Якщо економіки Євросоюзу мають відновитися, Німеччина повинна очолити цей рух.
В червні 1963 року Джон Кеннеді дав надію розділеному місту, коли перебуваючи на передовій холодної війни заявив "Я – берлінець". Коли через пів століття Барак Обама відвідуватиме Берлін, а візит відбудеться наступного тижня, це буде зовсім інше місто.
Єдина, сильна і багата, Німеччина є гегемоном у Європі. Франція, другий партнер, який був у витоках Євросоюзу, слабка та погано керована країна. Британія постійно відволікається на дебати щодо доцільності членства в ЄС. Ніщо не може відбуватися в ЄС без активної підтримки з боку канцлера Німеччини Ангели Меркель.
Вона є найбільш вражаючим політиком Європи. Багато разів протягом останніх п’яти важких років, вона правильно використовувала свою силу. Але, природно, вона є обережною жінкою, яка зіткнеться з потенційно жорсткими виборами в вересні. До того ж її небажання відігравати ключову роль в Європі поділяють багато її співвітчизників.
В результаті, Європа невпинно наближається до катастрофи. Хоча ринки більш спокійні, ніж рік тому, ВВП Єврозони скорочується, безробіття становить більше 12%, створення структур та механізмів, необхідних для утримання стабільності валютної зони застопорилося, і віра в Європейській проект починає танути.
Якщо Німеччина не розворушить сама себе, континентальній економіці та політиці точно не стане краще.
Історія і не тільки
Три досить зрозумілі причини заважають Німеччині взяти ініціативу у свої руки.
Перша і найважча – історична. Навіть для самої Німеччини назва лідера "фюрер" викликає в уяві жахливі спогади. Двічі затягнувши Європу у війну, більшість німців вважають боргом своєї країни бути великою Швейцарією – економічно процвітаючою, але політично скромною.
Але сьогодні найбільша небезпека для Європи полягає не стільки в силі Німецького лідерства, скільки в його слабкості, про це вже почали говорити лідери країн союзу, зокрема польський міністр зовнішніх справ.
І відходити на другий план – це не правильний вибір. Будучи найбільшим кредитором єврозони, Німеччина втратить найбільше, якщо Євро обвалиться.
Уся політика економії південної Європи пов’язана з діями та наполяганням Меркель. В той же час підтримка Євросоюзу в країнах стрімко падає, недавнє опитування Rew показало, що 60% іспанців, 75% італійців, 78% греків і навіть 77% французів вважають, що європейська інтеграція завдає шкоди національній економіці. Якщо зона Євро розвалиться, саме Німеччина буде нести відповідальність.
Друга причина небажання Німеччина стати європейським лідером, є переконання, що кінцевою причиною кризи євро зони є лінь південно-європейців, і якщо б вони були б настільки продуктивними, як німці, кризи б не було
Вони вважають, що для вирішення проблем, решті Європи потрібно стати такими ж працьовитими та фінансово розсудливими як Німеччина.
У цьому є певний сенс. За останні десять років витрати на одну робочу силу в Німеччині зросли на 5%, тоді як в Італії, наприклад, на 21%. Німеччина провела складі структурні реформи, до яких Південні Європейці навіть не поставилися серйозно.
Іспанія нарешті почала рухатися в цьому напрямку, але Італія досі не може впровадити найбільш необхідні реформи. Франція взагалі заперечує їх необхідність: на минулих вихідних президент Франсуа Олланд безтурботно оголосив, що криза євро минула.
З іншого боку моралізаторство з боку Німеччини базується на вибірковому трактуванні історії. Німеччина очікує від південної Європи жорстких реформ, але коли німці провели ці реформи в 2003 році, вони порушували правила єврозони щодо бюджетного дефіциту.
І останній економічний успіх Німеччини багато в чому відбувся через дешевизну євро, що дозволило їй значно наростити експорт товарів. До того ж більшість кредитів, які дозволили південно-європейським країнам багато витрачати були якраз і видані німецькими банками, які є одними з основних бенефіціарів програми з допомоги банків, яку і фінансує Німеччина.
І сама економіка Німеччина не є такою надійною, як здається на перший погляд. В останні роки в країні не відбулося жодних реформ, які б сприяли подальшому зростанню. Завдяки "донкіхотській" енергетичній політиці, рахунки з оплати електроенергії в німецьких сім'ях на 40% вищі, ніж в середньому в ЄС. Німці також можуть похвалитися найстарішою нацією в Європі.
Протягом наступним 10 років, кількість робочої сили скоротиться на 6,5 мільйонів – приблизно стільки працюючих зараз у баварському регіоні.
Німеччині терміново потрібна успішна Європа, не тільки як благородний проект, або для демонстрації акту благодійності, але й для власного економічного майбутнього.
Третя причина, через яку Меркель відмовляється від лідерства – тактична. Вона вважає, що Німеччина отримає більше, якщо буде діяти з тилу. Зі зростаючою ворожістю по всій Європі, занадто тевтонська наполегливість може бути непродуктивною. Крім того, моральна шкода також є проблемою. Якщо Німеччина зробить вигляд, що вона готова заплатити, її південні сусіди будуть все менше готові щось змінювати.
Ці ризики, безумовно, існують, проте в даний час зволікання Німеччині несе більше небезпек. Терпіння безробітних у південній Європі не безмежне. Позиції континентальних банків досі хиткі. Обережність та зволікання досі небезпечні для виживання єдиної валюти.
Остерігайтеся зомбі
Німеччина має право спонукати слабкі південні економіки до реформ. Але більша конкурентоспроможність сама по собі не призведе до відновлення периферійних економік. Чим більший тиск на заробітну платну та ціни, тим важче слабким країнами віддавати їхні борги.
Жорстка економія бюджетних коштів зараз неохоче послаблюється. Але реформи, які спонукатимуть зростання, мають більш жваво просуватися Меркель.
Їй потрібно створити більш потужний Європейський фонд змін, для стимулювання приватизації та заохочення державних і приватних інвестицій в південній Європі. Вона має просувати єдиний ринок послуг. Вони могла б також зробити більше для стимулювання інвестицій в Німеччині.
Німеччина також все менше рухається в сторону нової архітектури Євросоюзу. Єврозона не зможе працювати належним чином без відповідного єдиного банківського союзу. Але Німеччина стримує заходи, необхідні для його впровадження, до того ж наявність банків-зомбі призведе до років застою – просто запитайте про це японців.
Чим довше така ситуація триватиме, тим більше шансів розпаду єврозони. Якщо Німеччина зможе взяти ініціативу побудувати більш згуртований валютний союз, їй може вдасться розірвати це порочне коло.
Коли американські лідери підтримали вразливу Західну Німеччину півстоліття тому, це було не лише в інтересах німців, але й американців теж. Тепер черга Німеччини вести своїх більш слабких союзників, заради лише їхніх інтересів, а й своїх власних.
