У 2010 році в Україні має відкритися строковий ринок. Строковим називають будь-який ринок, на якому укладаються контракти з відстроченим виконанням, тобто товар надається покупцю на кілька днів, тижнів або місяців пізніше.
На цьому ринку обертаються стандартизовані контракти, основним товаром для яких є цінні папери або значення індексів.
Строковий ринок давно діє не лише на більшості розвинутих фондових ринків світу, а й у Росії. Основними перепонами для його запуску в Україні були "білі плями" у законодавчій та нормативній базах, недосконалість технологічних складових систем торгівлі та відсутність бажання у бірж вирішувати ці проблеми.
Лише після того, як Українська біржа створила справжній ринок заявок, запустила послугу інтернет-трейдингу та вирішила ряд інших питань щодо технічного забезпечення торгів, з'явилася можливість запустити і строковий ринок.
Хоча формування нормативної бази ще не завершене, особливо з точки зору оподаткування, можливо, частина цих питань вирішиться вже після початку торгів. Те, що довго вважалося неможливим для України, стає реальністю.
Найпопулярнішим видом біржового контракту є ф'ючерс. Цей цінний папір має заздалегідь визначену дату надання базового активу та його обсяг, тому обговорюється лише кількість ф'ючерсів, що купуються, та їхня ціна.
Спочатку для українських інвесторів будуть доступні лише ф'ючерси. Вони можуть бути поставочними і розрахунковими.
Перші ф'ючерси були поставочні, тобто обов'язково існував товар, який необхідно було надати покупцю у визначений термін. Таким чином, продавці отримували можливість отримати гроші наперед, а покупці – застрахувати себе від зростання цін у день поставки, коли товар був потрібен.
А де була можливість заробити на різниці цін, там з'являлися спритні люди, які купували ф'ючерси на непотрібний їм базовий актив і виводили товар на ринок одразу після отримання. І навпаки: продавали ф'ючерс на базовий актив, якого у них не було, і купували цей товар одразу перед поставкою, якщо очікували падіння.
Оскільки число таких операцій зростало, виникали ситуації, коли обидві сторони не мали потреби у базовому активі. Тому з'явилися розрахункові ф'ючерси, тобто контракти, які не передбачали поставку самого товару. Прибуток визначався як різниця між ціною на дату укладання контракту та ціною на дату поставки.
Першим доступним інструментом в Україні буде саме розрахунковий ф'ючерс на індекс УБ. Якщо значення індексу зростатиме, то інвестори, що купили ф'ючерс, отримають прибуток, а ті, що продали його, – аналогічний збиток.
Наступними інструментами, найвірогідніше, будуть ф'ючерси на акції з найвищою ліквідністю, а потім, можливо, й опціони та ще складніші інструменти.
До основних переваг нових інструментів можна віднести можливість отримувати прибуток незалежно від динаміки на ринку та працювати з "плечем", тобто з більш значним капіталом, ніж є в інвестора.
Основний прибуток на українському фондовому ринку інвестори отримують від подорожчання цінних паперів, тобто треба купити дешево і продати дорого. Якщо інвестор вважає, що папери занадто дорогі і коштуватимуть менше, але він їх не має, то найчастіше доводиться лише спостерігати за реалізацією своєї правоти.
Деякі брокери надають можливість продавати "коротко", тобто позичати цінні папери із зобов'язанням повернути їх пізніше. Так інвестор може заробляти і на падінні ринку, але зазвичай за послугу доводиться платити додаткову комісію, що робить такі операції дорожчими.
При торгівлі ф'ючерсами така можливість не лише існує, а є центральною для забезпечення ліквідності строкового ринку. Вона доступна усім інвесторам, а не лише тим, кому дозволяють брокери. При цьому додаткова комісія не береться.
Оскільки при операціях з розрахунковими ф'ючерсами потрібно мати достатньо коштів лише для забезпечення різниці, а не повної вартості товару, є можливість купувати ф'ючерси на більшу суму.
Якщо відсоток обов'язкового забезпечення буде 15%, як у Росії, то за кожні 1 500 гривень можна буде купити ф'ючерсів на 10 тисяч гривень. Це дозволяє збільшувати капітал без додаткових комісій. Крім того, комісії при торгівлі ф'ючерсами зазвичай менші, ніж при торгівлі акціями, що є додатковим стимулом.
Головна перевага строкового ринку для компаній-брокерів – збільшення кількості послуг. Коли ширше коло інвесторів обирає для себе спосіб інвестування, це розширює клієнтську базу та сприяє розвиткові ринку. Менша комісія дозволяє робити більше операцій за ту саму ціну, і це теж збільшує ліквідність ринку.
Звичайно, як у будь-якому інвестуванні, тут присутні значні ризики, але саме тому біржа та брокер приділяють цьому питанню особливу увагу. Сучасні системи ризик-менеджменту дозволяють витримати найактивніші коливання та продовжити надавати послуги з торгівлі на строковому ринку.
Ф'ючерси та опціони – дуже гнучкі інструменти фондового ринку, які дозволяють використовувати різні стратегії. Так, індексний ф'ючерс здатний виступати аналогом індексного портфеля або фонду, тобто інвестори можуть взяти його для отримання середньої дохідності по ринку без потреби формувати портфель.
При цьому ф'ючерси на акції найчастіше стають предметом торгівлі автоматичних торгових систем або "роботів".
Ці програми відстежують різницю між цінами на акції та їх ф'ючерси. Якщо ця різниця стає значною, продають один інструмент і купують інший, заробляючи невеликі стабільні відсотки на різниці. Опціони взагалі є одним із тих інструментів, до оцінювання яких залучають докторів математичних наук та інших науковців.
Тобто інвестування на строковому ринку підходить як далекоглядним інвесторам, так і спекулянтам, що сподіваються на швидкі гроші протягом однієї торгової сесії.
Однією з умов успішної роботи нових інструментів, які скоро стануть доступними українським інвесторам, є активний обіг базового активу. Так, ф'ючерси на нафту цікаві, якщо є потреба у нафті, а ф'ючерси на акції будуть торгуватися, якщо самі акції торгуються та змінюються в ціні.
Однак, на відміну від товарних ф'ючерсів, у яких базовий актив обертається на одному ринку, а вони – на іншому, ф'ючерси на акції фактично конкурують за ті самі гроші, що й акції.
Все це може призвести до розподілу існуючих коштів між двома ринками, що при незначних обсягах здатне погіршити ліквідність на ринку акцій і не надати достатньо ресурсів для розвитку строкового ринку.
Втім, все може скластися по-іншому, адже строковий ринок дуже привабливий не лише для існуючих інвесторів, а й для нових. Приклад – інтернет-трейдинг.
Він з'явився тоді, коли більшість торговців уже не вірили у відновлення ринку, і саме нові клієнти, яких привабив цей продукт, стали однією з причин зростання активності на ринку та росту цін. На графіку індексів 2009 року можна побачити точку розвороту ринку: вона повністю збігається із запуском інтернет-трейдингу.
Досвідчені інвестори швидко зрозуміють різницю між акціями, облігаціями та ф'ючерсами і почнуть торги. Імовірно, ними також можна буде торгувати через термінали для інтернет-трейдингу і в телефонному режимі через брокера.
Для нових інвесторів технічний бік торгів також не повинен бути складним. Більшість брокерів після запуску торгів надаватимуть таку послугу.
А от визначення моменту купівлі і продажу, як і при торгівлі будь-яким цінним папером, є найскладнішою частиною інвестування. І тут у кожного з'являтимуться власні стратегії та секрети.
Олег Пасічник
