В імпічменті Ющенка зацікавлений Литвин?

Точка зору

Вкотре в українській історії депутати заговорили про імпічмент президента. Ця тема стала вкрай «актуальною» практично відтоді, як в Україні з’явився інститут президентства. Іноді здавалося, що сторони не розуміють, що імпічмент – це відставка президента, який скоїв карний злочин, а не просто не сподобався депутатам.

Зараз анекдотом виглядає пропозиція соціаліста Рудьковського проголосити Ющенку імпічмент, якщо він не подасть кандидатуру Януковича на посаду глави уряду. Було це у 2006 році.

Але сьогодні проти Президента виступають вже не лише опозиціонери на кшталт комуністів, що взагалі мріють скасувати президентську посаду, – про усунення Віктора Ющенко заговорили колишні «помаранчеві» союзники. І щодо цього вони знаходять однодумців в опозиційній Партії регіонів.

У нинішніх українських реаліях тема імпічменту має низку цікавих рис.

По-перше, питання про усунення глави держави порушується на останньому році його повноважень. По-друге, мова йде про усунення лідера, який, судячи з результатів останніх соціологічних досліджень, не є популярним. По-третє, сторони, що розглядають можливість ініціювати процедуру імпічменту, не можуть чітко відповісти на питання щодо термінів її реалізації.

В українській політиці панують візантійські звичаї. Щоб зрозуміти політичні багатоходівки, поверхневого погляду недостатньо, а найперші, найпростіші висновки не завжди є правильними.

Наприклад, знайомий багатьом країнам силовий варіант. Зазвичай мова йде про військове вирішення політичної проблеми. Президент дає команду стріляти, війська стріляють – і далі все йде як треба.

В Україні силовий варіант, як було продемонстровано під час парламентської кризи 2007 року, – це лише додатковий вагомий аргумент у переговорному процесі. Коли внутрішні війська йдуть на Київ, це робиться не для встановлення контролю над містом, а для того, щоб примусити протилежну сторону почати домовлятися.

Схоже, що з імпічментом може статися така ж історія. Складна процедура його впровадження в життя може не дозволити зробити це до початку передвиборчої кампанії. А далі виникає питання – який сенс це робити, коли й так вибори все розставлять по своїх місцях?

Ще на початку поточного року Юлія Тимошенко наголосила, що в країні вже почалася передвиборча кампанія. І хоча наразі не відома точна (й навіть приблизна) дата президентських виборів, прем’єр має рацію – усе, що робиться провідними політичними гравцями зараз слід оцінювати в контексті обрання нового глави держави. І процедура імпічменту (чи принаймні її ініціювання) цілком вкладається в цей контекст.

Стаття 111 української Конституції у досить загальних рисах змальовує підстави для усунення з посади глави держави:

«Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину».

Державна зрада у Кримінальному кодексі (за цікавим збігом це також стаття 111) трактується як

«діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України».

Карається вона, між іншим, позбавленням волі на термін від 10 до 15 років.

Як бачимо, тлумачення тут можуть бути різноманітні. Скажімо, чи не була створена загроза державній безпеці, коли Президент розголосив дані про боєздатність української армії, повідомивши, зокрема, що зі 112 українських винищувачів справними є 31, з 24 бомбардувальників – 10, з 12 літаків-розвідників – 8, з 57 суден забезпечення – 7?

Крім того, тему звинувачень у державній зраді за останній час значною мірою нівелювала сама ж команда глави держави.

Секретаріат Президента вже стільки разів звинувачував у цьому прем’єра Тимошенко (що не тягло за собою жодних відповідних дій з боку правоохоронних органів), що навряд чи хтось подібні звинувачення на будь-чию адресу може сприймати серйозно.

Втім, швидше за все, ініціаторам імпічменту розглядати доведеться саме питання державної зради Президента. Звинуватити (з відповідною доказовою базою) чинного главу держави в «іншому злочині», вочевидь, буде досить складно. Навіть у причетності до спекуляцій за рахунок резервів Нацбанку на валютному ринку, що Ющенку закидали останнім часом.

Згідно з усе тією ж 111-ою статтею Конституції, для ініціювання процедуру імпічменту необхідно 226 депутатських голосів. Для звинувачення Президента за результатами розслідування, проведеного спеціальної слідчою комісією парламенту, – 300. Для відправлення Президента у відставку – три четвертих від конституційного складу Верховної Ради: 338 чи, за іншим підрахунком (450 націло на чотири не ділиться), – 337 голосів. Теоретично це число виглядає досяжним (174 «регіонали», 156 бютівців і 27 комуністів – це вже 358 народних обранців). На практиці, втім, усе може бути значно складнішим – і в Партії регіонів, і навіть у БЮТ можуть знайтися люди, що тяжіють до чинного Президента.

Крім того, свої висновки щодо злочинних дій президента мають зробити Конституційний та Верховний суди. Якщо з Верховним ситуація більш проста (його, як відомо, очолює колишній представник БЮТ Василь Онопенко), то КС уявляє собою одну велику загадку, розгадати яку не в змозі жодна з політичних сил.

Щоправда, тут може зіграти свою роль гіпотетична особиста зацікавленість Володимира Литвина. Стаття 112 української Конституції пише про це таким чином: «У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України». Тобто

у результативному вирішенні питання про імпічмент Ющенка зацікавлена навіть не Тимошенко, а Литвин. Тоді саме він стає виконуючим обов'язки глави держави.

У будь-якому разі сам лише «запуск» процедури імпічменту може «добити» й так невисокий рейтинг чинного глави держави – якщо команда Ющенка не зможе ефективно розіграти свою традиційну тему «антиукраїнською (в трактуванні СП це означає антиющенську) змову» Партії регіонів і БЮТ. Та й противники чинного глави держави зможуть отримати додаткові піар-плюси під час імпічментової кампанії.

Відтак, питання про те, яка доля чекає Президента, лишається відкритим. Чи піде він, як Ніксон у 1974-ому, у відставку, не чекаючи на обвинувачувальний вирок Сенату, чи, як Клінтон у 1999-му, спокійно та зважено вийде на парламентське судилище й виграє цей двобій, покаже час. Зрештою, не можна виключати й власне українського варіанту (процедуру імпічменту так і не запустять, шукаючи електоральних дивідендів на цій ниві без юридичних наслідків – що давно вже роблять комуністи, або, навпаки, запустять і таки доведуть до логічного завершення).

Новини

25 Грудня 2023

Туреччина стала нетто-імпортером сталі вперше з 2015 року

Споживання сталі в Чехії впало до десятирічного мінімуму

В портах Великої Одеси за добу розвантажують майже тисячу вагонів з зерном

Росіяни вкрали 8 млн тонн зерна на окупованих територіях України

Укрнафта запустила нову свердловину глибиною майже 3000 метрів

Автогаз на АЗС подешевшав ще на 40 копійок

Інвестиції в інфраструктуру Дунайських портів становили 100 млн доларів

Ключовий рудний порт Австралії знизив перевалку до 505 млн тонн

Індія збільшує імпорт сталі

Бензин та дизпаливо продовжують дешевшати на заправках

В НБУ бачать можливість для подальшого зниження облікової ставки

Металурги Польщі країни скоротили виробництво сталі на 14,9% 

Українська енергосистема надавала аварійну допомогу Польщі

Польські фермери розблокували один з пунктів пропуску на кордоні з Україною

Україна отримала від Світового банку 1,34 млрд дол допомоги

Перебої в судноплавстві в Червоному морі призвели до подорожчання деяких металів

ВСІ НОВИНИ ⇢