Політологи – про перспективи подальшої співпраці України та Європейського Союзу.
Київ не мав «принципового наміру» парафувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом на саміті Україна-ЄС, який запланований на 19 грудня. Про це заявив заступник міністра закордонних справ України Павло Клімкін. «Ідея полягала в тому, щоб завершити переговорити та оголосити про це на політичному рівні. Але ніхто й ніколи формально не мав на меті технічну процедуру парафування саме під час саміту», – зазначив Клімкін.
Водночас депутат Європарламенту від Польщі, співголова Комісії з парламентської співпраці Україна-ЄС Павло Коваль заявив, що Угода про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС технічно готова до парафування на саміті 19 грудня.
Нагадаємо, що під час спільної прес-конференції з президентом Литви Далі Грибаускайте Президент України Віктор Янукович заявив, що європейська інтеграція України може бути призупинена через економічну кризу в ЄС. На його думку, процес євроінтеграції України триває вже багато років, тому не буде великої трагедії, якщо в цьому русі потрібна буде пауза.
Політологи розповіли «Главреду» про те, чого слід чекати від саміту України та ЄС, та як складатимуться відносини України та Європи у подальшому, зважаючи на заяву Віктора Януковича про ймовірність паузи у європейській інтеграції країни.
Олександр Палій, політичний аналітик, експерт з міжнародних питань:
Заява МЗС пор те, що парафування угод про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС не є метою саміту 19 грудня, свідчить імовірність того, що парафування не буде, і що представники міністерства вважають цей сценарій розвитку подій реалістичним. Сьогодні МЗС намагається зберегти обличчя країни в ситуації, яка раніше не прогнозувалася. Раніше і МЗС, і Президент були налаштовані не просто на парафування угоди, а на її підписання на саміті та початок процедури ратифікації.
Проте Європа зараз гостро поставила перед Україною питання про Тимошенко. Європа вважає, що Україна належить до континенту і висуває до неї жорсткіші вимоги, ніж, наприклад, до Таїланду чи М’янми. А те, що у нас лідери виборчих списків, що перемогли на попередніх парламентських виборах, сьогодні сидять у в’язниці, викликає чимало запитань у європейських політиків. Адже і Луценко, і Тимошенко є лідерами тих політичних сил, які набрали 228 голосів із 450.
Важко прогнозувати, як ситуація розвиватиметься далі. На Україну зараз діятиме низка чинників. З одного боку – сила тяжіння Росії та новітніх російських інтеграційних процесів (хоча всередині структури є багато невирішених суперечностей, які озвучують і білоруси, і казахи). З іншого боку є об’єктивні інтереси української економіки та підприємців, які полягають в інтеграції у світовий розподіл праці. Це нас штовхатиме в протилежний бік від російських структур.
В такій ситуації багато залежатиме від президента та нинішньої влади. Оскільки за Януковича створена така система, де Президент має всю повноту влади, але при цьому не застосовує її для реформування країни. Він застосовує цю владу для вирішення приватних економічних питань, а не загальнодержавних. Зовнішня політика також залежить від влади, тому розвиток подій залежатиме від суб’єктивного чинника. Але, підкреслюю, об’єктивні інтереси української економіки, підприємців і навіть більшої частини олігархів штовхають Україну до інтеграції у світовий розподіл праці, тобто до Євросоюзу.
Сергій Толстов, директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень:
Заява Януковича пор можливу пуазу в євроінтеграційних процесах України слід розглядати як елемент переговорів. Тому що в цій заяві не було ніякої категоричності. Проте ситуація з Тимошенко є основною перепоною для проведення будь-яких спільних заходів України та Європейського Союзу.
Наразі формується порядок денний саміту Україна-ЄС. Він відбудеться, але не варто зараз прогнозувати його результати, бо це залежить від багатьох змінних. Передусім – від характеру і стану переговорів між сторонами. Головна перепона – це справа Тимошенко. І ситуація в цьому сенсі настільки заплутана і складна, що потрібно зробити неможливе, аби її вирішити, зберігши обличчя української влади. ЄС відмовляється йти на поступки у цьому питанні. Але якщо просто відбуватиметься полеміка – у вас політичні в’язні, а у нас демократичні свободи, то сторони не дійдуть до жодних конструктивних рішень. Тому слід шукати компроміс.
Україні потрібен посередник. Але не бізнесмен, а людина, впливова у світових і європейських фінансових та політичних колах. Наприклад, голова Всесвітнього банку або директор-розпорядник МВФ чи хтось із бізнес-політичних діячів такого рангу. Аби ЄС та Україна порозумілися, потрібен більш зацікавлений і ретельно підготовлений діалог.
Процес підписання угоди в рамках європейської політики сусідства дійсно може бути пригальмований. Це викличе ускладнення зовнішньополітичного характеру і призведе до ризикованої ситуації в зовнішній політиці України, адже не відомо, наскільки довгим та потужним буде конфлікт з Європейським Союзом.
Думаю, що невдовзі рішення буде знайдено. Добре, якщо воно з’явиться до саміту.
Володимир Горбач, політичний аналітик Інституту євроатлантичної співпраці:
Заява Януковича носить превентивний характер: він хоче, щоб запланований для нього негативний висновок був озвучений ним самим, а не Європейським Союзом. Подібні приводи (технічна неготовність парафування, відсутність у тексті згадки про перспективи членства) – це превентивні кроки, щоб пом’якшити негативні наслідки, до яких призвела діяльність влади всередині країні.
Саміт відбудеться 19 грудня. Такі саміти ЄС проводить з Україною вже десятки років, не залежно від важливості питань, які на ньому будуть розглядатися. Це – регулярна подія. Крім того, ЄС проводить подібні саміти і з іншими країнами, далеко не демократичними, наприклад, Китаєм та Російською Федерацією.
Якщо цей саміт буде скасовано, це буде безпрецедентно. Але навряд чи до цього дійде. Швидше за все, буде понижено рівень представництва з боку ЄС на цьому саміті – будуть не найвищі політичні керівники. Це буде серйозним сигналом для українського керівництва на дипломатичному рівні про те, що з ним не хочуть мати справу.
Надія Майна
