Юлія Тимошенко повторює "кадрові каруселі" Віктора Януковича

"Ми були надзвичайно здивовані тим, що в міністерствах є по шістнадцять заступників міністрів. Для нас це була шокова ситуація! Це абсолютно ненормально!"

Наведені слова Юлії Тимошенко були вимовлені на другий день роботи прем’єр-міністром, коли вона почала ознайомлення з тим спадком, що їй залишив Віктор Янукович. Минуло півтора роки, і сьогодні Тимошенко близька до того, щоб побити рекорди свого опонента й попередника.

В грудні 2007 прем’єр заявила, що найактуальніше завдання уряду – це скорочення кількості заступників міністрів до чотирьох. Бо, за формулою Тимошенко, в кожному Міністерстві мали бути один перший заступник і три звичайних.

Станом же на квітень 2009 року в уряді Тимошенко склалася прямо протилежна ситуація. Деякі міністерства зараз нараховують до десяти (!) заступників.

Чи то роботи побільшало під час кризи, чи то опановує паніка близької втрати доступу до бюджетного ресурсу – але уряд Тимошенко практично на кожному засіданні збільшує бюрократичну верхівку.

Українські політологи люблять сперечатися, звідки краще починати виборчу кампанію – з влади чи опозиції. Мовляв, за межами кабінетів з гербовими телефонами можна всіх критикувати і набирати електоральні бали.

Але опозиціонер змушений жити на "власні" гроші, отримані/вкрадені під час перебування на посадах. А чинна влада у своїх руках тримає практично необмежений ресурс, яким можна не лише заробляти кошти на виборчу кампанію, але й купувати лояльність опонентів.

Проаналізувавши логіку призначень, можна систематизувати щонайменше чотири причини аномальної кількості керівних призначень.

Перше – це розрахунок Тимошенко за політичну підтримку з тим же Литвином чи комуністами.

Друге – це розплата за фінансову підтримку. Яскравий приклад – "Індустріальний союз Донбасу", люди якого спливають на різних та часто несподіваних посадах.

Третє – коли потрібно звільнити "жирне" місце, то його володаря начебто переводять "на підвищення" одним із заступників міністра, а його посаду займає потрібна людина.

Четверте – це потреба в підсилення впливу БЮТ. У багатьох міністерствах працює по два перших заступники. Це начебто алогічно. Але таке явище має просте пояснення. У тих міністерствах, які очолюють ставленики БЮТ, посади перших заступників за коаліційною угодою належать НУНС. Однак Тимошенко часто хоче мати "свого" першого заступника. Так рішенням уряду запроваджується додаткова посада.

Крім того, роздутий штат заступників – інколи це наслідок відмови людей, які працювали на цих посадах за Януковича, добровільно іти у відставку.

Хоча логіка економічної депресії передбачає скорочення видатків, але в Україні все відбувається навпаки. Кожен новий заступник міністра чи голови державного комітету – це додатковий персональний кабінет, персональний автомобіль, персональний секретар плюс номінальна зарплата, яка також нараховується з казни держави.

Юлія Тимошенко за півтора роки свого прем’єрства показала велику майстерність знаходити спільну мову навіть з учорашніми опонентами.

Наприклад, багато хто звернув увагу, як різко змінив тональність коментарів відносно Тимошенко з вуст екс-"директор парламенту" Олександр Волков. Раніше від нього неможливо було почути на адресу Тимошенко слів, делікатніших за визначення "кідала". А тепер Волков регулярно з'являється у різноманітних телешоу, де філігранно підігрує Тимошенко.

За збігом обставин, нещодавно уряд Тимошенко призначив першим заступником міністра охорони здоров'я – головним санітарним лікарем України Олександра Біловола – багаторічного соратника Волкова. Ця квота в уряді, за коаліційною угодою, належить БЮТ.

Також посада в Мінздоров'я була віддякою комуністам за те, що вони регулярно рятують уряд Тимошенко. Заступником міністра тут працює Валерій Бідний – зять екс-спікера Олександра Ткаченка.

Загалом комуністи, заявляючи про свою опозиційність, досить яскраво представлені у владі. Так, в "Нафтогазі" заступником голови правління працює Вадим Чупрун – друг Петра Симоненка, в міністерстві внутрішніх справ заступником міністра є Василь Мармазов – син депутата від КПУ Євгена Мармазова.

На посаді голови Державного комітету архівів працює "червона" Ольга Гінзбург. Уряд Тимошенко вирішив не оскаржувати судове рішення про її поновлення на посаді, а повернув Гінзбург на це місце, яке вона обіймала за часів Януковича.

Варто було Компартії минулого літа не підтримати вотум недовіри уряду, як за декілька днів посаду голови Державного комітету лісового господарства посів комуніст Микола Тимошенко.

Те ж саме сталося з регіоналом Анатолієм Кінах. Він, на відміну від всієї фракції, не проголосував за звільнення Тимошенко – і за кілька днів його зять Олександр Ковалко став радником прем’єра.

Є більш свіжі приклади: Владислав Каськів поставив чи не вирішальний підпис під коаліційною угодою – і уряд за його ініціативою на додачу до вже існуючого Державного агентства інвестицій та інновацій створив Національне агентство іноземних інвестицій та розвитку, яке очолив Сергій Таран – член політради партії "Пора".

Або інший випадок: партнер Ігоря Коломойського Ігор Палиця був одним з рятівників уряду Тимошенко – і дивіденди не змусили себе чекати. З різницею в декілька тижнів люди групи "Приват" отримали призначення: Олександр Лазорко став заступником глави "Укртранснафти", а Валентин Франчук – заступником глави "Нафтогазу".

Коли Валерій Хорошковський очолював Державну митну службу, він декілька разів готував подання на Кабмін про звільнення свого заступника Тараса Козака. І завжди після телефонних розмов з Тимошенко за її наполяганням він це подання не вносив. Перебування Козака на митниці було платою прем’єра за лояльність Віктора Медведчука.

Яскравим прикладом є Володимир Литвин. Коли створювалася коаліція, він великодушно заявив, що його фракція не претендує на посади міністрів. Насправді ж Литвин станом на сьогодні контролює державні відомства і корпорації з мільярдними оборотами. В ім'я збереження на посаді Тимошенко переуступила Литвину посади керівників "Укртрансгазу", "Укрзалізниці", Держрезерву та Держкомітету земельних ресурсів.

А буквально нещодавно на посаду другої людини в "Укрзалізничпостач" – це державне підприємство здійснює матеріально-технічне забезпечення всієї залізниці – прийшов Вадим Гривковський – депутат від блоку Литвина, який входить до так званої "філії Василя Хмельницького" у фракції спікера.

Не гребують у Литвина і такими дрібницями, як поставити родича державним уповноваженим Антимонопольного комітету – взимку Юлія Тимошенко призначила на цю посаду сина Миколи Шершуна, який є депутатом від спікерського блоку.

Армія чиновників на бюджетній шиї

Перше місце за кількістю заступників міністра тримає Йосип Вінський – у Міністерстві транспорту та зв’язку 11 заступників (!), серед яких два перших. Причому другий з'явився зовсім нещодавно.

Спочатку у Вінського був один перший заступник – Василь Шевченко, якого ще в попередній коаліції рекомендував тодішній лідер фракції НУНС В’ячеслав Кириленко.

Після того, як замість Кириленка фракцію очолив Микола Мартиненко, він волів призначити нову людину в Мінтранс. Тимошенко звільнила Шевченка, однак на його місце… нікого не призначила. Натомість 25 березня вона запровадила ще одну посаду першого заступника, на яку призначила Володимира Работньова – людину Ігоря Урбанського, який, між іншим, також є одним з 11 заступників Вінського.

Вдруге ставши прем’єром, Тимошенко змогла призначити заступником міністра транспорту – головою Державної авіаційної адміністрації Олександра Давидова, який колись був керівником авіаційного підрозділу корпорації ЄЕСУ. За першого прем’єрства Тимошенко це рішення їй не дав здійснити Євген Червоненко.

Не менш масовим є керівництво в державних підприємствах транспортної галузі. Так, у гендиректора "Укрзалізниці" сім заступників, а голови "Укравтодору" – вісім, хоча посада першого зараз є вакантною.

Роздувати штат заступників – це хвороба не лише Вінського, але й близького до нього Георгія Філіпчука, який очолює Міністерство охорони навколишнього природного середовища.

У Філіпчука – десять заступників міністра, з них два перших. "Смотрящім" від Тимошенко тут є Іван Чорнокур, в минулому заступник гендиректора ЄЕСУ та голова спостережної ради Південного гірничо-збагачувального комбінату, коли ним володіла Тимошенко.

28 січня уряд видав розпорядження про скорочення трьох посад заступників міністра екології. Минули лютий, березень, на дворі – середина квітня, однак ніхто конкретно досі не звільнений.

"Економіка має бути економною" – це гасло Брежнєва не пам’ятають у Богдана Данилишина. Міністерство економіки також має десять заступників, з них два перших.

Останнє призначення по міністерству – заступником став Михайло Поживанов, якого зняли з Держрезерву для того, щоб звільнити місце для людини Литвина. Іншої посади Поживанову не знайшли – тому для нього запровадили ще одного заступника міністра економіки.

5 березня Кабмін також видав розпорядження про скорочення трьох заступників міністра економіки, однак на сайті уряду досі жодної інформації про звільнення немає.

10 заступників також має міністр аграрної політики Юрій Мельник. Серед іншого в тому числі заступником працює колишня член Центрвиборчкому Валентина Завалевська, яка була звільнена під час ротації ЦВК напередодні дострокових виборів 2007 року. Людина гарна, без посади залишити не можна – тому пішла в заступники міністра.

У Юрія Луценка в Міністерстві внутрішніх справ – дев'ять заступників, з них два перших. Як писалося вище, одна посада заступника була віддана комуністам за їхнє правильне голосування в критичні для Юлії Тимошенко моменти.

Міністр юстиції Микола Оніщук має вісім заступників – хоча на сайті Мінюсту їх дев'ять. Нещодавно було звільнено Володимира Толстенка, який був призначений за уряду Віктора Януковича по протекції екс-голови Вищого господарського суду Дмитра Притики.

З тих заступників міністра юстиції, які залишилися, також легко прослідкувати квотний принцип: Євген Корнійчук – зять Василя Онопенка, Віктор Цоклан – людина Ігоря Бакая, Наталія Богашева – людина Юрія Ключковського, Андрій Богдан – вихованець Ігоря Пукшина.

Вісім заступників у Людмили Денисової в Мінпраці та соціальної політики, де першими мають розуміти, що таке недостача бюджетних коштів.

У міністра молоді та спорту Юрія Павленко – сім заступників, але посада першого заступника – вакантна. Це – страховка для Павленка на випадок звільнення. Коли міністра відправляють у відставку, його повноваження виконує перший заступник. А у Павленка такої людини немає в принципі.

Аналогічного принципу дотримався і Юрій Єхануров – він також не призначив собі першого заступника. Зараз в Міністерстві оборони зайняті чотири посади заступника міністра. Нещодавно їх було п’ять, однак уряд скоротив одну з них – в "жертву" була принесена Надія Деєва.

Однак, окрім керівництва самого міністерства, є Генштаб зі своїми шістьма командувачами.

У міністра культури Василя Вовкуна сім заступників, з них два перших, у міністра промислової політики Володимира Новицького – шість заступників, з них також два перших.

По шість заступників в Міністерстві надзвичайних ситуацій у Володимира Шандри, в Міністерстві охорони здоров'я у Василя Князевича, в Мінпаливенерго у Юрія Продана. По п’ять заступників в у Міністерстві освіти, в Міністерстві житлово-комунального господарства в Олексія Кучеренка – з них два перших., а також в Міністерстві регіонального розвитку і будівництва – два перших заступника і три звичайних.

В лютому одна з посад першого заступника в Мінбуді стала вакантною – Олексій Іщенко, який був заступником Медведчука в адміністрації президента, а зараз обіймав посаду за квотою БЮТ, звільнився за власним бажанням.

У Міністерстві закордонних справ немає повноважного міністра. Зате є один перший заступник (Володимир Хандогій) і один виконуючий обов’язки першого заступника (Юрій Костенко), який має статус в.о. через відмову Тимошенко погодити його призначення – цю посаду прем’єр планувала приберегти для свого ставленика. Крім того, в МЗС п’ять звичайних заступників міністра.

При цьому, можливо, МЗС – це єдине міністерство, де виправдано мати двох перших заступників, які можуть заміняти один одного – бо в силу специфіки роботи, керівництво МЗС часто перебуває за кордоном.

Крім міністра закордонних справ, в України немає міністра фінансів. Зате у нього є шість заступників, а нещодавно одну з цих посад було введено додатково для Валерія Альошина. Його звільнили з Державної комісії регулювання ринків фінансових послуг, щоб призначити на це місце Віктора Суслова, а іншої посади для Альошина не знайшли.

В Міністерстві вугільної промисловості донедавна було сім заступників, з них два перших. В лютому трьох заступників, в тому числі одного першого, звільнили. Скорочення не торкнулося Юрія Грядущого, який до цього працював технічним директором "Індустріального Союзу Донбасу".

Не відстають від міністерств і в секретаріаті Кабінету міністрів. Так, міністр Кабміну Петро Крупко має шість заступників.

Виходить, що окрім Мінвуглепрому, де нещодавно відбулися звільнення, жодне інше міністерство не дотримується принципу Тимошенко "один перший заступник – три звичайних".

Радує тільки, що в цьому уряді, на відміну від Януковича, вирішили не запроваджувати абсолютно беззмістовну посаду міністра по зв’язкам з Верховною Радою.

Нічим не краща ситуація в інших центральних органах виконавчої влади.

Глава Державної податкової адміністрації Сергій Буряк офіційно має десять (!) заступників, три з яких – перші. Саме стільки їх вказано на сайті ДПАУ.

Але, насправді, в Буряка 11 заступників – цю посаду також фактично продовжує обіймати депутат від блоку Тимошенко Сергій Власенко, хоча розпорядження уряду про його звільнення було ще рік тому.

Депутат досі має кабінет номер 314 в центральному офісі податкової, а в приймальні Власенка його називають "заступником глави ДПАУ". У громадській приймальні податкової адміністрації навіть здійснюють запис на зустріч громадян України з Власенком в статусі заступника – найближчі прийомні дні 1 травня та 5 червня.

Однак ситуація в центральному офісі податкової блякне на фоні податкової міста Києва – її керівник має дванадцять (!) заступників.

У голови Державної митної служби вісім заступників, з яких два перших. Окрім Козака з квоти Медведчука, заступником на митниці працює брат голови Верховного суду Василя Онопенка Петро, який до всього суміщає (!) цю посаду з мандатом депутата Київради.

Перший заступник на митниці – людина з бізнес-квоти Луценка Ігор Піковський, який не зміг пройти до парламенту, оскільки прохідна частина не дійшла до його номеру в списку.

2 квітня Тимошенко видала розпорядження про скорочення по одній посаді першого заступника і заступника державної митниці. Однак далі справа не пішла – конкретно ніхто не звільнений.

У голови Державного комітету лісового господарства – шість заступників, голови Держкомітету рибного господарства – п’ять заступників, у голови Держкомітету водних ресурсів – п’ять заступників, також п’ять заступників у голови Держкомрезерву. Державний комітет підприємництва на чолі з борцем із бюрократією Олександрою Кужель також має п’ять заступників

Тобто жоден комітет також не дотримується принципу Тимошенко "один перший заступник – три звичайних".

Голова легендарного Держкомітету земельних ресурсів має шість заступників, останній з яких був призначений на минулому засіданні уряду.

Фонд державного майна давно вже не здійснював великої приватизації та не має повноцінного керівника – зате там є шість заступників голови. Останній – Сергій Бухаленков – отримав портфель також на минулому засіданні уряду. Це – "смотрящий" від бютівця Андрія Кожемякіна.

У Державному агентстві інвестицій та інновацій, яке очолює чоловік Віри Іванівни Віктор Івченко – шість заступників. Посада "другого" першого заступника також була запроваджена на одному з останніх Кабмінів. У Пенсійному фонді – шість заступників, з них два перших.

У голови Державної прикордонної адміністрації, брата Володимира Литвина Сергія – шість заступників, з них два перших. У генпрокуратура – вісім заступників. Але якщо це якось можна зрозуміти, то зовсім складно повірити в потребу голові Управління державної охорони Валерію Гелетею мати сім заступників. На цьому фоні СБУ, де чотири заступника голови, виглядає зразком бюрократичної скромності.

Окрема тема розмови – це паливно-енергетичні монстри, "Нафтогаз" і "Енергоатом".

На позачергові парламентські вибори, завдяки яким Юлія Тимошенко стала прем’єр-міністром, вона йшла з програмою "Український прорив". Однією з передвиборчих обіцянок Тимошенко, викладеною в цьому 243-сторінковому документі, було "запровадження конкурсного призначення керівників всіх національних акціонерних компаній".

Звичайно, після обрання Юлії Тимошенко прем’єром жодних конкурсів проведено не було, натомість

Сьогодні у голови НАК "Нафтогаз України" Олега Дубини вісім заступників включно з Андрієм Лопушанським, який залишився у спадок від Олексія Івченка і нещодавно був поновлений за рішенням суду. Зараз Лопушанський, щоб знову не бути звільненим, ліг на лікарняний.

"Нафтогаз" також став прикладом квотного перерозподілу керівних посад. Віталій Гнатушенко займає крісло заступника в НАК за протекцією Віталія Гайдука, інший заступник Валентин Франчук – людина Ігоря Коломойського. Екс-посол в Туркменії Вадим Чупрун – товариш Петра Симоненка.

Нещодавно заступником голови "Нафтогазу" став Ярослав Марчук – його призначили на цю посаду, щоб звільнити його попереднє крісло – керівника "Укртрансгазу", яку зажадав собі забрати Володимир Литвин.

У "Енергоатомі" ситуація простіша – там без обіцяного конкурсу керівництво віддали людям Давида Жванії та Миколи Мартиненка. Загалом у президента "Енергоатому" Юрія Недашковського є чотири віце-президента, гендиректор компанії та два виконавчих директори.

Однак використання посад як валюти – це звичка не лише уряду. Вертикаль Віктора Ющенка має аналогічну хворобу.

По вісім заступників мають губернатори Дніпропетровської області Бондар, Харківської Аваков і Донецької Логвиненко.

Сім заступників – у губернатора Одеської області з Хоружівки Миколи Сердюка. Рідна область Ющенка – Сумська – також має сім заступників губернатора. По сім заступників мають люди Балоги – губернатори Львівської області Кміть та Херсонської Силенков. Також сім заступників у глави Луганської обладміністрації Антіпова.

Ця політика розмноження має благословення на найвищому рівні, бо кожне призначення заступників проходить погодження в секретаріаті президента.

Ну а анти-прикладом є місто Київ – Черновецьким має 13 (!) заступників і виконуючих обов’язки заступників, з них чотири – перші заступники. Як може функціонувати навіть не мерія, а просто бізнес-корпорація з 13 заступниками – в голові не вкладається! Банкова намагалася звільнити деяких з них, однак мер повернув їх на посади в статусі в.о.

Щоправда, і пафосні заяви секретаріату президента про боротьбу з бюрократизмом у столиці виглядають як знущання. Бо сам Балога має дев'ять заступників, а останнє призначення – Ігоря Попова – виглядає як плата за лояльність очолюваного ним Комітету виборців до результату виборів у Тернополі.

При цьому структура секретаріату президента, затверджена указом Ющенка, передбачає "лише" шість заступників для Балоги.

Можливо, в цих умовах доцільніше було би не плодити заступників для Балоги, а відразу призначити декілька віце-президентів України, які би заміняли Віктора Ющенка в дні творчої депресії.