На відміну від російських політиків, які намагаються силою і відвертим тиском втягнути Україну до МС, представники Заходу, які теж хочуть бачити Україну в своїй зоні впливу, діють спокійно, але куди більш ефективно.
Практично напередодні Вільнюського саміту на арену вийшов МВФ, який раптово дійшов згоди з Україною по низці проблемних питань, які протягом 3 попередніх років заважали відновити програми кредитування.
Щоправда, прийняття остаточного рішення щодо відновлення співробітництва затягується, з причин, які без сумніву зрозумілі українській владі.
Діюча владна команда напередодні президентських виборів опинилася в досить скрутному становищі: ВВП країни продовжує падати, бюджет знаходиться в критично розбалансованому стані, ресурс підтримки курсу гривні стрімко вичерпується.
Очевидно, що за такої ситуації без сторонньої допомоги нинішня влада не зможе забезпечити соціально-економічну стабільність до проведення виборів. Розуміючи це, правляча команда почала прицінюватися до того, який вектор зовнішньої інтеграції принесе їй найбільші дивіденди і дозволить пролонгувати своє перебування у владі ще на 5 років.
Цікаво, що співробітництво з РФ і входження до МС принесло б для нинішньої влади – не плутати з Україною в цілому – більші вигоди, аніж ЗВТ з ЄС, але в поточному році стало зрозуміло, що Київ вибрав саме останній варіант.
Достовірно не відомо чим обумовлений такий розворот на 180 градусів Віктора Януковича в зовнішній політиці і наскільки щирими є його проєвропейські наміри, але Україна досить швидко почала просуватися до асоціації з ЄС.
З середини поточного року цей рух прискорився, тому що нинішній владі потрібні не лише електоральні дивіденди, але й серйозна матеріальна допомога. В ході перемовин з ЄС представники української влади постійно наголошували на необхідності фінансової підтримки держави, зокрема на необхідності відновлення співробітництва з МВФ.
Завдяки постійному економічному і політичному тиску з боку Росії, вони отримали додаткові вагомі аргументи і ЄС змушений був посприяти тому, щоб МВФ більш лояльно поставився до України.
Парадоксально, але сьогодні саме МВФ для Януковича є єдиною рятівною паличкою, що може дозволити утриматися йому при владі на президентських виборах.
По-перше, МВФ може надати значні фінансові ресурси під досить низький відсоток, що дозволить уникнути різкої девальвації гривні і чергової фінансової кризи.
По-друге, посилаючись на досвід 2009 року, українська влада може просити МВФ дозволити їй зарахувати частину позики не в ЗВР, а на рахунки уряду з метою своєчасного обслуговування і погашення зовнішніх запозичень. Це зніме навантаження на державний бюджет і дозволить профінансувати всі захищені статті бюджету.
Третє, проте ймовірно найголовніше, що потрібно нинішній владі від МВФ, це можливість "повісити" на нього відповідальність за низку вкрай непопулярних рішень, які їй потрібно прийняти в найближчий час.
Користуючись нагодою, а також лояльністю МВФ, українська влада вирішила піти на "поступки", і виконати умови, які до неї вже давно висувалися з боку фонду. Більш того, в ході нинішніх переговорів виникли ще й додаткові умови для України, які вона теж зобов'язалась виконати.
Розширений список головних зобов'язань України включає: відмову від зниження податків, перегляд податкових пільг, гальмування зростання соціальних видатків, раціоналізацію соціальних пільг і виплат, підвищення тарифів на газ, лібералізацію курсоутворення.
Але весь фокус в тому, що всі ці непопулярні кроки владі довелося б реалізовувати і без МВФ. По суті, вона просто прикрилася вимогами МВФ для того, щоб перекласти відповідальність за прийняття рішень, які їй зараз самій критично необхідні. В додаток Україна отримає нову позику від МВФ на пільгових умовах.
Більш того, відмітимо, що фонд погодився на пом'якшення окремих своїх вимог, дозволивши українській владі самій визначити в який спосіб вона буде їх реалізовувати. Остання запропонувала варіанти, які будуть максимально електорально ефективні.
Зокрема, підвищення цін на газ стосуватиметься лише осіб, що споживають значний обсяг блакитного палива, тобто передусім заможних осіб. Вимога щодо лібералізації курсоутворення фактично була підмінена ослабленням курсу гривні до долара, що уряд вже давно поривається зробити для того, аби підтримати експортерів, а відповідно зберегти їхню підтримку на виборах.
За інформацією джерел "Реальної економіки", знайомих з ходом переговорів з МВФ, більшість параметрів нової угоди практично узгоджено. Вона є досить позитивною для економіки України, і досить вигідною для нинішньої провладної команди, оскільки дає їй шанс утримати стабільність в країні і обґрунтувати певні непопулярні кроки як перед пересічними громадянами, так і перед бізнесом. Це дає значні шанси на успіх в президентських виборах.
Разом з тим, представники уряду та АП не поспішають офіційно анонсувати результати переговорів з МВФ. Справа в тому, що фонд дав зрозуміти, що умова з Україною буде схвалена лише у випадку підписання договору асоціації з ЄС.
До слова, саме через відсутність зафіксованої угоди з МВФ також відбувається затримка з оприлюдненням проекту бюджету на 2014 рік.
Безумовно, в МВФ чітко розуміють специфіку ситуації, в якій опинився Київ: соціальна-економічна ситуація в країні на межі кризи, а оперативно розвернутися у бік Митного Союзу і просити допомогу вже неможливо з електоральних міркувань.
Фонд м'яко, але досить ефективно схиляє Україну до підписання угоди про асоціацію з ЄС і до виконання вимог, які до неї висуваються.
Джерела повідомляють, що ще кілька місяців тому провладна команда була готова до чергового перенесення підписання угоди з ЄС на 2014 рік.
Більше того, в адміністрації президента начебто й схилялася до такого варіанту, оскільки це б дало провладному кандидату додаткові електоральні бали напередодні виборів, а після них він мав би розв'язані руки щодо взятих на себе зобов'язань перед ЄС, погрожуючи зближенням з МС.
Але раптовий прогрес в перемовинах з МВФ, який окреслив досить широкі перспективи і можливості для нинішньої влади у випадку підписання угоди з ЄС, змусив її переглянути своє ставлення до цього питання.
Тому сьогодні значно зростає ймовірність, що українська влада таки виконає всі вимоги для підписання угоди про асоціацію.
Звичайно, якщо в ці лічені дні до Вільнюського саміту, східні партнери не запропонують ще більш привабливі умови.
Віталій Кравченко
