Руда знов у грі. Але гра на виживання

У 2024 р. Україна повернула частину втрачених позицій на глобальному ринку залізорудної сировини. За перші 8 місяців року на експорт було відправлено уже 23,3 млн т руди. Це майже стільки ж, як за весь 2022-й рік. І суттєво більше, ніж у 2023-му. Цьогорічні темпи експорту практично у 2 рази вищі, ніж торік. Хоч вони уже почали сповільнюватися.

Море змінює географію

На третій рік повномасштабної війни Україна зберігає контроль майже над усіма ключовими залізорудними басейнами (за виключенням Запорізького залізорудного комбінату), але все одно змушена обмежувати видобуток через спад внутрішнього попиту і складнощі з вивезенням ЗРС за кордон. Відкриття портів Великої Одеси не тільки для зернових, а й для металургійних вантажів частково розв’язує цю проблему. Проте про довоєнні обсяги як виробництва залізної руди, так і експорту доводиться лише мріяти.

Останній довоєнний рік дав Україні 44,5 млн т експорту у фізичному вимірі і майже 7 млрд  дол у грошах. У 2022 р. тоннаж скоротився ледь не удвічі – до 24 млн т, у 2023 р. дно стало ще ближче – 17,7 млн т. На цьому тлі очікувані 30-35 млн т рудного експорту у 2024 р. видаються серйозним успіхом. Динаміка поки що така, що з січня по серпень місячна норма продажів ЗРС на зовнішні ринки ніколи не падала нижче 2,5 млн т, а інколи підіймалася вище 3 млн т. Усе це, насамперед, завдяки тому, що українські виробники руди змогли повернутися на китайський ринок збуту.

У 2021 р. китайська частка в рудному експорті становила 42%. Після 24.02.22 впала до нуля. Зараз  практично повернулася до довоєнного показника. За 8 місяців 2024-го китайським замовникам відправлено 10,3 млн т ЗРС. Другу й третю сходинку поділили між собою Словаччина та Польща. Кожна отримала по 3,4 млн т руди з України. Якщо порівнювати з торішніми показниками за цей же період, то активність відвантажень на словацькому напрямку дещо знизилася. Натомість на польському – зросла.

Перший мільйон тонн руди цьогоріч уже відправлено й до Туреччини. Чорноморська навігація дала змогу повернутися й на цей ринок. І до того ж стрімко. За підсумками першого півріччя-2024 Україна вийшла одразу на друге місце у топі постачальників руди на турецький ринок, обігнавши ПАР. Загалом за цей період Туреччина імпортувала 5,42 млн т сировини – на 50% більше, ніж рік тому. І 853 тис. т із них, тобто 16% від загального обсягу, було закуплено в Україні. При цьому безумовним лідером на тамтешньому ринку є Бразилія, звідки турецькі металурги імпортують до 50% всієї необхідної їм руди.

Пів року на адреналіні

Майже половину усього українського експорту руди припадає сьогодні на гірничо-збагачувальні комбінати холдингу «Метінвест». Згідно зі звітністю групи, у першому півріччі-24 вона продала майже 11, 8 млн т залізорудного концентрату й окатишів. Лише п’яту частину з них на внутрішньому ринку. Втрата двох маріупольських меткомбінатів внаслідок російської окупації та істотне скорочення виробництва сталевої продукції на підприємствах, що знаходяться на підконтрольній Україні території, не залишають іншого вибору. Зрештою, донедавна й можливості експорту ЗРС були доволі обмеженими. Виробникам доводилося вибирати між залізничними маршрутами та дунайськими баржами, що звужувало і географію збуту, і кількість товару.

Тільки відновлення у 2024 р. традиційного морського шляху через Одесу змінило стан справ. За оцінками учасників ринку, цьогоріч уже приблизно 80 суден із металопродукцією було відправлено з Одеси. Більшість із них – саме з рудою. І це дало змогу українським ГЗК успішно продати не лише поточну продукцію, а й частину раніше накопичених товарних запасів. Зокрема, це пояснює феномен, що виробництво ЗРС у «Метінвесту» за першу половину 2024 р. зросло удвічі і становило 8,4 млн т, а продажі були ще на більшими – майже 12 млн т.  

Схожі результати спостерігаються й у компанії Ferrexpo, яка веде видобуток руди в Україні на Полтавському та Єристівському ГЗК. За січень-червень 2024 р. вона видобула 3,73 млн т руди. Це найкращий піврічний показник компанії від початку повномасштабного вторгнення Росії. Обсяги продажів виявилися на 120 тис. т більшими, оскільки  Ferrexpo дорозпродувала рештки товарних запасів. І хоч світові ціни на руду у першому півріччі р. були нижчими, ніж у першому півріччі 2023 р., але завдяки росту обсягів продажу доходи компанії за цей період зросли на 64% до 549 млн USD – констатує Ferrexpo у проміжному звіті про результати роботи за січень-червень поточного року.

Проте очікування від другого півріччя-2024 р. уже більш стримані. За словами фінансового директора  Ferrexpo Миколи Клавдієва, з червня виробничі витрати групи зросли на 11 дол на тонні сировини. Ця «надбавка» виникла через необхідність імпортувати 80% усієї спожитої електроенергії. Таке рішення уряд України ухвалив, реагуючи на брак потужностей в національній енергосистемі після російських ракетних обстрілів. Але представники ГМК (і не тільки Ferrexpo) вважають цю квоту невиправдано високою.  

Люта гармонізація

Генеральний директор холдингу «Метінвест» Юрій Риженков в інтерв’ю виданню Forbes-Україна нагадав, що раніше така квота становила  30% і, можливо, зараз цього теж було б достатньо. Він додав, що через високі затрати на електроенергію та логістику, вже кілька місяців вимушено призупинено виробництво на Інгулецькому ГЗК, який входить до складу групи «Метінвест». Юрій Риженков пояснив, що суть проблеми навіть не в тому, що потрібно купувати електроенергію в ЄС (бо ціни там, зазвичай, не вищі, ніж в Україні), а в тому, що імпортерам доводиться переплачувати за транскордонний перетин.   

За його словами, аукціони на доступ до перетину ажіотажні, бо туди заходять усі великі споживачі електроенергії, тому часто буває так, що компанія платить за перетин більше, ніж за саму електроенергію. Тобто переплачує мінімум удвічі. Ще одна проблема – ці аукціони добові. Тобто, не можна купити перетин на місяці, пів року, рік і мати прогнозованість. «Коли приходимо на аукціон, то викуповуємо перетин за будь-яку ціну. У нас немає іншого вибору. Або переплачувати, або зупинятися, – розповідає Юрій Риженков. –  Ми неодноразово звертали увагу керівництва країни на цю проблему. Сподіваюся, нас почують у Міністерстві енергетики. Нам потрібні довгострокові контракти. В ЄС у вас є прогнозованість на місяці. В Україні – на добу».

Звернувся до українського уряду й меткомбінат «АрселорМіттал Кривий Ріг» з проханням переглянути постанову про 80-відсотковий імпорт електроенергії. Оскільки за таких умов виробництво на АМКР стає суттєво збитковим, а продукція – неконкурентоспроможною на світовому ринку. Відтак комбінат буде змушений значно скорочувати виробництво з відправленням співробітників у простій, що матиме негативний мультиплікативний ефект на наповнення бюджетів усіх рівнів, надходження валютного виторгу в країну, соціальні аспекти.

Крім того, в АМКР звертають увагу на ще одну енергетичну загрозу для гірничо-металургійної галузі. Йдеться про наміри Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) уніфікувати тариф на розподіл електроенергії для великої промисловості, малого та мікробізнесу. По суті ж означає збільшення тарифу для великої промисловості у 5 разів.  «Це стане руйнівним ударом по великій промисловості», -– наголошує керівництво АМКР у зверненні до Кабінету Міністрів.

Інший болючий удар галузь очікує від «Укрзалізниці», чиє керівництво зараз виступає з ініціативою про уніфікацію тарифів на всі види вантажних перевезень. За оцінками експортерів руди, для них це виллється у 20-25-відсотковий ріст витрат на залізничну логістику. Це при тому, що у 2022 р. «Укрзалізниця» підняла вантажні тарифи одразу на 70%. І зараз вони уже на 25-60% (залежно від виду вантажу) вищі від довоєнного рівня в доларовому еквіваленті.

Крім того, як аргументує президент об’єднання «Укрметалургпром» Олександр Каленков, помилково вважати, що без різниці, що перевозити – витрати УЗ будуть однаковими. Адже 80% цих витрат залежить від використовуваної при цьому інфраструктури. Порівняймо, до прикладу, перевезення зерна та залізної руди. Торік обсяги цих перевезень біли співставними: 31 млн т і 28 млн т відповідно. Але водночас до перевезень руди було залучено лише 18 станцій, зерна – аж 409. При перевезені руди було задіяно 2 тис. км залізничних колій, при перевезенні зерна – 13 тис. км. Тому, на думку Олександра Каленкова, анонсована гармонізація тарифів насправді призведе до кроссубсидування одних товарів за рахунок інших.

Похмуре китайське попередження

Тим часом ціни на руду від січня 2024 р., періодично коливаються, але генерально падають. На цьогорічному піку вони перевищували 140 дол/т. У серпні ж китайські індикатори 62% Fe опустилися вже нижче психологічної планки у 100 дол/т. Авжеж, до 2020 р. видобувачі руди, у т. ч. українські, якось мирилися і з нижчими прайсами, але тоді й собівартість виробництва була меншою. Якщо глянути на цінову динаміку минулого, то схожі цінові просідання були в четвертих кварталах і 2021-го, і 2022-го. Але у 2023 р. навпаки упродовж усього останнього кварталу ціни рвалися вгору. Відтак зараз більшість аналітиків і в короткотерміновій, і в середньочасовій перспективі прогнозує подальше сповзання котувань униз. У Goldman Sachs говорять навіть про  85 дол/т уже в четвертому кварталі-2024. В ANZ Research – про 90-100 дол/т, але з ремаркою, що утримувати ціни у верхньому діапазоні буде складно.

Залізна руда – це  товар, який чи не найбільш вразливий до уповільнення економіки Китаю. А нині звідти не надходить жодної доброї звістки. Темпи будівництва в країні упродовж року скоротилися на 20%. Ціни на сталь знизилися уже до мінімуму з 2017 р. При цьому запаси руди в китайських портах зберігаються на досить високому рівні – приблизно 15 млн т, тоді ячк на початку року становили 10-11 млн т. «Металургійний сектор очікує довга холодна зима, яка може бути гіршою за попередні сталеливарні кризи 2008 і 2015 років», – попередив найбільший світовий виробник сталі Baowu Steel Group.

Навіть якщо Baowu трохи згущує фарби, нехтувати попередженням не слід. І тим більше не на часі  навішувати додаткове фінансове навантаження на галузь, яка за перші 8 місяців 2024 р. принесла в Україну понад 2 млрд дол валютного виторгу з рудних ринків. Сумнівно, що ці додаткові витрати ГМК радикально допоможуть українській енергетиці чи залізниці, але на темпи видобутку й експорту ЗРС вони точно вплинуть. І точно негативно.   

Ярослав Ярош