут – учасники зустрічі почали запитувати в неї зовсім несподівані речі.

– Скажіть коротко і ясно, чи правда, що Україна тренує пілотів для літаків, що базуються на китайських авіаносцях?

Це питання точно перемогло би в конкурсі найбільш неочікуваного. Тимошенко виглядала студенткою, яку обдурили в найсвітліших очікуваннях легкого екзаменаційного білету. Вона опустила очі, але на паперах, що лежав перед нею на трибуні, був лише текст її промови. Присутні японці, слухаючи незрозумілий для них переклад цього запитання українською мовою, завмерли. А Тимошенко почала говорити.

– Ви просили коротку відповідь? Ні, ми не готуємо нічого подібного, – спробувала Тимошенко усміхнутися в кінці фрази.

Перекладач переклав її слова, а вона дивилася на ефект, що вони справили. Але наступне репліка японського співрозмовника точно могла би виграти другий чемпіонат найбільш неочікуваних запитань.

– Я повинен сприймати це як вашу спробу уникнути прямої відповіді? – сказав японець.

Тимошенко, яка в цей момент мала найменше розуміння про предмет розмови, повторила вдруге.

– Я ж чітко сказала: "Ні". Ви ж просили односкладну відповідь! – категорично заявила Тимошенко, яка весь цей час діяла навмання.

Як з'ясувалося, в японській пресі вийшла стаття про підготовку в Україні пілотів для літаків, що сідають на авіаносці. З радянських часів у Криму існує військовий об’єкт під назвою "Нитка", що являє собою тренажер для відпрацювання такого роду приземлень. Раніше Росія орендувала цей об’єкт, але зараз час договору сплив. І тепер Москва запропонувала консультації про поновлення використання "Нитки" – можливо, в інтересах третіх сторін, оскільки зараз Китай будує для своїх потреб шість авіаносців.

Саме це могло спричинити чутки в японських мас–медіа. У Токіо дуже хворобливо реагують на нарощування Китаєм військової мощі, тому Тимошенко і було поставлене питання, відповідь на яке вона дала чисто інтуїтивно.

Другим взяв слово колишній міністр закордонних справ Японії, який виступив з п’ятихвилинним виступом, впродовж якого український прем’єр хитала головою, наче погоджуючись з кожним його словом. Як з’ясувалося, він поставив одразу три запитання: про бажання Тимошенко взяти 5 мільярдів кредиту в Росії, про співпрацю з ЄС заради модернізації газопровідної системи та про вступ України до НАТО.

– Що стосується п’яти мільярдів… Зараз триває криза, і світ рятує себе, а не фінансує важливі проекти. Україна звернулася до європейських країн і Росії про придбання цінних паперів України. І Росія – лише одна з семи країн, до яких ми звернулися.

За очікуванням Тимошенко, предметними ці переговори стануть після відновлення кредитної лінії МВФ.

Крім прямих запозичень, Україна розглядає вихід на ринок цінних паперів Азії. До Японії прем’єр возила з собою свого нового фаворита – радника Олександра Гінзбурга, власника компанії "Кредит–Рейтинг" та непомітної зараз Української міжбанківської валютної біржі.

– Україна хоче емітувати цінні папери і розмістити їх в банківській системі світу, – розповідала Тимошенко японській еліті.

Вона заявила, що бюджет України "затверджений з плановим дефіцитом 2,96%" і навіть додала, що це "відповідає Маастрихтським критеріям", за якими відбувається вступ країн до єврозони.

– Я б хотіла уточнити про стосунки Україна–Росія, – підійшла Тимошенко до другого питання і почала говорити те, що ніколи би не повторила у Москві.

– Ці відносини складаються непросто, бо Україна стала незалежною державою, і з нашою політичною незалежністю не завжди хочуть миритися, – сказала прем’єр, не уточнивши, хто. Вона додала, що Україна "є надзвичайно залежною від Росії в поставках енергоносіїв".

– І з цією спадщиною не так легко жити, – зітхнула Тимошенко чи то від втоми, чи від обставин, що склалися навколо неї. – І газовий конфлікт на початку року – там не було нічого економічного. Чиста політика!

На третє запитання японця Тимошенко відповідала довго і суперечливо.

– Україна не може залишатися на самоті поза всіх систем колективної безпеки. Україна має бути її учасником. Але шлях, який проходить Україна – непростий. Дві частини України ментально розділені, – говорила Тимошенко. – Україна намагається наближатися до НАТО, але є об’єктивні перешкоди, які не так швидко вдасться подолати.

Востаннє на тему НАТО їй довелося говорити під час Мюнхенської конференції, де прем’єр фактично визнала, що Україна не стане членом Альянсу, бо відноситься до категорії країн, які цього "не можуть і не хочуть".

У Токіо, де багато років живуть під тиском Москви і не здаються, Тимошенко не стала згадувати, що не хоче заради НАТО псувати стосунки з Росією. Натомість прем’єр почала свою стару пісню про улюблений фантом – Європейську систему колективної безпеки.

– Я хочу звернути вашу увагу на ініціативу лідерів Німеччині та Франції активізувати Європейську системи колективної безпеки. Вона в стані розбудови, але могла би бути досить ефективною для України, – запевняла Тимошенко, яка не відкорегувала свій тезовий набір в зв’язку з новими обставинами – поверненням Франції до військової участі в НАТО, що ставить хрест і на без того недієвому безпековому утворенні.

Під час поїздки Тимошенко до Японії не укладалося жодних угод, окрім меморандуму про експортне страхування, підписану Укрексімбанком. Іншого формат не передбачав. Існуючі домовленості вже реалізуються, а нещодавно досягнуті – лише обговорюються. Завдання Тимошенко було пообіцяти протекторат японцям – що вона не забувала повторювати при кожній нагоді.

Завершальною сторінкою візиту стали зустрічі прем’єра з керівниками чотирьох корпорацій, які відбулися без преси. У офісі Panasonic їй представили концепцію екологічного будинку, який перетравлює своє власне сміття, отримуючи електроенергію для його освітлення та життєдіяльності. Тимошенко зацікавили розробки LED–ламп для побутових потреб, які значно ефективніше не лише звичайних ламп накалювання, але й енергозберігаючих, що за розпорядженням Тимошенко мають бути встановлені у всіх державних установах України.

– Ви кудись постачаєте цю продукцію? – поцікавилася Тимошенко в керівництва Panasonic.

– Ні, тільки на японський ринок…

– То чому би вам не побудувати завод в Україні? – спалахнула ідеєю Тимошенко.

– Це прекрасна думка, – відповіли вдячні японці, які зазвичай ніколи не кажуть "ні", але в різних ситуаціях мають різне на думці.

Mitsubishi Heavy Industries, де також побувала Тимошенко, уже розвиває цілком реальний проект в Україні. Разом з Sumitomo вони виграли тендер на поставку "Індустріальному союзу Донбасу" газотурбінних установок, які працюватимуть на металургійних газах, що утворюються в процесі сталеваріння.

Цей проект – типовий приклад роботи японських корпорацій. Таруті з Гайдуком був виділений пільговий кредит Японського банку міжнародних кооперацій (JBIC – колишній ексімбанк Японії). За ці гроші, а також кредит ЄБРР, вони придбали японські технології. Перші турбіни мають ввести в дію на Алчевському меткомбінаті в 2009 році, і ця технологія повністю замістить потреби металургів у електроенергії. Другий в черзі на встановлення турбін – їхній же Меткомбінат імені Дзержинського.

На грунті дружби з Японією в ІСД навіть стався конфуз. Щасливі Тарута з Гайдуком нещодавно у Києві подарували голові Mitsubishi Кадзуо Цикадо… шаблю. Однак японський закон забороняє їх ввіз всередину країни. Презент довелося залишити в Україні. І тепер, прямуючи до Токіо, акціонери ІСД взяли йому інший подарунок – картину роботи футуриста Давида Бурлюка.

Окрім ІСД, в оточенні Тимошенко з Японію співпрацює Костянтин Жеваго. Для багатьох це буде сюрпризом, але молодий екс–мільярдер очолює парламентську групу дружби з Японією, поєднуючи приємне з корисним.

Він не лише продає туди руду з Полтавського гірничо–збагачувалього комбінату, але придбав у Японії перший блок парогазової електростанції, яку він збирався будувати для потреб нового метзаводу "Ворскла–сталь". Однак криза спустошила кишені Жевага – і сьогодні він веде переговори про кредит того ж таки японського банку JBIC.

Власне, можливість отримати технології або гроші на пільгових умовах і пояснює перебування Тарути і Жевага в кавалькаді Тимошенко у Токіо. Для Японії вони – першовідкривачі, а не лобісти.

Новини

26 Січня 2024

У минулому році турецькі металурги виробили 33,71 млн тонн сталі

В Україні завершили монтаж першої вітротурбіни

Уряд розробляє пільгові програми оренди житла для українців

На ЗАЕС може виникнути нова загроза ядерній безпеці

УЗ охоронятиме інфраструктуру за допомогою дронів

Попередньо всі держави ЄС погодили виділення 50 млрд євро Україні

Система бронювання працівників потребує якісного оновлення – Наталуха

Автогаз у мережах АЗС продовжує дешевшати

Вартість фрахту суден з портів Одеси продовжує падати 

США витратить 254 млн дол на декарбонізацію промисловості

Українська промисловість збільшує споживання електроенергії

УГД запустила в експлуатацію нову свердловину

Україна через потепління скоротила споживання електрики

Аграрний комітет Ради схвалив ліквідацію багатомільярдного корупційного ринку – Кисилевський

Tata Steel отримає від Лондону меншу допомогу на декарбонізацію у порівнянні з європейськими компаніями

Підприємства Ostchem збільшили виробництво міндобрив на 19,5% 

ВСІ НОВИНИ ⇢