"До тіньовій економіки нас привчали ще зі школи, коли говорили: один пишемо, два в голові".
Тіньова економіка – це діяльність, що не контролюється суспільством, а її складові – виробництво, розподіл, обмін, споживання товарних і матеріальних цінностей, грошей та послуг залишаються прихованими від нього.
Основним компонентом, який, як правило, становить близько двох третин від її загального обсягу, є незареєстрована економічна діяльність з метою повного уникнення від оподаткування.
Інші її частини – це комбінації різних заходів з метою заниження прибутку.
Головними причинами для існування тіньової економіки є високий рівень корупції, неефективне використання бюджетних коштів та слабке податкове адміністрування.
Хто яку тінь має
За оцінками Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ) основними глобальними ризиками протягом найближчих десяти років на фоні обмеженості ресурсів визнано поширення тіньової економіки поряд з макроекономічною розбалансованістю.
Ємність ринків окремих нелегальних товарів та послуг, за даними ВЕФ, оцінюється на рівні: підроблених лікарських засобів – 200 мільярдів доларів, проституції – 190 мільярдів доларів, марихуани – 140 мільярдів доларів, підробленої електроніки – 100 мільярдів доларів, кокаїну – 80 мільярдів доларів, піратського програмного забезпечення – 50 мільярдів доларів, торгівлі людьми – 30 мільярдів доларів, злочинів у сфері охорони навколишнього середовища та торгівлі природними ресурсами – 20 мільярдів доларів.
Проблемам, пов'язаним з тіньовою економікою в Європі, приділяється велика увага. Про результативні кроки роботи європейської влади свідчить низхідна динаміка рівня співвідношення обсягів тіньової економіки до ВВП у відповідній країні.
Так, протягом 2003-2012 років, наприклад, Болгарія знизила цей показник з 35,9 до 32%, Чехія – з 19,5 до 16,4%, Латвія з 30,4 до 26,1%, Польща з 27,7 до 24,4%.
Україна, як не складно здогадатися, має дуже високий рівень зазначеного показника. Так, у поточному році, за офіційними даними, відношення обсягу тіньової економіки до ВВП сстановить 34%.
Хоча багато хто з експертів небезпідставно стверджує, що тіньова економіка нашої країни дорівнює приблизно половині ВВП.
За рівнем відношення обсягів тіньової економіки до ВВП серед 30 європейських країн, що були досліджені професором економіки Фрідріхом Шнайдером, найбільший показник має Болгарія – 32,3 відсотка, трохи нижчий показник у Румунії – 29,6 відсотка, Хорватії – 29,5 та Литви – 29 відсотків.
Найкращі показники в Австрії, Люксембургу та Швейцарії – приблизно 8% до ВВП.
Характерним явищем в умовах існування тіньової економіки є "втеча" капіталу. Вивід фінансів, отриманих незаконним шляхом, спостерігається у багатьох країнах світу, однак, найбільш руйнівними ці процеси можуть стати для країн, що розвиваються та мають високий рівень корупції.
Поширеною думкою щодо причин для відпливу капіталу вважається податковий тиск – не варто плутати з податковим адмініструванням. Разом з цим, статистика ставить під сумнів таке припущення.
Наприклад, в Україні податкове навантаження становить приблизно 55%, при тому, що рівень тінізації становить 34% до ВВП, у той же час у Франції податковий тиск ще більше – 65,8%, Австрії – 55,5%, Швеції – 54,6%, а масштаби тіньової економіки оцінюються на рівні 10-15% ВВП цих країн.
В умовах, коли суспільство не контролює владу, життя простих громадян швидко погіршується, а чиновники, користуючись своєю безкарністю, лише нарощують власні статки і, як правило, роблять це за рахунок державного бюджету.
Недосконалі механізми та важелі державного регулювання фінансових ринків та зовнішньоекономічної діяльності в Україні створюють умови для прихованого відпливу ресурсів за межі національної фінансової системи.
При цьому, навіть повернення цих капіталів в Україну у вигляді кредитів, прямих або портфельних інвестицій не відновлює фінансовий потенціал країни повною мірою.
Оскільки такі процеси часто супроводжуються втратами бюджету через використання схем оптимізації оподаткування та пов'язані з формуванням додаткових зовнішніх зобов'язань у вигляді витрат на обслуговування боргу та дивідендів.
За підсумками міжнародних досліджень Україна входить до двадцятки країн-"лідерів" за обсягом вивозу тіньового капіталу, який, за підсумками 2000-2009 років, становив 92 мільярди доларів.
Законна ціна
З 1 січня 2013 року вступають в дію нові положення Податкового кодексу України, дія яких спрямована на боротьбу з трансфертним ціноутворенням.
Після багатьох років різних декларацій та намірів, нарешті, в нашій країні діятимуть норми відповідного закону. Так, стаття 39 кодексу визначає головний орієнтир у податкових перевірках при намаганні "клієнта" завищити або занизити ціни для податкових маніпуляцій.
Ця стаття також містить методологічні підвалини для визначення звичайної ціни у сфері бартерних операцій, операцій з пов'язаними особами та операцій з платниками податків, що застосовують спеціальний режим оподаткування.
Зокрема, податківці будуть порівнювати ціни продажу та перепродажу аналогічних товарів, орієнтуватимуться на витрати та оцінюватимуть отриманий чистий прибуток.
При визначенні звичайної ціни використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особами у співставних умовах на відповідному ринку товарів, робіт, або послуг.
Однак, ряд методів може викликати чимало запитань. Наприклад, метод визначення ціни перепродажу застосовуватиметься з вирахуванням відповідної націнки.
Хто встановлюватиме розмір цієї націнки і чи не буде це новим шляхом для зловживань з боку чиновників? Адже для своїх можна вираховувати 10%, а для інших 30 чи 35%.
За оцінками чиновників, причетних до розробки законопроекту, його реалізація допоможе зібрати до бюджету додатково 20-25 мільярдів гривень.
Основні розрахунки здійснено щодо компаній, які експортують товари за заниженими цінами, а отримані надприбутки ховають в офшорах.
Основна товарна група для моніторингу – газ, нафта та нафтопродукти, вугілля, чорні та кольорові метали, дорогоцінне каміння, зерно, олія та міндобрива.
Як повідомляють податківці, українські компанії при експорті у 52,4% випадків користуються послугами посередників, а з них майже 14% знаходяться в офшорних зонах. Найбільше випадків використання посередників спостерігається при експорті металу – 75% та зерна – 98%.
Для визначення звичайних цін на товари – роботи, послуги – використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ, ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.
Для товарів, раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів, з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення.
Норми закону чітко визначають: обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби.
Ці органи, для орієнтування щодо ціноутворення на відповідні товари, використовуватимуть відповідну базу податкового обліку.
При цьому податковий орган не матиме права для нарахування податків, якщо в ході перевірки з'ясується, що ціни, встановлені підприємством, відрізняються від ціни, отриманої з використанням вищезазначеної бази податківців на 20% у більшу або меншу сторону.
Якщо буде все ж таки встановлено відхилення більше ніж на 20%, то підприємство отримує "відповідне" повідомлення-рішення, яке може бути оскаржене платником податків.
У цьому випадку керівник податкового органу повинен звертатися до суду.
Разом з цим, норми закону не визначають, як враховуватимуть податківці ці 20% при визначенні суми донарахувань.
Окремо слід сказати про великих платників податків. Їм законодавець надав право звертатися до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової політики, із заявою про укладення договору про ціноутворення для цілей оподаткування.
Порядок укладення та виконання таких договорів встановлюється Кабінетом міністрів.
У такому випадку можливо припустити, що великі платники податків матимуть більш вигідне становище, ніж звичайні підприємства, оскільки краще, коли існує відповідний регламент, а чиновники позбавлені права на імпровізацію.
Що у конвертах
В умовах економічної кризи українська влада шукатиме усі можливі способи для наповнення бюджету.
Одним з напрямів її зусиль, окрім валютних коштів населення, буде боротьба із зарплатою в "конвертах". Погоджуючись з таким рішенням в принципі, все ж зазначимо низку питань, які потребують свого вирішення.
По-перше, буде несправедливим починати "бойові" дії проти значної частини суспільства, яка отримує зарплату у конвертах і при цьому не боротися з корупцією та не змінювати правила гри у податковій сфері.
За існуючих умов легалізація зарплати призведе до нульової рентабельності багатьох українських підприємств або навіть їхньої збитковості та банкрутства.
Також значним чином зменшиться їхня конкурентоспроможність в аспекті цінової політики. За таким сценарієм ми у короткому проміжку часу спостерігатимемо зростання безробіття та соціальної напруги.
По-друге, якщо влада хотіла б покласти край цій проблеми, то за півроку або рік закрила б головні її інститути – конвертаційні центри. Однак, незважаючи на гучні заяви про боротьбу з такими центрами, вони працюють й надалі по всій країні.
По-третє, варто змінити ще радянську систему пільг та дотацій у соціальній сфері, яка, в умовах непрозорості та корупції практично втратила свою функціональну придатність.
Чи діють сьогодні пільги на отримання житла, чи ефективна державна підтримка у комунальній сфері?
Влада лякає, що працівники з "тіньовою" зарплатою не отримають відповідну медичну допомогу, а чи можна сподіватися за відсутності реформ у сфері медицини на хоча б якусь якість медичного обслуговування?
За все і вже давно доводиться платити. І тут працівники з "білою" зарплатою і з тіньовою зарплатою знаходяться в абсолютно рівних умовах. У виграші лише чиновники, які забезпечили собі обстеження і лікування за рахунок простих людей.
Останні "новації" влади дають чіткий сигнал суспільству: "цапом-відбувайлом" у її економічних прорахунках та небажанням руйнувати корупцію будуть пересічні українці. При цьому наші олігархи спокійно чекатимуть кінця кризи.
Микола Нордвік
