Серед різних сфер суспільного життя, які намагалася реформувати "Партія Регіонів" на чолі з президентом Віктором Януковичемза останні декілька років, найбільш гостро на власній шкурі українські громадяни відчули наслідки податкових "реформ".
Відносини між платниками податків та фіскальним відомством, яке раптом перетворилося у міністерство часто нагадують ледь не "громадянську війну". Зрозуміло, що влада зайняла позицію "несознанки" і категорично не визнає власні прорахунки.
Одним з ключових напрямків тиску на підприємців у 2013 році стали авансові платежі.
Підтвердженням цього є намагання групи депутатів від влади зняти напругу за рахунок прийняття нового законопроекту, який передбачає враховувати переплати за податками, і, таким чином, забезпечити авансові внески.
Разом з цим це лише косметичний ремонт для будівлі, що може впасти, оскільки збудована з порушенням основних принципів, сформованих класиками.
Класика жанру
У свій час Адам Сміт сформував п’ять основних принципів для системи оподаткування і, маючи відповідні дані та час, ми зможемо побачити, що жоден з принципів англійського економіста сьогодні в Україні не виконується.
Наприклад, принцип, який передбачає, що платник податків має чітко і заздалегідь знати спосіб, точну суму та час платежу або принцип, що забезпечує найбільш зручний спосіб та час сплати таких платежів.
Також є багато питань щодо дотримання принципу економії, який передбачає ефективність та обґрунтованість витрат на адміністрування податків та зборів.
Вперше з проблемами українські платники зіткнулися у січні 2013 року. Тоді Мінфін змінив наказ "Про коди бюджетної класифікації" і цей, здавалось суто технічний документ, який закріплює той чи інший платіж за відповідним кодом, став значним бар’єром для багатьох платників податків.
Податкова служба лише через 10 днів проінформувала підприємців про ситуацію, що склалася з бюджетними платежами.
Відомство Олександра Климента вимагало від платників податків, які сплатили авансові внески за "старими" кодами, перевести кошти на відповідні рахунки за новими бюджетними кодами.
Насправді, ці заходи необхідно було спрямувати на вирішення проблеми щодо зарахування надмірно сплачених платежів в рахунок авансових внесків.
Не є таємницею, що фіскальні органи широко застосовують механізми, які "стимулюють" платників здійснювати переплати за різними податками, а у ситуації, що склалася, податківці, напевно, вирішили, що повертати переплати ще не прийшов час.
Однак, це призвело до конфліктів між різними групами всередині правлячої політичної сили, оскільки "вимиті" таким чином фінансові ресурси з обігу українських та деяких спільних підприємств представляють серйозну проблему для багатьох бізнес-проектів депутатів Верховної Ради.
Прості люди також намагаються якось вирішувати ці проблеми. Наприклад, у Харкові виник прецедент де дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків щодо неврахування суми переплати по податку на прибуток для авансових платежів були визнані неправомірними.
Слід зазначити, що за своєю суттю система авансових платежів є такою, що придушує економічну активність бізнесу, оскільки вимагає сплачувати податки з урахуванням результатів минулого року не беручи до уваги поточну ситуацію.
При цьому слід розуміти, що українська економіка сьогодні знаходиться в стані стагнації, і експерти не прогнозують стрімкого зростання у найближчій перспективі. Виходить, що бізнес і далі потерпатиме від ініціатив законодавців так званої правлячої "еліти" та не зможе забезпечити наповнення бюджету.
Загалом с система авансових платежів, яка в України, у порівнянні з багатьма європейськими країнами, розрослася до надзвичайних розмірів і, фактично, становить економічну та фінансову небезпеку.
Авансові платежі допомагають виконувати "план"
Протягом останніх років і, здебільшого під впливом світової фінансово-економічної кризи, чимало країн переглянули механізми авансових податкових внесків, оскільки, з точки зору їхніх урядів, така форма сплати податків шкодить бізнесу, зменшуючи обсяги його обігових коштів.
З цього приводу з чіткою позицією виступив Міжнародний валютний фонд. Так, фахівці зазначеної фінансової інституції вважають, що авансові платежі під час економічної кризи потрібно зменшити або, принаймні, не слід розраховувати спираючись на дані попереднього року.
Для оптимізації внесків необхідно використовувати попередні періоди поточного року, що дасть змогу враховувати тенденції економічного розвитку та послабить податковий тиск.
При цьому остаточні розрахунки щодо податкових зобов’язань по авансових платежах підприємець може здійснити за річним підсумком у грудні.
Висновки та пропозиції МВФ певною мірою застосовано у багатьох країнах світу. Наприклад, у Чилі, починаючи з 2009 року, влада дозволила зменшити суму авансових платежів на 15 відсотків, якщо обсяг валового доходу у попередньому році був менше 3,6 мільйонів доларів. Аналогічним шляхом рухається Австралія, послабляючи податковий тиск для підприємств малого та середнього бізнесу.
В Чехії авансові платежі для компаній, де за штатом працює не більше 5 чоловік, взагалі скасовано, а у Данії сплату податків авансом можуть скасувати за відповідною заявою платника податків або скоротити його до мінімуму. У Португалії обсяг авансових платежів з корпоративного податку скорочено до 1000 євро.
В Україні бізнес за рахунок авансових платежів фактично кредитує власний уряд, потерпаючи від недосконалого адміністрування.
При цьому, якщо за підсумками року виникне переплата, то повернути ці суми дуже непросто – як свідчить практика цей процес може тривати від декількох місяців до року.
Аналіз фактичного виконання державного бюджету по доходам свідчить про те, що без авансових платежів українськім фіскалам щомісяця протягом 2013 року виконати план було б неможливо.
Причому така неспроможність вимірюється мільярдами гривень. Наприклад, у січні 2013 року було отримано доходів на суму 19,954 мільярда гривень без врахування трансфертів, з яких авансові платежі склали 3,4 мільярда гривень.
Тобто без авансових внесків виконання плану склало б лише 85,3 відсотка. У лютому, не зважаючи на 3,31 мільярди гривень "авансів" план за доходами взагалі не вдалося виконати, а за мінусом авансових платежів цей показник складав лише 83,5%.
Березень також видався не дуже успішним для наповнення бюджету – загальне виконання плану за доходами склало 99,2%, без авансових внесків – 84,%.
У квітні було отримано 19,4 мільярда гривень доходів, але без 2,98 мільярда гривень виконання плану складало 91,1%. У травні авансових платежів надійшло в обсязі 3,79 мільярда гривень і без цих грошей загальний план було б виконано лише на 85,7 відсотка.
Найбільшими за обсягами сплачених авансових внесків податку на прибуток виявився приватний бізнес. Протягом січня-травня поточного року підприємці сплатили 11,128 мільяра гривень, або 64 відсотка від загальної суми "авансів".
На другому місці знаходиться підприємства, створені за участю іноземних інвесторів – загальна сума 3,396 мільярда, або 19,5%.
1,942 мільярда гривень або 11,2% склали внески від підприємств та організацій, що перебувають у державній власності. Банками сплачено до бюджету 0,568 мільярда гривень, іноземні юридичні особи за цей період сплатили авансом 47,4 мільйона, а підприємства споживчої кооперації – 7,7 мільйона гривень.
Авансові внески у 2013 році б’ють усі рекорди. Так, на початок червня вони за своїм обсягом у 3,3 рази перевищили збори за спеціальне використання природних ресурсів, у 1,6 рази акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів та у 1,5 рази взяті разом усі неподаткові надходження.
Не зважаючи на те, що багато країн визнали необхідність зниження податкового тиску у період кризи, і заходи щодо зменшення обсягів авансових внесків стали однією із складових конкретних справ у цьому напряму, українська влада не може вигадати нічого іншого, як продовжувати витискати податки з економіки, яка фактично зупинилася ще у 2012 році.
Використовуючи таку систему оподаткування влада, не тільки руйнує бюджетно-податкову систему у поточному періоді, але й знищуються можливості та перспективи для відновлення економіки у середньостроковій перспективі.
За останніми даними Держкомстату валовий внутрішній продукт України в I кварталі 2013 році, порівняно з I кварталом 2012 року в постійних цінах 2007 року, склав 98,9%.
Виконання занадто оптимістичних прогнозів влади на 2013 рік – зростання ВВП на 3,4 відсотка – знову під загрозою.
Такі тенденції означають, що за підсумками цього року, українські підприємства, які сплатили авансові платежі і не отримали прибутків, почнуть вимагати від фіскального органу повернення надмірно сплачених податків.
Але на що вони можуть розраховувати, якщо казна буде напівпорожньою?
Микола Нордвік
