Державні програми: на шляху до сировинної колонії

Як відомо, державні цільові програми є важливою складовою витрат державного бюджету. В ідеалі більшість бюджетних витрат має відбуватись через програмний підхід, який передбачає і системність, і контроль, і цільове спрямування коштів.

Державні програми охоплюють всю територію держави або значну кількість її регіонів, мають довгостроковий період виконання і здійснюються органами виконавчої влади.

У 2012 році загальнодержавні програми згідно з прийнятою класифікацією розподілилися таким чином: "економічні" – 6 програм, "науково-технічні" – 3 програми, "екологічні" – 3 програми, "оборонні" – 1 програма, "соціальні" – 5 програм, "інші" – 2 програми.

Загалом на реалізацію загальнодержавних програм к 2012 році було витрачено 6,71 мільярда гривень.

Розглянемо більш детально куди були спрямовані ці кошти.

Фінансування загальнодержавних програм у 2012 році (млн.грн.)

* 296,5 мільйона гривень залучено додатково грантові кошти Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією

** 2 989,3 мільйона гривень залучено від надрокористувачів при наданні спеціальних дозволів

Перше місце за обсягами витрат посіла програма розвитку мінерально-сировинної бази України – 3,6 мільярди гривень. Це половина усіх витрат на загальнодержавні програми.

Така увага держави до розвитку мінерально-сировинної бази може свідчити про намагання уряду послабити енергетичну залежність від зовнішніх джерел, а також пошук потенційно цікавих сировинних об`єктів під концесії або приватизацію.

В межах програми було здійснене геологічне вивчення території України на площі 7,05 тисяч квадратних кілометрів, підготовлено та передано для глибокого буріння 4 перспективних нафтогазоносних об`єкти загальною площею 76,2 квадратних кілометри з перспективними ресурсами – 15,045 мільйона тонн умовного палива.

Були розвідані поклади 3,1 мільйона тонн нафти і конденсату, 11,8 мільярда кубометрів природного газу, 21,5 мільйона тон запасів кам`яного вугілля, 2,1 мільйона тонн бурого вугілля, а також нові поклади урану, титану, рідкоземельних металів, тощо.

До речі, у результаті виконання програми сумарна вартість ресурсів і запасів у надрах за державні кошти виросла на 168 мільярдів гривень, що у перерахунку на 1 вкладену бюджетну гривню складає 242,7 гривень, для вуглеводнів – 168,69 гривень.

Як бачимо, на тлі фактичного розвалу галузі геологічного пошуку і розвідки, Україна все ще демонструє непогану роботу в цьому напрямі, принаймні, на рівні урядового звіту.

На другому місці за обсягами фінансування – 739 мільйонів гривень у 2012 році опинилася Програма зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему.

Кошти пішли на підтримку у безпечному стані енергоблоків, звільнення від відпрацьованого ядерного палива блоків 2 і 3, профілактичні і технічні роботи на станції та комплексах переробки і зберігання відпрацьованого палива.

Зокрема, були завершені роботи на об`єкті "Укриття", які дозволили забезпечити достатній рівень безпеки об`єкта на найближчі 15 років і є необхідними для реалізації проекту будівництва нового саркофагу.

По лінії міністерства охорони здоров`я на загальнодержавні програми було витрачено 1,2 мільярди гривень. Кошти були спрямовані на закупівлю медикаментів, профілактику і лікування ВІЛ-інфекції, онкологічних захворювань, туберкульозу та захист населення від інфекційних хвороб.

Бюджетні програми доцільно використовувати для розвитку науково-технічного потенціалу держави. У 2012 році на ці цілі було витрачено лише 347 мільйонів гривень.

З них 236 мільйони було спрямовано на розвиток проекту військового літака АН-70. Проводились стендові випробування двигунів та літака, доопрацювання і модернізація вузлів.

111 мільйонів гривень отримала цільова науково-технічна космічна програма України. Кошти було спрямовано на розробку комплексів наукової апаратури, технічні засоби для штучних супутників, радіоастрономічне обладнання, роботи з підготовки і проведення космічних експериментів на російському сегменті Міжнародної космічної станції, тощо.

Окремо варто відзначити загальнодержавні програми у сфері житлово-комунального господарства. Із запланованих 472 мільйонів гривень фактично було профінансовано лише 85,7 мільйона гривень.

Особливо провальними виявились ініціативи уряду в частині пільгового кредитування капітальних ремонтів будинків ОСББ та облаштування багатоквартирних будинків лічильниками тепла і води.

За результатами відбору проектів було укладено лише 11 кредитних договорів на загальну суму 5,8 мільйона гривень.

В результаті відбору проектів середня вартість на реконструкцію, капітальний ремонт на один багатоквартирний будинок становить 287 тисяч гривень.

Поточні та капітальні ремонти відбулись на 71 об`єкті ЖКГ. В результаті скорочено питомі показники використання енергетичних ресурсів на один будинок на 6,5%.

У підсумку виконання загальнодержавних програм було мало результативними і сумнівними з точки зору користі для майбутнього розвитку держави.

Наведена таблиця демонструє, що уряд вправно маніпулює результатами своєї діяльності. Справа в тому, що прийняті на законодавчому рівні загальнодержавні програми мають фіксовані річні розписи фінансування (стовпчик 2).

Натомість, уряд закладає у річний бюджет суми у декілька разів менші (стовпчик 3), щоб мати нагоду відзвітуватись в кінці року за успішне виконання програми.

Хоча і це не завжди допомагає – держава не здатна профінансувати і нижчі показники. Особливо критична ситуація у сфері ЖКГ.

Науково-технічні розробки та інноваційні сектора економіки отримали дріб`язок на тлі сировинних напрямків.

Дрібний бізнес залишився взагалі на узбіччі інтересів держави, на його потреби було витрачено аж 2 мільйони гривень.

Державні програми 2012 року – це програми "виживання і латання дір", які не мають нічого спільного із стратегією поступального розвитку сучасної інноваційної економіки.

Юрій Шпак