Минулого тижня у справі порятунку Ірландії або, точніше, у справі спасіння євро і європейської банківської системи, відбувся новий, але очікуваний поворот.
Міністри Євросоюзу погодили умови надання пільгового фінансування цій країні, а представники Німеччини і Франції схвалили принциповий підхід, який змінить діючий механізм надання фінансової допомоги з 2013 року.
Як і минулого тижня, реакція ринків була позитивною, проте радість знову виявилася короткою. Що ж цього разу не сподобалося інвесторам? Наразі учасники боргового ризику переймаються одразу декількома потенційними проблемами.
Порятунок банківської системи Ірландії може створити прецедент для фінансових установ Бельгії чи Іспанії, де співвідношення банківського боргу до ВВП вище, ніж в Ірландії. Також невідомо, скільки насправді "поганих" позик у банківській системі.
Ще більшим приводом для тривоги є довгостроковий ризик платоспроможності країн PIGS. Темпи росту світової економіки можуть виявитися занадто оптимістичними через сповільнення темпів зростання економік країн, що розвиваються, або ж за рахунок переоцінки короткострокових перспектив зростання економіки США.
У свою чергу, плани із скорочення державних видатків прямо знижують темпи економічного зростання у періоді кількох років, хоча у довгостроковому періоді скорочення державних видатків – позитивне явище.
Доволі промовистою є динаміка очікувань темпів зростання ВВП Португалії та Іспанії.
Якщо протягом другої половини 2010 року Європа насолоджувалася запізнілим стартом економічного відновлення попереднього року та користалася плодами німецького економічного дива, яке може виявитися лише частиною китайського дива, то з прогнозами на 2011 рік все виглядає значно менш оптимістичним.
Відповіддю на розгортання європейської боргової кризи стали плани скорочень дефіцитів бюджетів. Це можна зробити завдяки зменшенню державних витрат, підвищенню податкових надходжень через збільшення податкового навантаження, збільшенню податкових надходжень через економічне зростання.
Проблема із скороченням дефіциту бюджету полягає у тому, що стримуюча фіскальна політика – зростання податкового навантаження і зменшення видатків – веде до зниження економічної активності і скорочення доходів бюджету. Тож намагання зменшити дефіцит може призвести до його зростання.
Саме тому стримуюча фіскальна політика має застосовуватися у фазі економічного зростання, аби "економити у гарні часи, а витрачати накопичене – у складні".
Теорія теорією, але боргова криза змусила європейських чиновників діяти нестандартно і ризикувати все ще слабким економічним відновленням заради бюджетної стабільності. Відповідно, ефективність заходів із скорочення бюджетного дефіциту напряму залежить від майбутніх темпів економічного зростання.
Якщо розрахунки урядовців коректні, і вони не помиляються у своїх прогнозах щодо майбутніх темпів економічного зростання, то скорочення дефіциту бюджету – досяжна мета.
Якщо ж фактичні темпи економічного росту виявляться нижчими за офіційні прогнози, то світ побачить ще не один акт європейської кризи.
Як співвідносяться офіційні прогнози зростання економік Португалії та Іспанії з очікуваннями учасників ринку?
Графіки показують, що учасники ринку більш песимістичні в оцінці економічних перспектив. Відтак ринок має усі підстави сумніватися у стабільності євро і завершеності кризи у периферійних країнах.
Прогнози динаміки ВВП Португалії
 |
Прогнози динаміки ВВП Іспанії
 |
Варто відзначити цікаве розходження у прогнозах темпів зростання економіки США. На графіку 3, справа, можна побачити розбіжність погляду Федерального резерву та ринкового консенсус-прогнозу щодо динаміки валового продукту.
Після старту програми кількісного послаблення економісти ФРС зменшили прогноз темпів економічного зростання у 2010 році. Проте, мабуть, впевненість щодо ефективності стимулюючих заходів дозволила фінансистам покращити прогнози пожвавлення економічної активності за вищих темпів інфляції у 2011-2012 роках.
Практика 2010 року свідчить, що ФРС точніша у своїх прогнозах, ніж представники фінансової індустрії. Проте попередній успіх не гарантує майбутнього, особливо щодо економічних і ринкових прогнозів. Тим більше, ФРС має вагомі психологічні причини для того, аби переоцінювати ефективність стимулюючих заходів.
Прогнози динаміки ВВП США
 |
Плани фінансової допомоги уряду Ірландії не переконали учасників боргового рику у перспективах стабілізації ситуації. До покращення настроїв ведуть, скоріше, чинники, не пов'язані з рятуванням Дубліна.
По-перше, ринкам навіть у стані паніки потрібен час, щоб перевести подих. Приклад – одноденні 10-відсоткові зростання світових фондових індексів восени 2008 року.
По-друге, напередодні засідання Європейського центрального банку, запланованого на 2 грудня, його президент Жан-Клод Тріше натякнув на потенціал для більш активної позиції ЄЦБ у процесі нормалізації боргової кризи. Травневу паніку на борговому ринку країн PIGS остаточно подолала лише купівля облігацій банком.
Отже, чи мають учасники ринку раціональні приводи для занепокоєння? Очевидно, так. Фінансові ринки зазвичай живуть завтрашнім днем, тоді як урядовці – вчорашнім.
Подолання фіскальної кризи залежить від ефективності реалізації планів із скорочення бюджетних дефіцитів, а успішність скорочення дефіцитів напряму залежить від майбутніх темпів економічного зростання.
Наразі прогнози із скорочення бюджетних дефіцитів Португалії та Іспанії базуються на прогнозах, які є суттєво оптимістичнішими за передбачення учасників ринку.
Осіннє загострення європейської боргової кризи може скінчитися доволі швидко. Наступні ж негаразди, швидше за все, з'являться навесні, коли мова піде про черговий раунд стрес-тестів європейських банків.
Проте взимку фінансові ринки можуть взятися за найбільш слабке місце в обороні єдиної валюти – майбутні темпи економічного зростання.
Павло Ілляшенко
