Геморой – найпоширеніше проктологічне захворювання, яке діагностується найчастіше. Залежно від методу обстеження та досліджуваної популяції, його виявляють у 4,4-86% людей [1]. Поширеність захворювання зростає з віком, досягаючи піку на сьомому десятилітті життя.
Анальні кровоточиві вузли (гемороїдальні вузли) – це нормальні судинні утворення, які є у кожної здорової людини. Їх функція – пристосовуватися до розмірів анального каналу та забезпечувати утримання газів і калу. Однак у деяких людей шарнірний апарат, який відповідає за утримання гемороїдальних вузлів на місці, слабшає. Тоді гемороїдальні вузли зміщуються, кровоточать або випадають з ануса – явище, відоме як гемороїдальна хвороба [2].
Лікування геморою досить відповідальна та серйозна справа. Чим краще лікувати геморой може визначити лише лікар. Дієта та належне пиття є фундаментальними для запобігання закрепам. Наступним кроком є використання мазей, гелів або прокінетичних засобів, які також повинні запобігати затримці випорожнень. Якщо консервативне лікування не є ефективним, застосовуються малоінвазивні методи лікування геморою та хірургічне лікування [3].
Як вилікувати геморой?
Першим малоінвазивним методом лікування геморою була склеротерапія, яку в 1869 році провів Морган з Дубліна. Він використовував ін’єкції персульфату заліза для лікування. Через два роки в США склеротерапію для лікування гемороїдальних вузлів застосував Мітчелл з Клінтона, який використовував суміш фенолу та олії. З роками речовини, що використовуються в склеротерапії, змінювалися, але сама ідея залишилася незмінною.
Сьогодні склеротерапія є часто використовуваним і відносно легкодоступним методом лікування геморою. Ця процедура полягає у введенні хімічної речовини в підслизовий шар біля основи патологічного вузла, що кровоточить, що призводить до розвитку запалення і, як наслідок, до фіброзу та злипання вогнища ураження з м’язовим шаром [2]. З цією метою використовують, зокрема, хініну гідрохлорид, сечовину, гіпертонічний фізіологічний розчин або 5% розчин фенолу в мигдальній олії. Все частіше замість рідини використовують піну, що дозволяє зменшити кількість введеного препарату і ризик несприятливих післяопераційних ускладнень. Основними перевагами склеротерапії є її висока доступність, низька ціна і те, що ефект від лікування є постійним. Пацієнту не потрібно залишатися в лікарні після процедури, що особливо важливо для активних людей. Найбільшу користь від склеротерапії отримають пацієнти, які страждають від кровотечі та болю, але у яких випадіння гемороїдальних вузлів не є основною скаргою [1].
Лікування гемороїдальної хвороби часто включає процедури, під час яких на патологічну судину накладають спеціальні гумові лігатури, що перешкоджають кровотоку і викликають фіброз, некроз і склеювання ураженої ділянки. Ці процедури відомі як метод Баррона та лігування гумовими стрічками. За одну процедуру можна перев’язати до трьох ділянок ураження. Метод в першу чергу показаний пацієнтам з одиничними ураженнями, а його основними перевагами є легка доступність, відносно низька ціна і великий досвід хірургів у виконанні цього типу процедур. Як і склеротерапія, метод Баррона особливо корисний у пацієнтів з кровотечею без значного пролапсу вузлів, що кровоточать [3].
Інфрачервона фотокоагуляція, або ІКК, також є популярним малоінвазивним методом лікування геморою. Суть процедури полягає у нанесенні пучка інфрачервоного випромінювання на підслизову оболонку, де воно перетворюється на тепло. Це призводить до опіку, фіброзу та утворення рубця. Зазвичай цей вид лікування застосовують для пацієнтів з одним аномальним вузлом, що кровоточить; при більшій кількості уражень процедуру необхідно повторити або застосувати іншу методику [2]. Пацієнти, які борються з проблемою випадіння гемороїдальних вузлів, отримають найбільшу користь від цього методу лікування геморою.
Якщо ви не знаєте, як лікувати геморой, зверніться до лікаря. Він вам обов’язково допоможе.
Література
1. Глущенко, О. М. (2023). Аналіз асортименту лікарських засобів для ректального застосування, що використовують для лікування проктологічних захворювань, в Україні.
2. Шудрак, А. А., & Цема, Є. В. (2010). Результати сфінктерометричного дослідження у хворих на хронічний геморой після малоінвазивного лікування. Харківська хірургічна школа, (6), 121-124.
3. НОЄС, А. Д. (2023). ОПТИМІЗАЦІЯ ХІРУРГІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО ГЕМОРОЮ ТА АНАЛЬНОЇ ТРІЩИНИ З ВИКОРИСТАННЯМ ТРАНСАНАЛЬНОЇ ГЕМОРОЇДАЛЬНОЇ ДЕАРТЕРІАЛІЗАЦІЇ.
