Австралійська залізорудна промисловість шукає шляхи пристосування до зеленого переходу

Австралійська залізорудна промисловість повинна вирішити, як замінити свої застарілі мега-шахти в Пілбарі в умовах невизначеного переходу до виробництва “зеленого” чавуну і сталі, пише Argus.

Стандартна залізна руда з вмістом заліза 62%, що видобувається в регіоні Пілбара в Західній Австралії (WA), не дуже підходить для існуючих процесів виробництва низьковуглецевого або “зеленого” чавуну і сталі, а руди з низьким вмістом заліза, обсяги видобутку яких зросли за останнє десятиліття, ще менше підходять для цього. Проте австралійські гірничодобувні компанії BHP, Rio Tinto і Fortescue працюють над багатомільярдними планами заміни виснажених шахт.

Питання для цих компаній, які доклали чимало зусиль, щоб завоювати репутацію інвестора з високими інвестиціями і забезпечити реалізацію лише найкращих проектів, полягає в тому, чи зможе пілбарський гематит конкурувати на глобальному рівні в низьковуглецевому майбутньому.

Rio Tinto і Fortescue вже хеджують свої ставки за рахунок розробок в Африці, а у випадку Fortescue – за рахунок виробництва магнетитового концентрату з вищим вмістом заліза на родовищі Пілбара. BHP продовжує зосереджуватися на зниженні витрат і поступовому підвищенні вмісту заліза в концентраті на своїх існуючих підприємствах у Пілбарі до 62% заліза.

Fortescue інвестувала значні кошти в нарощування потужностей відновлюваної енергетики та розвиток можливостей виробництва водню і “зеленого” заліза через свою дочірню компанію Fortescue Future Industry (FFI). Але BHP і Rio Tinto вважають, що виробництво водню і “зеленого” заліза виходить за межі їхньої основної компетенції, і шукають спільні підприємства для розробки технологій, які інші можуть впровадити для переробки руд Пілбара.