Пошук джерел для фінансування державного бюджету сьогодні – одне з найгостріших питань для багатьох країн світу. Плани із збирання доходів постійно наражаються на нові проблеми, яким немає кінця, при цьому, зупинити зростання видатків виявляється практично неможливо.
Значною мірою полегшити окреслену проблему могла б ефективна державна політика у сфері приватизації, але в країнах з великим рівнем корупції та владою, яка замість складного шляху реформ обирає простішу, але дуже ризиковану альтернативу, досягнути позитивних результатів неможливо.
Звіт новий – проблеми старі
Обсяг надходжень від приватизації, як планувалось у законі про держбюджет на 2012 рік, мав би становити 10 мільярдів гривень.
Ці кошти передбачалось спрямувати на фінансування дефіциту державного бюджету. Однак, вже у який раз, план надходжень по приватизації виконано не було. Фактично цей показник становив 6,763 мільярда гривень, що становить 67,63% річного планового завдання.
Туманні пояснення влади щодо причин такої ситуації стосувалися зниження економічної активності інвесторів, світової фінансової кризи, а також відсутністю нових привабливих об’єктів до приватизації, зокрема, через ненадання відповідних пропозицій з боку уповноважених органів управління.
А вади державної політики щодо здійснення структурних змін у минулих періодах продовжуються й сьогодні. Так, у звіті Фонду держмайна за 2012 рік йдеться про те, що суб’єкти управління об’єктами державної власності надають інформацію не в повному обсязі, без оновлених даних, або взагалі її не подать.
Підсумки проведеної інвентаризації засвідчили про необхідність упорядкування чималої кількості юридичних осіб, які, фактично, не мали ефективного власника.
За підсумками 2012 року частка юросіб, які так і залишилися неупорядкованими, становила 7,4 тисячі, що становить 45,4% від загальної чисельності підприємств, що мали потрапити до відповідної сфери управління.
Найбільшу кількість юридичних осіб, які підлягають упорядкуванню, мають:
місцеві державні адміністрації – 1 368;
Міністерство аграрної політики України (правонаступник – Міністерство аграрної політики та продовольства України) – 948;
Міністерство промислової політики України (правонаступник – Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном) – 591;
Міністерство освіти і науки України (правонаступник – Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України) – 415.
Скриньку Пандори відкрито
Негаразди з приватизацією призводять до зростання державного боргу. Доказом цього є дії влади наприкінці 2012 року, що, скоріше за все, стануть не тільки нормою законодавства, а й нормою державної політики у майбутньому.
Так, у жовтні 2012 року, коли стало зрозуміло, що річний план з приватизаційних надходжень виконано не буде, було прийнято рішення внести зміни до Бюджетного кодексу щодо "… збільшення обсягу джерел фінансування державного бюджету іншого типу…".
На практиці це означає надання дозволу щодо збільшення запозичень на суму невиконання надходжень з приватизації. Учасниками вирішення цього питання є кабмін та профільний комітет парламенту.
Новою нормою закону скористалися вже через два місяці, прийнявши відповідне розпорядження. Так, розпорядженням №1050-р від 17 грудня 2012 року було збільшено обсяг фінансування державного бюджету за борговими зобов’язаннями на 3 мільярди гривень.
Таким чином, замість скорочення дефіциту та наведення ладу у сфері приватизації, влада вирішила йти простим, але небезпечним шляхом – нарощувати борг.
Разом з цим, урядовці, напевно, забули, що надходження від приватизації не передбачають у подальшому повернення коштів і це не призводить до зростання державного боргу.
Витрати не мають ефекту
За останні роки ми стали свідками нарощування дефіциту державного бюджету і за підсумками 2013 року його обсяг може становити 50,43 мільярди гривень.
При цьому слід зазначити, що запланований обсяг номінального ВВП на рівні 3,4 відсотка, насправді, таким може і не бути.
Так, за останніми прогнозами МВФ зростання економіки України у 2013 році буде на рівні нуля, тобто ніякого зростання, насправді, не очікується.
Постійний та значний дефіцит може перетворитися на фактор стримування розвитку економіки та зумовити накопичення соціальних проблем.
Також можна стверджувати про негативні тенденції у сфері інвестицій та зниження конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу. Але все ж таки головною проблемою є ручне управління фінансами.
Деякі знавці стверджують, що в Україні без дефіцитного бюджету неможливо надати імпульс для розвитку економіки та здійснювати капітальні інвестиції.
Однак, як свідчать дані Держкомстату, у 2012 році у порівнянні з 2011, приріст по капітальних інвестицій у матеріальні активи склав лише 2,1 відсотка. Тоді де ж пояснення для політики дефіциту?
Разом з цим значне здивування викликають рішення влади щодо фантастичних списань боргів. Так, у травні минулого року парламент ухвалив рішення про списання боргів перед державним бюджетом для державних підприємств енергетичної сфери та деяких приватних компаній (облгази та обленерго) на суму майже 26 мільярдів гривень. При цьому окремим рішенням було списано борги та пеня.
З огляду на це, виникає питання, – як можна очікувати на покращення ситуації, коли дефіцит стає прямою економічною загрозою для України, а влада при цьому продовжує здійснювати свою неефективну політику.
За таких умов Україна потребує жорсткої економії та структурних реформ, але при цьому слід розуміти, що у короткостроковому періоді слід очікувати скорочення економічної активності та погіршення у соціальній сфері.
І це дуже лякає можновладців, оскільки, ситуація і так знаходиться на межі, за якою може відбутися повна втрата контролю.
Виходячи з цього та спираючись на досвід деяких країн Європи близьким до оптимального, є показник інфляції в межах одного-півтора відсотка від ВВП, але побачити це розуміння у планах влади виглядає, наразі, як наукова фантастика.
Микола Нордвік
