Обама дивує

Великі надії, які покладаються на президентство Обами, переважно є сприятливим сигналом, оскільки вони слугують нагадуванням про те, що антиамериканські настрої, такі очевидні в усьому світі, можуть — і мають — змінитися.

Проте для самого Обами подібні очікування можуть виявитися проблематичними, бо йому буде складно — і в деяких випадках неможливо — здійснити все, що від нього очікується. Цієї весни ще не передбачається утворення Палестинської держави; так само як найближчим часом не можна очікувати укладення якого-небудь пакту про глобальну зміну клімату, або нової торгової угоди; або того, що бідності, або геноциду, або хворобам буде покладено край.

Окрім такого очевидного факту, як те, що на великі досягнення потрібні час і зусилля, для цього існує ще кілька причин. Перед новим президентом стоять виняткові перешкоди — перешкоди, у зв’язку з якими й іншим країнам буде необхідно докласти набагато серйозніших зусиль для того, аби стабільність і процвітання стали нормою, а не винятком.

Найбільш очевидні перешкоди кореняться у стані американської економіки. Лише за останні чотири місяці було втрачено два мільйони робочих місць. Житловий ринок продовжує розвалюватися. ВВП в Америці скорочується з небаченою швидкістю.

В результаті Обама не матиме іншого виходу, крім як витратити левову частку свого часу й уваги на відродження економіки. Його успіх саме в цій галузі зіграє вирішальну роль у тому, як буде сприйнята його адміністрація. Обама й сам визнає, що йому доведеться відкласти виконання деяких інших передвиборчих обіцянок.

Наступною перешкодою є численні кризи, з якими зіткнеться новий президент. Ізраїльтяни та палестинці ведуть малу війну. Ситуація в Іраку поліпшується, але аж ніяк не є стабільною. Обамі, можливо, доведеться зробити вибір між нападом на ядерні установки Ірану й життям з Іраном, здатним створити ядерну зброю за кілька тижнів. Уряд Афганістану втрачає позиції у війні з Талібаном, що відродився. Пакистан, який має у своєму розпорядженні десятки арсеналів ядерної зброї і є гніздом найнебезпечніших терористів у світі, може стати державою, що не відбудеться, як і Північна Корея, також оснащена ядерною зброєю. Багато цих складнощів є не стільки проблемами, які вимагають негайного рішення, скільки обставинами, які необхідно продовжувати контролювати.

Третя перешкода представлена тенденціями в міжнародній системі. Епоха американського уніполяризму минула. Обама успадкує світ, у якому розподіл впливу в усіх його формах — військовий, економічний, дипломатичний і культурний — здійснюється набагато ширше, ніж будь-коли до цього. Це означає, що йому доведеться мати справу з великою кількістю загроз, слабкостей і незалежних діячів, котрі не бажають підкорятися волі Америки.

Тому за відсутності активного сприяння інших країн Америці буде складно домогтися результатів на світовій сцені — й Обамі отримати який-небудь шанс на те, що всі покладені на нього очікування будуть виправдані. Й оскільки метою Обами буде виконання щонайменше частини передвиборчих обіцянок, іншим країнам слід бути готовими до прохань Америки — і тиску з її боку — про те, щоб вони діяли на боці Америки, а не проти неї, або не сиділи склавши руки.

Китай виявиться під тиском вимог щодо переоцінки своєї валюти (яка наразі утримується на неприродно низькому рівні), для того, щоб китайський експорт став дорожчим, а китайський імпорт з інших країн (включаючи США) — дешевшим. Окрім того, від Китаю й інших країн, що розвиваються, вимагається зробити свій внесок у скорочення викиду вуглеводню та зниження швидкості глобальної зміни клімату.

Країни Європи повинні бути готові до закликів США до великих зусиль на подолання загрози безпеці в Афганістані. На карту поставлено релевантність існування НАТО у світі, де основна загроза безпеки Європи знаходиться поза зоною дії договору НАТО.

Найрізноманітніші країни опиняться перед вимогою зробити свій внесок у подолання перешкод на шляху до нової глобальної торгової угоди. Тарифним і нетарифним бар’єрам доведеться зникнути. Від багатих країн очікуватиметься скорочення субсидій, і бідним країнам буде необхідно відкрити свої ринки.

Арабські лідери, що критикують США за ймовірні недоліки політики США на Близькому Сході, у свою чергу будуть поставлені перед питанням: наскільки краще вони самі підготовлені підтримати уряд Іраку. По закінченню битв між Ізраїлем і ХАМАСом неодмінно постане питання про те, які дії зроблять арабські держави для посилення помірного керівництва Палестини та відновлення миру з Ізраїлем.

Росії та Китаю слід чекати величезного тиску з боку Обами, який домагатиметься від них активніших дій відносно Ірану й зупинки процесу збагачення урану. Це включатиме в себе заклики до серйозніших політичних і економічних санкцій, і, можливо, навіть підтримку на користь обмеженого застосування військової сили для зміцнення цих санкцій.

Це довгий список і його легко можна продовжити. Світ був часто незадоволений діями Джорджа Буша, зважаючи як на зміст, так і на стиль його зовнішньої політики. Зараз іншим країнам потрібно усвідомити, що єдиною альтернативою самостійним діям Америки або її відходу зі світової сцени, є дійсне дотримання принципу багатосторонніх відносин. З їхнього боку це вимагатиме готовності й здатності виділити ресурси на боротьбу з наростаючими труднощами. Обама, скоріш за все, буде більш дипломатичним, аніж його попередник, але водночас і вимогливішим.