…Запитань поки що більше

Експерти обговорюють: хто виграв і хто програв.

Майже одночасно зі звісткою про те, що уряди України та Росії все ж знайшли точки зіткнення в газовому протистоянні, від якого десять днів буквально тремтіла Європа, стало відомо про культурно-політичну подію значно меншого масштабу, яка, проте, виразно свідчить про психологічне коріння ситуації. На петербурзькому благодійному аукціоні «Гоголівська азбука», що проходив у рамках різдвяної ярмарки, продана (за 37 мільйонів рублів) картина прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна під назвою «Узори». У цього «художнього» твору — чіткий політичний підтекст. На ньому — замерзле віконце в сільській хатині, прикрашене українськими рушниками і чомусь велика буква «У». Схоже, саме такою бачив нашу країну керівник сусідів, все ще претендуючих на братерські відносини. Скільки днів працював над цим сюжетом Путін і чому зважився виставити свій задум перед усім світом, поки що залишається таємницею…

Мало хто в Україні міг учора знати й про те, чим насправді закінчилися проведені в Москві газові переговори. Як то кажуть, у тому, що було оголошено за їхніми підсумками прем’єр-міністрами Юлією Тимошенко і Володимиром Путіним, було більше запитань, ніж відповідей. Останні полягали в тому, що взаєморозуміння досягнуте, транзит газу до Європи та його поставки будуть відновлені після підписання домовленостей між господарюючими суб’єктами, ціна газу для України буде на 20% нижчою, ніж європейська, а тариф на транзит російського газу територією України залишиться на тому самому рівні, що й 2008 року. Два майстри інтриг та переговорів зняли деяку напруженість, але все ж залишили невідомість, від якої стигне кров. Що можна назвати середньоєвропейською ціною газу, яка служить базою для подальших розрахунків?

Певну настороженість викликало й те, що коментарі з боку українського Президента надійшли досить пізно. Але особливих претензій там не було, інакше їх би відразу ж пред’явили. Тож, швидше за все, це не було капітуляцією, як поспішили її назвати деякі експерти. Але радіти та вітати Тимошенко з перемогою в Президента також не стали, щоб не зашкодити остаточним переговорам і підписанню відповідних документів, наміченим на післяобідній час у понеділок. Напуття прозвучало ніби навздогін прем’єр-міністру, яка в той час була вже в Москві. Тимошенко нагадали про необхідність «симетричного та синхронного формування знижок на ціну газу і на ставки транзиту, починаючи з 2009 року», що відповідало б духу українсько-російського стратегічного партнерства і домовленостям, досягнутим 2008 року на рівні президентів і прем’єр-міністрів обох держав і на корпоративному рівні.

Проте російська сторона також у фанфари не сурмила, а лише запевнила в неофіційному порядку: мовляв, ми своє все одно візьмемо після 2009 року, коли в газовому світі остаточно запанують ринкові формули (нафта та газ обов’язково дорожчатимуть).

Єдиний, хто зважився щось повідомити, — це спікер українського парламенту Володимир Литвин. Зазначивши, що розмовляв на цю тему з головою «Нафтогазу» Олегом Дубиною і послом України в Росії Костянтином Грищенком, Литвин повідомив, що «ціна приблизно, по року, якщо будуть підписані ці документи, складатиметься в межах 0—250». Схоже, Литвин підтримує думку тих російських та українських експертів, які вважають, що Україна, де-юре погодившись на ринкові ціни, все ж отримала набагато більше, ніж знижку в 20%. Наявність газу в підземних сховищах дозволить нам не закуповувати його в Росії у першому кварталі, коли його ціна перевищуватиме 0 за тисячу кубометрів. Ціну «по року» визначатимуть подальші квартали, коли в Європі вона повинна буде істотно знизитися, слідуючи нафтовій тенденції за попередні місяці. Так вважає «стовп» коаліції Литвин.

Здається, критики уряду також знайдуть можливість для відповідних вправ у зв’язку з завершенням переговорів. Так, лідер опозиції Віктор Янукович назвав негативом те, що газові переговори почалися «з таким запізненням» і в умовах, за яких громадяни України залишилися без опалювання, а підприємства через відсутність газу почали зупинятися. На його думку, вже сам факт переговорів є позитивом, але «стосовно результату, то його досягнути в цій складній ситуації практично неможливо». Лідер Регіонів розраховує «на проміжний результат»…

Чи досягнутий він, сказати вчора було ще дуже важко, оскільки не була відома не лише ціна газу для України, але також і джерело та вартість технологічного газу, що служить «рушієм» транзиту, а також не було жодних відомостей про те, чи дозволив нам російський монополіст реекспортувати газ до Європи. Достовірно було відоме лише те, що Україна надає власнику газу пільговий транзит. За що ж тоді боролися й навіщо зупиняли українські підприємства?

Власне, задум організаторів газового конфлікту міг тягнутися набагато далі неприємностей для української економіки. Саме на хвилі цього конфлікту в українському парламенті ухвалений закон про спеціальні комісії, що відкриває дорогу не просто для імпічменту Президента країни, але й для одночасних виборів президента та Верховної Ради. Невже ми ще не втомилися від анархії? Більше того, конфлікт поставив під сумнів відносини України з Європою, та й узагалі місце нашої країни у світовій геополітиці.

Відповідаючи на відповідні запитання «Дня», керівник енергетичних програм Центру «Номос» Михайло Гончар зазначив: «Я б не перебільшував можливого впливу на геополітичну реальність. Розраховувати на якийсь успіх української сторони було досить важко. І не тому, що хтось у ці дні щось не так зробив або не зробив. Зараз Україна збирає плоди політичного хаосу, що панував 2008 року, через що наша влада і загнала себе в слабку позицію. Тому, безвідносно до контракту, якого ніхто поки що не бачив, розмова може йтися лише про так званий умовний виграш, що зробив наші втрати мінімальними з можливих. Найбільша з них полягає в тому, що в умовах, коли газова агресія практично була направлена також і проти Євросоюзу, Україна отримала від ЄС лише моральну підтримку. Його кроки були, швидше, символічними…»