За останній рік Україна значно погіршила показники, що формують Глобальний рейтинг конкурентоспроможності, за допомогою якого вимірюється здатність країни забезпечити високий рівень добробуту своїх громадян.
Цей факт є своєрідним зовнішнім оцінюванням результатів виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава", яку свого часу так активно "рекламувала" влада.
Погіршення Рейтингу означає, що, скоріше за все, надолужити відставання від графіку реформ лише за 2014 рік і досягнути задекларованого покращення Україна навряд чи зможе.
Про що свідчить падіння конкурентоспроможності
Комплекс компонентів, за яким складено згаданий Рейтинг, охоплює практично усі сфери державної політики. Починаючи з прав власності та корупції, макроекономічних аспектів, він закінчується освітою та охороною здоров’я.
Ця оцінка демонструє, наскільки ефективно країна використовує ресурси, якими володіє для підтримки рівня життя своїх громадян в умовах вільного ринку та чи вдається її уряду підвищувати продуктивність праці та якість товарів і послуг.
Якщо стисло окреслити причини, зазначені у Глобальному рейтингу конкурентоспроможності, що призвели до різкого погіршення позицій України, то це, передусім, проблеми інституційної системи, за якої існує сьогодні наша держава, та яка потопає у бюрократизмі, корупції та страждає від фаворитизму.
Також негативна ситуація, як свідчить Рейтинг, складається на ринку товарів та послуг, якому бракує прозорості та конкуренції (124 позиція), а також половинчастість реформ у фінансово-банківському секторі (117 позиція).
Слід зазначити, що навіть у кризові 2008-2009 роки наша країна мала кращі конкурентні позиції.
Так, у згаданому періоді Україна знаходилась на 72 місці, однак потім почала "сповзати" все нижче. У 2010 році ми опинилися на 82 місці, а зараз – скотилися на 84 позицію.
Певною мірою проблеми, що зазначено у Рейтингу ми можемо відслідкувати у даних Держкомстату, якщо порівняємо показники у 2008 та 2012 роках.
У 2008 році із загальної суми сукупних витрат українці витрачали 48,9 відсотка на продукти харчування та безалкогольні напої.
У 2012 році ця частка збільшилася до 50,2 відсотка. Скоріше за все, це сталося не за рахунок того, що ми стали більше їсти, а тому, що зменшилися доходи громадян та зросла інфляція, якої офіційно начебто немає.
Також хвилює зростаюча тенденція до споживання алкоголю та тютюнових виробів з 2,2 у 2008 році до 3,5 відсотка від загальних витрат.
У структурі витрат зростають платежі з охорони здоров’я (з 2,7 до 3,4%), транспорт (з 4 до 4,3%), зв’язок (з 2,3 до 2,8%) і, навпаки, зменшуються витрати на відпочинок та культуру – з 2,5% до 2%.
Виходить, що падіння конкурентоспроможності держави негативно відображається на житті громадян, які все чекають покращень від влади.
Про борг без політики
Сьогодні ми часто чуємо звинувачення з боку опозиції у бік влади щодо прорахунків в економічній політиці та слабкого державного менеджменту під час економічної кризи.
Серед таких звинувачень найбільш часто лунають закиди про погіршення у соціальній сфері, нарощування державного боргу, що призводить до зростання ризиків для державного бюджету та для фінансової системи України в цілому.
Спробуємо відкинути політичні аспекти та подивимось суху статистику в у порівнянні двох періодів: 2008-2009 та 2010-2013 років. Тим більше, що питанням державного боргу Глобальний рейтинг конкурентоспроможності приділяє значну увагу.
Перед тим, як починати оцінку, варто уточнити порядок наших розрахунків. Справа у тім, що Бюджетний кодекс України визначає поняття "державний борг", до якого не входять платежі з його обслуговування.
Разом з цим, у багатьох країнах світу державний борг визначається саме з урахуванням комплексу наведених складових.
Логіка тут достатньо проста: краще знати та враховувати всі можливі боргові ризики, а не ховати голову у пісок і казати, що в нас все в порядку.
На початок 2009 року співвідношення державного боргу до валового внутрішнього продукту України становило 13,8 відсотка, обсяг держборгу дорівнював 130,7 мільярда гривень. Через 12 місяців відбулося різке зростання державного боргу до 227 мільярдів гривень, а рівень співвідношення до ВВП складав вже 24,9 відсотка.
До цього призвів дефіцит, що виник внаслідок скорочення доходів бюджету, заходи з капіталізації банків та державних кампаній, а також девальвація національної валюти. Так, лише дефіцит становив 35,5 мільярда гривень, при тому, що за рік до того цей показник становив 12,5 мільярда.
У поточному році ситуація багато в чому нагадує 2009 рік. Однак, при цьому, проблеми, з якими зіштовхується Україна, а також ті, що будуть відчутними у 2014 році, є наслідком сучасної економічно-фінансової політики діючої влади.
Так, у поточному році по внутрішньому боргу треба платити за позики, які здійснила діюча влада, а не попередній Уряд, і складатиме це майже 97 відсотків від усього обсягу погашення.
У 2013 році погашенню підлягає 19,3 мільярда гривень за позикою МВФ. Однак при цьому слід звернути увагу на те, що влітку 2010 року, сьогоднішня влада поновила співпрацю з цією фінансовою інституцією і одержала перший транш у розмірі 1,89 мільярда доларів. Наприкінці того ж року отримано другий транш у розмірі трохи меншому – близько 1,5 мільярда доларів.
Але після цього виділення коштів від МВФ припинилося через невиконання Україною зобов'язань, зокрема щодо підвищення тарифів на газ і теплопостачання для населення.
У поточному році Україна сплачуватиме борги перед МВФ, які були отримані у 2008 році в обсязі – 14,7 мільярда та у 2010 – 9,3 мільярда доларів.
У 2014 році із усієї суми погашення внутрішнього боргу, приблизно 88 відсотків, – борги діючої влади, а з 24 мільярдів боргів перед МВФ – 9 мільярдів доларів сьогоднішнього уряду і 15 мільярдів – попереднього кабміну.
Виходить, що діюча влада живе за результатами власної боргової політики, тому звинувачення "попередників" у проблемах, з якими стикається Україна, сьогодні не доречно.
Основними факторами, що впливають на зростання обсягу державного боргу, є дефіцит бюджету та нереалістичність макроекономічних та бюджетних параметрів.
Термін виконання Програми економічних реформ, прийнятої у 2010 році, скоро завершиться. Нажаль, поки що так і не вдалося відчути її позитивні результати.
Більше того, сьогодні багато хто з українців втрачає відчуття впевненості у завтрашньому дні, а це вже зовсім погано, з огляду на загальний фон невизначеності та невтішні прогнози щодо перспектив світової економіки.
Микола Нордвік
