Тріумфальне повернення Джона Мейнарда Кейнса

Точка зору

Джозеф Е. Стігліц – професор економіки Колумбійського університету, лауреат Нобелівської премії з економіки за 2001 рік.

У світі він відомий як жорсткий критик ринкового фундаменталізму, монетаризму і неокласичної політекономічної школи загалом.

Наприкінці січня він виступив з жорсткою критикою політики МВФ по відношенню до України, Ісландії і Пакістану, країн, що отримали найбільші транші допомоги з боку фонду.

Він застеріг, що політика МВФ по відношенню до цих країн є небезпечною, тому що відсоткові ставки за кредитами МВФ є досить високими, а монетарна політика МВФ протиречіть фінансовій політиці, орієнтованій на зростанні.

"Гроші на таких умовах, вочевидь, послаблять економіку і зроблять, в кінці кінців, ще більш складним повернення цих коштів", – підкреслив він 27 січня під час виступу в Парижі.

"Економічна правда" публікує одну з його останніх статей, присвячену глобальним проблемам в світовій економіці та шляхам виходу з кризи. Матеріал було видано у Project Syndicate, переклад з англійської – видавництво "Мисль"

Ми сьогодні всі кейнсіанці (послідовники економічного вчення Кейнса). Навіть консерватори в Сполучених Штатах з величезним ентузіазмом і великою чисельністю поповнили ряди кейнсіанського "табору", що раніше було дійсно неймовірним.

Для тих із нас, хто претендував на певний зв'язок із традиціями кейнсіанства, цей момент є тріумфальним, адже більше трьох десятиріч це вчення було закинутим, його навіть уникали. Безумовно, те, що відбувається сьогодні – це тріумф розуму і фактів над ідеологією та інтересами.

Економічна теорія вже давно витлумачила, чому ринки, що не мають обмежень, не є саморегульованими, а також те, чому потрібне регулювання та контроль, і чому державі відводиться дуже важлива роль в економіці.

Але багато людей, особливо ті, хто працює на фінансових ринках, просувають модель "ринкового фундаменталізму". Неправильно взятий політичний курс, що лобіюється, серед інших, деякими членами економічної команди президента США Барака Обами, заздалегідь викликав величезні витрати, в тому числі і витрати країн, що розвиваються.

Момент просвітління настав лише тоді, коли ця політика спричинила витрати і втрати у самих Сполучених Штатах Америки, а також у інших країнах з розвинутою ринковою економікою.

Кейнс стверджував, що ці ринки не тільки не є саморегульованими, але й в умовах сильного економічного спаду монетарна політика, ймовірно, є неефективною.

Потрібна була фіскальна політика. Але не всі її інструменти є рівнозначними. Сьогодні в Америці, з її надлишковим боргом на душу населення і великою невпевненістю, зменшення податків, імовірно, буде неефективним (як це вже було в Японії в 90-х).

Зменшення податкового тягаря у США в лютому минулого року переважно, якщо не повністю, перейшло в заощадження. При наявності великого боргу, який залишився після керівництва адміністрації Буша, у США з'являється особливо гостро виражена мотивація для стимуляції кожного витраченого долара.

Особливо це – спадщина недостатнього обсягу інвестицій у технології та інфраструктуру, це також – збільшення прірви між багатими та бідними, що вимагає узгодженості між короткочасним витратами і довгостроковою стратегією.

Це обумовлює реструктуризацію програм з податків та витрат. Зниження податкового тягаря для бідних і збільшення допомоги з безробіття при одночасному збільшенні податків для багатих може стимулювати економіку, зменшити дефіцит і соціальну нерівність.

Зменшення витрат на війну в Іраку і їх збільшення в галузі освіти може одночасно збільшити виробництво в короткостроковій та довгостроковій перспективах, а також зменшити дефіцит.

Кейнс висловив занепокоєння з приводу пастки ліквідності – нездатності монетарних органів спонукати до збільшення забезпечення кредитами з метою підвищення рівня економічної активності.

Голова ФРС США Бен Бернанке дуже ретельно намагався уникнути звинувачення ФРС в посиленні економічного спаду, як тоді, коли йшлося про безпосередній зв'язок між Великою депресією і скороченням забезпечення грошової маси та банкрутством банків.

І все-таки варто уважно вивчати історію і теорію: збереження кредитно-фінансових інститутів саме по собі не означає кінець, але є засобом для досягнення кінця. Це важливий потік кредитів.

Банкрутство банків під час Великої депресії відігравало важливу роль, адже вони були залучені до процесу визначення та встановлення кредитоспроможності; вони стали сховищем інформації, яка була необхідна для процедури підтримки потоку кредитів.

Однак фінансова система Сполучених Штатів докорінно змінилася з 30-х років. Велика кількість американських банків відійшла від видачі кредитів і перейшла до так званого "маневреного" бізнесу.

Вони сконцентрували свої зусилля на придбанні активів, їх реструктуризації і продажу, при цьому встановлюючи рекорд некомпетентності в оцінці ризиків та попередньої перевірки на кредитоспроможність. Сотні мільярдів доларів були витрачені на збереження цих дисфункціональних установ.

Нічого не було зроблено навіть для того, щоб серйозно змінити їх ганебні структури матеріального заохочення, які стимулюють недалекоглядну поведінку та прийняття невиправданих ризиків.

При такій разючій відмінності власних зарплат від доходів громадян немає нічого дивного в тому, що гонитва за особистими інтересами (жадібність) призвела до таких руйнівних соціальних наслідків. Погано обійшлися навіть зі своїми власними акціонерами.

Між тим, дуже мало робиться для того, щоб допомогти банкам, які, власне, займаються тим, чим і повинні займатися банки: надавати позики й оцінювати платоспроможність.

Федеральний уряд узяв на себе фінансові зобов'язання і ризики, які складають близько трильйона доларів. Рятуючи фінансову систему, як і саму фіскальну політику, треба турбуватися про "потоплення долара". В іншому разі дефіцит, який подвоївся за останні вісім років, підскочить іще більше.

У вересні подейкували, що уряд отримає назад свої гроші з відсотками. По мірі того, як грошова складова плану виходу з кризової ситуації різко зросла, стало цілком очевидно, що це було ще одним прикладом неправильної оцінки ризиків фінансових ринків: того, чим вони постійно займалися в останніми роками.

Умови планів виходу з кризової ситуації, запропоновані Бернанке-Полсоном, виявилися невигідними для платників податків і, як не дивно, незважаючи на величезні обсяги, майже не призвели до відновлення кредитування.

Підштовхування до скасування державного регулювання з боку неолібералів добре послугувало чиїмось інтересам. Фінансові ринки пішли на поправку через лібералізацію ринку позичкового капіталу.

Можливість з боку Америки продавати свою ризиковану фінансову продукцію та залучати до спекуляції по всьому світу, можливо, добре допомогла американським фірмам, навіть якщо вони і залучили інших до величезних витрат.

Сьогодні ризик полягає в тому, що нові кейнсіанські доктрини будуть використані неправильно, використані для того, щоб послужити тим самим інтересам.

А ті, хто десять років тому скасував державне регулювання, отримали свій урок? Чи вони просто обмежаться косметичними реформами, необхідним мінімумом для виправдання рятувальних планів вартістю в багато трильйонів доларів?

Що ж сталося: внутрішні зміни чи зміна стратегії? В решті решт, сьогодні дотримання кейнсіанської політики виглядає навіть доцільніше, ніж просування по шляху ринкового фундаменталізму!

Десять років тому, коли вибухнула фінансова криза в Азії, багато було сказано про необхідність реформування світової фінансової архітектури. Зроблено у цьому напрямку було мало.

Існує нагальна потреба в тому, щоб ми не просто адекватно відповіли на нинішню кризу, але й почали довгострокові реформи, які будуть необхідні, якщо нам треба створити стабільнішу, процвітаючу і справедливу світову економіку.

Новини

24 Грудня 2023

Криворізький залізорудний комбінат знизив виробництво аглоруди на 26,1%

ДТЕК розглядає можливість будівництва міні-АЕС на заміну ТЕС

Загальні інвестиції в інфраструктуру дунайських портів вже склали близько 100 млн дол

В Україні зареєстрували три нових індустріальних парки

Світова виплавка чавуну зросла на 0,1%

23 Грудня 2023

США почали термінові переговори з союзниками про передачу заморожених активів РФ Україні

Загарбники продовжують перешкоджати роботі МАГАТЕ на ЗАЕС

22 Грудня 2023

Порти Великої Одеси обробляють понад 900 вагонів із зерном щодня

Японія зменшила внутрішнє споживання сталі на 3,9%

В Україні за рік підключено понад 1100 нових зелених електростанцій

Румунський виробник сталі збільшує завантаження домни №5

Ворог обстріляв шахту на Донеччині: є загиблі

Уряд продовжив дію пільг на ввезення дронів

Турецькі металурги виробили 30,05 млн тонн сталі

НБУ готує новий механізм врегулювання військових ризиків

У порту Риги запустили регулярний контейнерний потяг 

ВСІ НОВИНИ ⇢