Українська делегація прибула до Вашингтону для зустрічі з керівництвом Міжнародного валютного фонду, аби розпочати черговий раунд переговорів і домовитися про виділення чергового кредиту Україні в розмірі 10 мільярдів доларів. «Природна задача для нас – відновлення співпраці з МВФ, отримання кредиту, якщо це можливо», – зазначив міністр фінансів України Валерій Хорошковський.
Крім того, і міністр фінансів Валерій Хорошковський, і прем’єр-міністр Микола Азаров наголосили, що Україна має достатньо ресурсів і без фінансування МВФ, але співпраця з Фондом допомогла б заручитися додатковою стабільністю.
Нагадаємо, що місія МВФ, яка працювала в Києві в березні 2011 року, не рекомендувала раді директорів МВФ приймати позитивне рішення щодо виділення чергового траншу країні.
Експерти не надто оптимістичні у своїх прогнозах щодо успішності переговорів України та МВФ на даний момент. Вони вважають, що відновиться співпраця тільки після парламентських виборів в Україні, тобто наприкінці 2012 року. Однією з причин економісти називають непросту ситуацію в самому МВФ. Нагадаємо, що нещодавно директор-розпорядник МВФ Крістін Лагард заявила на заході Німецької ради з міжнародних відносин, що світова економіка може пережити досвід 1930-х років, тобто Великої депресії, якщо Європа не впорається з кризою.
Експерти розповіли «Главреду» про перспективи подальшої співпраці Міжнародного валютного фонду та України, а також чи є підстави для побоювань, озвучених директором-розпорядником МВФ.
Павло Розенко, провідний експерт Центру Разумкова, колишній перший заступник міністра праці та соціальної політики:
Діалог між МВФ та Україною не припинявся. Проблема полягала у невідповідності соціально-економічної політики українського уряду раніше досягнутим домовленостям з МВФ. Україна фактично порушувала Меморандум про співпрацю. Крім того, багато хто, в тому числі Сергій Тігіпко, говорив, що Україна виконала всі вимоги МВФ, єдине, що залишилося – підняти ціну на газ. Насправді, це не зовсім так. Міжнародному валютному фонду не подобається передусім бюджетна політика нинішнього уряду та відверто популістичні та нереалістичні показники, що закладаються в Державний бюджет. Так, влітку минулого року Верховна Рада ухвалила рішення про збільшення бюджетних видатків, в тому числі на оплату праці працівників бюджетної сфери. Це було не адекватно великому дефіциту бюджету, який існує в Україні. Позиція в цьому жорстка: спочатку потрібно скорочувати дефіцит бюджету, а потім говорити про різке зростання соціальних витрат.
Також на співпрацю впливає і те, що ті оптимістичні прогнози та обіцянки, які торік давав уряд Фонду, за підсумками 2011 року не реалізувався. Йдеться про скорочення дефіциту бюджету, дефіциту Пенсійного фонду і успіху переговорів із Росією щодо ціни на газ. Бюджет України на 2011 рік не був виконаний ні по доходах, ні по видатках. Натомість прийнятий бюджет на 2012 рік, який навряд чи може задовольняти МВФ з тієї самої причини – надмірні соціальні видатки при значному дефіциті бюджету. Уряд обіцяв МВФ, що в результаті пенсійної реформи скоротиться дефіцит бюджету Пенсійного фонду в 2012 році. Але згідно Держбюджету на 2012 рік, дефіцит бюджету Пенсійного фонду разом із державними дотаціями складає 58 мільярдів гривень. Це точно така ж сума, як і торік. Таким чином, пенсійна реформа уряду закінчилася нічим і для населення, і для бюджету Пенсійного фонду.
Уряд знову сформував бюджет на 2012 рік за надто оптимістичним сценарієм. При тому, що тренди світової економіки показують можливості рецесії в єврозоні, уряд запланував стрімке зростання економіки України і, як наслідок, стрімке підвищення соціальних стандартів. МВФ вважає, що економіка України не даватиме стрімкого зростання, а соціальні зобов’язання (пенсії і заробітні плати) треба виконувати. Але ресурсів для цього не буде.
Тому знову виникає питання неузгодженості позицій МВФ і України, але уряд зрозуміти можна: 2012 рік – це рік виборів, і уряду важливо піднімати зарплати, пенсії та інші соціальні виплати. Інакше нинішній владі не буде з чим виходити на парламентські вибори. Водночас коштів на виконання цих соціальних зобов’язань немає. Тому не зважаючи на заяви урядовців про те, що кошти МВФ не потрібні, це не так: співпраця з МВФ потрібна не лише для підвищення реноме та інвестиційної привабливості України, але й для латання дірок, які з’являться в жовтні-грудні при соціальних виплатах.
МВФ готовий допомагати Україні, фінансувати її. Але Фонд ніколи не погодиться фінансувати передвиборчі обіцянки діючої влади та Партії регіонів. В цьому позиція МВФ жорстка. Тож повноцінне відновлення співпраці МВФ та України стане можливим після закінчення парламентських виборів, тобто наприкінці 2012 року. До того Україна навряд чи отримає якісь кошти від МВФ.
Слова Крістін Лагард про те, що світова економіка може пережити досвід 1930-х років, тобто Великої депресії – не прогноз, а попередження. Сьогодні відбуваються певні негативні процеси в єврозоні, її економічному просторі, але говорити про загрозу колапсу чи загальносвітової кризи не варто. Нинішні процеси розпочалися не сьогодні, а у 2008 році. Тож уряди всіх країн єврозони в тонусі і чітко знають, що слід робити. Не бачу жодної паніки в діях урядів країн ЄС та настроїв на поразку і переконаний, що ЄС гідно вийде з цієї ситуації.
Олег Соскін, директор Інституту трансформації суспільства:
Співпраця МВФ та України сьогодні не можлива. В Україні є внутрішні чинники, які стоять на заваді цьому. Зокрема, не піднято ціну на газ для населення і підприємств теплокомуненерго. Ціна на газ, за підрахунками МВФ, повинна бути не менше 350 доларів за тисячу кубометрів. Аби виконати цю умову, спочатку слід розірвати відповідний газовий контракт із Росією.
У банківський сфері також не відбулися очікувані зміни: не здійснена демонополізація двох державних банків – «Ощадбанку» та «Укрексімбанку»; не наведено лад із банками-банкрутами, яких сьогодні 21. Крім того, у банківській сфері введено обмеження на конвертацію, а фактично сформовані штучні умови для конвертації гривні.
Проблемним питанням є бюджет: є відкритий дефіцит (25 мільярдів гривень) і прихований (98 мільярдів гривень, так звані, державні запозичення), виходить, що насправді дефіцит бюджету понад 120 мільярдів гривень, а, значить, зовсім інший відсоток від ВВП. Тим більше, не відомо, який реальний ВВП буде у 2012 році. Адже прогнозована цифра є умовною і недосконалою.
Плюс є великі проблеми з поверненням МВФ боргів: у 2012 році Україна має повернути 3,7 мільярдів доларів. Крім того, не можна збільшувати статутний фонд НАК «Нафтогазу» борговими зобов’язаннями, ОВДП, які випускає уряд. Його слід реструктурувати, тому що «Нафтогаз» сьогодні є банкрутом.
Інша проблема – непроста ситуація в самому МВФ: йому не вистачає близько 500 мільярдів доларів, аби профінансувати країни, де наразі існують великі проблеми. 15 найбільш розвинутих європейських країн цього року планують запозичити 1 трильйон 826 мільярдів євро. Це – просто астрономічна сума. Тож Україна зайва на цьому святі життя. Про нас ніхто не думатиме, бо ми – аутсайдери, і порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих.
Отже, нинішні переговори закінчаться нічим. Нам повідомлять, що вони були конструктивними і триватимуть надалі. Але реального результату не буде. Не думаю, що Хорошковський настільки впливова людина, що з ним буде рахуватися МВФ. Фонд грошей не дасть, але Хорошковський спробує домовитися відтермінування повернення 3,7 мільярдів доларів, які Україна має повернути за попереднім запозиченням, взятим Тимошенко. Це – головна проблема Хорошковського та Азарова, який добуває останні дні на посаді прем’єра.
Слова Лагард – це прогноз, який відповідає дійсності. Світ рухається в рамках процесів, які призвели до депресії в 30-х роках. Керівник МВФ абсолютно права в тому, що світовому господарству загрожує третій цикл світової системної кризи, куди будуть втягнуті економіки Китаю, Бразилії, Росії, Індії тощо. США стабілізували ситуацію, надрукувавши долари. Так їм вдалося зняти напругу всередині країни. Тепер цим же шляхом пішов Європейський Союз. Але інші країни такої можливості не мають. Тож зараз нові випущені долари і євро вдарять по ряду країн, особливо – по Китаю, Росії, Бразилії, Аргентині, Мексиці тощо. І це буде у 2012 році – третя хвиля кризи, яка охопить нову групу країн.
Для України це – катастрофа: тепер ми приймаємо на себе результати не тільки внутрішньої кризи, але й кризи США та Європейського Союзу, оскільки використовуємо їхні валюти як найбільш ліквідні ресурси для себе. Це велика помилка правлячих кланових груп, тому що треба було накопичувати золото і переходити до «корзини валют». Тож те, що відбувається – катастрофа: криза у світі розгортатиметься, народ мовчить, а олігархат, неготовий до таких викликів, живе минулим і поводиться безграмотно.
Ярослав Жаліло, завідуючий відділом економічної та соціальної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень, президент Центру антикризових досліджень:
Коштами МВФ можна краще забезпечити стійкість національної валюти та національної фінансової системи. Тим більше, у співпраці з МВФ важливі не стільки гроші, які ми отримуємо, а визнання Фондом стабільності національної економіки, адекватності фінансової та антикризової політики, яку проводить держава.
Проте співпраця з МВФ має і негативні наслідки. Ці наслідки очевидні: аби отримати кошти МВФ, слід вжити низку непопулярних заходів, які можуть суттєво відбитися на добробуті населення України. Влада не піде на здійснення таких кроків раніше виборів 2012 року. Виконати вимоги МВФ для збалансування бюджету просто неможливо, особливо в контексті високої ціни на газ, який ми імпортуємо з Росії.
Можна говорити, що немає гострої потреби в коштах МВФ, але як обходитися без них – треба думати. Передусім слід думати про підтримання валютної стабільності, певні адміністративні важелі регулювання, запровадження економічних інструментів, які б робили невигідними спекулятивні операції на валютному ринку. Це дозволить зберігати адекватність курсу без коштів МВФ. Крім того, потрібне більш активне використання резервів Національного банку, бо їх у нас чимало. Як кажуть фахівці: «А для чого ж їх тоді нагромаджували?»
Також важливо долати негативний імідж, який може створюватися в очах іноземних інвесторів після уповільнення співпраці з МВФ. Для цього необхідно формувати сприятливий інвестиційний клімат, реалізовувати національні конкурентні переваги та залучати інвестиції, сприяти подоланню корупції. Ці моменти щодо залучення інвестицій набагато важливіші, ніж формальне визнання Міжнародним валютним фондом того, що Україна може отримувати кредити.
Отже, можна жити без кредитування МВФ. Це складно з точки зору дій, які має здійснювати державна політика. Але державна політика для того і потрібна, щоб вона проводилася, а не пасивно йшла за вимогами міжнародних організацій.
Слова Крістін Лагард про можливість повторення сценарію 30-х років – перебільшене очікування, тому що світ сьогодні не такий, як був тоді. Він є складнішим, багатополюсним, диверсифікованим з точки зору отримання доходів, джерел споживання, фінансових і товарних потоків. Його значно важче загнати в депресію. Думаю, скоріше, доведеться говорити про депресивність ситуації в розвинених країнах та активній динаміці в країнах, що розвиваються, а також про зміщення центрів зростання та фінансової сили. Країни, що розвиваються, формують своє багатство за рахунок того, що працюють на розвинені країни. Але водночас вони є дуже потужним самостійним ринком. Тож зростання споживання буде саме на їхніх теренах. Це здатне автономізувати економічне зростання і допомогти пережити вплив депресії в розвинених країнах. Тому я не підтримую думку директора-розпорядника МВФ.
Надія Майна
