У Києві – знову карантин: намагаючись уникнути епідемії грипу, мерія закрила школи й обмежила проведення масових заходів. Точно так само вчинили мерії Тернополя, Херсона, Одеси та інших міст. Запобігти розвитку епідемічного сценарію це не допомогло – згідно заяви міністра охорони здоров'я, епідпоріг щодо грипу вже перевищено в 18 областях країни. В Україні карантин – звичайна практика: один із блогерів не без сарказму назвав його «неофіційними канікулами».
У цьому плані наша країна не унікальна: під час сезонних епідемій грипу школи регулярно закривають, наприклад, у Японії та Болгарії. Чи є сенс у таких заходах? Відповісти на це запитання, проаналізувавши плюси і мінуси карантину, останнім часом намагалися кілька дослідницьких колективів.
Переваги введення карантину
Спочатку про плюси. У потенціалі карантин здатний обмежити поширення хвороби – щоправда, незрозуміло, якою мірою. 2014-го британське МОЗ зазначило у своїй аналітичній записці, що закриття шкіл «може стати корисним елементом стратегії з локалізації пандемічного грипу, але момент введення карантину і його тривалість, необхідні для досягнення ефекту, не визначено».
В іншому дослідженні, опублікованому в медичному журналі TheLancet, йдеться, що «оптимістичний сценарій» – приблизно 15-відсоткове зниження загальної чисельності захворілих і 40-відсоткове – на піку епідемії.
Схожі оцінки наводить у своїй статті Джером Адда з Університету Бокконі. Спираючись на зібрану у Франції детальну статистику, він з'ясував, що закриття шкіл на два тижні в періоди сильного поширення грипу призводить до зниження захворюваності на 12% на рік.
З погляду економіки переваг декілька. По-перше, знижується смертність. У сухих цифрах фінансових підрахунків ефект від порятунку кожного життя – від 1,3 млн до 6 млн євро. По-друге, що рідше діти хворіють, то менші втрати «людського капіталу» – знань, які згодом допомагають здобути більш високооплачувану роботу. За оцінками Aддa, три дні пропущених занять виливаються для дитини в 0,8% втраченого людського капіталу на рік.
Не все так просто
Але є й мінуси. Закриття шкіл на два тижні означає, що не тільки хворі, а й усі інші діти недоотримують «суму» знань за десять днів навчання. На цьому список втрат не закінчується. Школярі залишаються вдома, а отже, батькам доводиться думати, як їх доглядати.
Часто це означає, що батьки просто не виходять на роботу. Науковці Зед Садік, Елізабет Адамс і Вільям Едмундс пишуть у своєму дослідженні, що через шкільні карантини вдома залишаються 16% працівників. Вартість їхньої відсутності на робочих місцях висока: 0,2–1% ВВП за 12 тижнів карантину у Великобританії та 0,1–0,3% ВВП за чотири тижні карантину в США.
Порівнявши втрати і переваги, Адда приходить до висновку, що з погляду витрат закриття шкіл на карантин – невигідна справа. Такий крок має сенс у двох випадках. Перший – якщо штам вірусу грипу, який викликав епідемію, особливо небезпечний. Другий – якщо час навчання, втрачений через карантин узимку, компенсується продовженням навчання в літні місяці (так, наприклад, роблять у Японії).
Щоб точно підрахувати економічні втрати і вигоди від введення карантину, потрібно брати до уваги чимало чинників і робити багато припущень. Тому такі оцінки зазвичай припускають значний ступінь невизначеності, і різні люди можуть трактувати їх по-своєму. Так здебільшого і відбувається, коли уряди визначають ефективність введення шкільного карантину.
Це підтверджують Саймон Кочемез з Імперського коледжу Лондона і його колеги, які вивчали реакцію різних держав на епідемію грипу 2009 року. Дослідники з'ясували, що відмінності в ухвалених чиновниками рішеннях були зумовлені здебільшого особливостями в системах охорони здоров'я, а також суспільними очікуваннями в цих країнах.
Японія і Болгарія, наприклад, у яких закриття шкіл на карантин – звичайна практика, зробили це і 2009-го. А в країнах, де до такого заходу вдаються рідко, шкільних занять не скасовували. Схоже, в Україні карантин так і залишиться традицією. Але поки дні навчання, втрачені через нього взимку, компенсуються продовженням занять влітку, це особливого не вплине на економіку – як мінімум з погляду людського капіталу.
Том Купе
преподаватель и ведущий научный сотрудник Киевской школы экономики
