Україна вперше отримала нагоду здати в оренду свої підземні сховища газу європейській компанії та налагодити тривалу газову співпрацю з ЄС.
Вслід за поставками реверсного газу німецька компанія RWE після тривалих переконань нарешті "здалася" і погодилася закачати в ПСГ України невеликі обсяги палива.
Більше політики, ніж економіки
Для нинішнього міністра енергетики Едуарда Ставицького, після призначення на посаду, головними завданнями стали продовження організації реверсних поставок газу із ЄС та залучення європейських компаній до використання газових сховищ.
Власне, питання організації газового реверсу і співпраці з RWE насправді розпочиналося іще задовго до призначення Ставицького.
Тому газовою "мрією" для міністра стало досягнення позитивних результатів у здачі європейцям в оренду ПСГ.
"Починаючи з вересня підуть перші партії. У нас працює договір між RWE і "Нафтогазом". І зараз ми відпрацьовуємо новий договір, який вступить в силу в другій половині вересня", – заявив міністр Ставицький.
На перший погляд рішення RWE зберігати газ в Україні стало наслідком більш як десятирічних намагань, з невеликими перервами, держави переконати ЄС використовувати українські ПСГ.
Україна дійсно цілеспрямовано домогалася свого і нарешті переконала першу європейську компанію зберігати газ у своїх ПСГ.
Саме "переконала", оскільки енергетичні компанії ЄС – MOL, OMV, EON, PGNiG та RWE – завжди обережно ставилися до пропозицій України співпрацювати в питанні зберігання газу в сховища.
Київ ще не цілком виконав вимоги другого енергопакету і не починав імплементувати третій енергопакет. А тому залишаються юридичні ризики при зберіганні газу в ПСГ України.
Зрештою, до цього варто додати вбивчий аргумент на всіх зустрічах із потенційними партнерами – це систематичні конфлікти України і Росії , в тому числі в питанні закачування газу в ПСГ.
Тому все-таки у рішенні RWE є більше політики, аніж економіки. Адже німецька компанія вже три роки жорстко конфліктує з "Газпромом". У тому числі веде чи не найактивніші судові справи проти російського монополіста.
І такий крок є своєрідним продовженням протистояння з Росією. Відповідно, тепер Україну також можна вважати учасником "воєнних" дій RWE проти "Газпрому".
Ложка дьогтю від "Газпрому"
До речі, незважаючи на те, що переконувати європейських споживачів зберігати газ в ПСГ України і так було складно, свою "ложку дьогтю" раніше докинула і Росія.
Адже слова керівника "Газпрому" Міллера, що Росія "має негативний досвід зберігання газу в ПСГ", були скеровані саме на керівників енергетичних компаній ЄС.
"У "Газпрому" є досвід закачування газу в ПСГ України. Досвід суто негативний. Ми прийняли дуже жорстке рішення: ніколи і ні за яких умов не закачувати газ в українські ПСГ", заявив він, додавши, що "Газпром" ніколи і ні за яких умов не має наміру зберігати газ в українських підземних сховищах.
Попри це рішення RWE зберігати газ у ПСГ – це лише перший етап. Другим етапом мала би стати спроба створення центральноєвропейського газового хабу. Весною і влітку міністр Ставицький спробував переконати компанії із ЄС, але переговори завершилися провалом.
Тому прихід на ринок України RWE може стати новим сигналом для інших компаній ЄС. Мовляв, з Україною можна працювати у питанні зберігання газу.
Тим паче, що "ціна питання" – вартість зберігання газу у ПСГ України – це досить "смішні гроші" для європейців.
Адже Україна ще влітку почала поступово готуватися до надання послуг із зберігання газу для іноземних компаній. Насамперед для того, щоб заробити на своїх ПГС.
З 2006 до 2013 року вартість зберігання газу була сміховинно низькою – 38 гривень за закачування, відбір і зберігання тисячі кубометрів газу.
Але влітку Національна комісія регулювання енергетики України підвищила тарифи "Укртрансгазу" на закачування та відбір газу з підземних сховищ в 4,4 рази з 7,5 гривень до 32,9 за тисячу кубометрів.
Також комісія підвищила тариф "Укртрансгазу" на зберігання газу з 18 до 46,2 гривні за тисячу кубометрів, без урахування ПДВ. Сумарно, з урахуванням ПДВ вартість закачування, зберігання та відбору тисячі кубометрів тепер складе 95 гривень.
У ЄС такі послуги коштують від 40 до 100 євро.
У контексті приваблювання іноземних компаній до ПСГ України уряд заявляв також про плани збільшення обсягу підземних сховищ. Прем’єр-міністр Микола Азаров доручив віце-прем’єр-міністру Юрію Бойко розробити проект модернізації і розширення підземних сховищ газу до саміту «Східного партнерства», який пройде у Литві в кінці листопада.
"Потрібно починати практичну розробку. З урахуванням національної енергетичної стратегії доручаю віце-прем'єру Бойко розробити концепцію цього фундаментального проекту", – заявляв Азаров.
Таке рішення уряд України ухвалив після того як у червні під час переговорів у Люксембурзі представники європейських компаній висловили зацікавленість в тому, щоб Україна стала європейським газово-енергетичним хабом.
Чим заманювали RWE
З іншого боку, ще до розробки проекту модернізації міністр енергетики Ставицький поспішив заявити, що обсяг ПСГ збільшать із нинішніх 31 мільярда до 55 мільярдів кубометрів.
Але як стверджують джерела "Реальної економіки" в "Укртрансгазі", такі оптимістичні цифри Ставицького не відповідають технічним можливостям України.
Технічно можливо збільшити обсяг зберігання газу з існуючих 31 мільярда лише до 37-38 мільярдів кубометрів. Але і на це потрібно витратити як мінімум 3 роки.
До занадто оптимістичних заяв слід віднести і переконання керівника Міненерго про можливість надати іноземним компаніям 15 мільярдів кубометрів обсягу газу у підземних сховищах газу.
В ЄС всього обсяг зберігання газу у ПСГ коливається в межах 60-70 мільярдів кубометрів. Зважаючи на це, малоймовірно, що європейські компанії зберігали би 20-25% усього свого газу в українських сховищах.
Своїми обіцянками та оптимізмом Ставицький намагався переконати RWE у тому, що не слід боятися зберігати газ в Україні. Лише так можна було заманити компанію до українських сховищ.
І, варто віддати належне міністру, стосовно RWE така тактика спрацювала. Але чи спрацює щодо інших потенційних орендаторів ПСГ? Оскільки без інших компаній газовий хаб не зможе існувати.
Власне, вже згадувані критичні заяви керівника "Газпрому" Міллера про негативний досвід використання ПСГ України – це спроба Росії перешкодити Україні реалізувати ідею створення газового хаба.
До того ж занадто пізно Ставицький оголосив про домовленість із RWE. До кінця сезону закачування газу в ПСГ залишилося півтора місяці і німецька компанія за цей час може встигнути закачати в ПСГ у кращому випадку 0,5 мільярда кубометрів газу.
У липні Україна отримала з ЄС 250 мільйонів кубометрів газу. У серпні слід очікувати збільшення поставок до 350-400 мільйонів кубометрів. Якщо Україні і RWE вдасться втримати такий темп поставок газу, то за півтора місяці німецька компанія зможе досягнути цифри від 300 до 500 мільйонів кубометрів.
Прибутки України від операції зберігання газу зможуть скласти лише 3-5 мільйона доларів.
Як стверджують джерела, RWE планує продавати цей газ в Україні. Так як прокачувати його назад до ЄС – це лише додаткові транзитні витрати.
До того ж, якщо RWE захоче свій газ прокачати до ЄС, то для цього буде потрібно отримати згоду "Газпрому". Навіть не зважаючи на те, що газ буде проходити територією України.
Проте, на даний момент RWE розглядає варіант закачування газу у ПГС із наступним продажем газу українським газовим трейдерам.
У будь-якому випадку для німецької компанії чи для інших європейських енергоконцернів закачувати газ в ПСГ буде вигідно лише у тому випадку, коли з’явиться можливість поставляти великі обсяги реверсного газу через Словаччину.
І наразі саме це стоїть на перешкоді як приходу інших компаній вслід за німцями, так і створенню газового хабу в Україні.
Юрій Корольчук
