Щоби труби не заіржавіли

9 червня Національна комісія з регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) затвердила плани розвитку газотранспортної системи й підземних газосховищ України на період до 2032 року. І хоч у нинішніх умовах таке планування схоже на ворожіння на кавовій гущі, проте підтримувати цю інфраструктуру в працездатному стані необхідно навіть під час війни, навіть не маючим розуміння, коли вона закінчиться. Тож згідно з ухваленими документами, у найближчі 10 років у газотранспортну мережу буде інвестовано майже 44 млрд грн, у газові сховища – майже 14 млрд грн.

Раніше такі перспективні плани регулярно малював підрозділ «Нафтогазу України» – «Укртрансгаз». Нині у його підпорядкуванні залишилися лише підземні сховища. Трубопроводами тепер опікується ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Кожен з них і заніс свій проєкт на розгляд НКРЕКП. Уся ця процедура має радше ритуальний характер. Але оскільки останні схожі плани затверджувалися ще до повномасштабної війни, то спробуємо порівняти нинішній статус із довоєнним.

ГТС

Торік, внаслідок російського вторгнення, споживання газу в Україні рекордно впало – до 19,8 млрд кубометрів. При тому, що у 2021-му воно становило 28,8 млрд кубів. Відповідно до історичного мінімуму – 1,54 млрд кубометрів – упали й обсяги імпорту природного газу. Переважну більшість потреб країна закривала за рахунок власного видобутку (відбір із ПСГ – це теж в основному газ українського походження). З очевидних причин рекордно упав і транзит російського ресурсу через територію України. Проте він усе ще триває, й торік становив 20,35 млрд кубометрів – удвічі менше, ніж у 2021-му. Такий транзитний газ досі відбирають Словаччина, Румунія, Молдова і Польща. Проте небагато шансів, що ці потоки збережуться у довготривалій перспективі. Чинна угода між «Нафтогазом України» й російським «Газпромом» про транзит збігає 31 грудня 2024 року. І поки що вона працює. Причому на засадах «качай або плати». Тобто росіяни повинні гарантовано сплачувати за транспортування 40 млрд кубометрів газу на рік. 

Але й до 24.02.22., й особливо після цієї дати ГТС України змушена працювати в режимі значно нижчої потужності, ніж було розраховано проєктно. Навіть якщо внутрішнє споживання газу більш-менш повернеться до довоєнних рівнів, істотно картину це не змінить. Побудована ще за радянських часів українська система потужних магістральних газопроводів розрахована на транзитне помпування 120-140 млрд кубометрів газу на рік і до 60 млрд кубів внутрішнього обігу. Такі показники безповоротно залишилися в минулому. Актуальне завдання для оператора ГТС – консервація зайвих компресорних станцій і трубопроводів. Причому так, щоб не зашкодити забезпеченню споживачів на внутрішньому ринку.

Свіжозатверджений 10-річний план мало враховує цю зміну вектора. Зокрема, витрати на ГТС продовжують зростати. Якщо у 2021 р. йшлося про інвестиції на рівні 37,3 млрд грн на 10 наступних  років, то зараз – уже про 44 млрд грн. Майже дві третини з цієї суми – 27,7 млрд грн – мало б піти на компресорні станції.  А далі: 6,4 млрд грн – на газорозподільчі, 3,9 млрд грн – на лінійну частину газопроводів, 3 млрд грн – на газовимірювальні станції і пункти. Виникає питання, чи всі ці витрати виправдані нині, чи це інерція з попередніх років.  

Загалом у складі української ГТС налічується 57 компресорних станцій, які оперують арсеналом у понад 500 газопомпувальних агрегатів. При цьому 30 КС і половина агрегатних потужностей зосереджена уздовж трубопроводів, які мали б забезпечувати транзит російського газу до Європи – «Прогрес», «Союз», «Уренгой-Помари-Ужгород». При цьому це найбільш застарілі агрегати і значною мірою ті, чиї послуги більше не знадобляться. Ще до війни «Оператор газотранспортної системи України» планував підготувати ТЕО виведення з експлуатації зайвих потужностей КС та ГПА. Зараз таке обгрунтування потрібне навіть більше, ніж до повномасштабної війни. 

Один із можливих варіантів подальшого застосування виведених х експлуатації компресорних станцій та їх промислових майданчиків – створення на їх базі об’єктів маневрової електрогенерації. Тобто мова йде про міні-електростанції на газових турбінах, які вмикаються тільки в період пікових навантажень на об’єднану енергосистему, щоб збалансувати її роботу. Зараз таку функцію виконують ТЕС і гідроелектростанції, але потенційно на компресорних станціях ГТС можна облаштувати резерв в обсязі до 1 ГВт маневрових потужностей. Фахівці  «Укренерго» й «Оператора газотранспортної системи України» уже вивчали такі можливості й попередньо навіть визначили майданчики для пілотних проектів – КС-7 Богородчани (300 МВт) і КС Ромненська (100 МВт).

Схожа надлишкова проблема і з газорозподільчими станціями. 1389 ГРС – це розкіш, яку міг собі дозволити хіба що СРСР, бо там погано дружили з економічною доцільністю. Сьогодні утримання такої кількості станцій лягає непотрібним тягарем на бюджет державного оператора. Навіть до 2022 року більш як половина ГРС не була завантажена навіть на 10%. Якщо максимальна добова потужність усіх ГРС була розрахована на 1,3 млрд кубометрів на добу, то реально вона не дотягувала й до 1 млн кубів. Тому суттєве скорочення кількості ГРС й повна заміна тих, що залишаться в роботі, на автоматику (як це уже давно працює в розвинутих країнах), також належить до пріоритетів перебудови газотранспортної системи.   

ПСГ

Загальний активний об’єм підземних сховищ газу в Україні становить майже 31 млрд кубометрів. 80% цих резервуарів зосереджена на заході держави. При цьому одне зі сховищ – Більче-Волицьке –  є найбільшим у Європі, з корисним об’ємом 17 млрд кубів.  Максимум заповненості українських ПСГ  – понад 90% – спостерігався у 2020 р. Зазвичай же у довоєнні роки цей показник тримався в інтервалі 60-70%.  Тому Україна вже досить давно просуває ідею надання вільних обсягів у сховищах під зберігання природного газу операторам країн ЄС. Можливо, зараз, після торішньої кризової зими на газовому ринку Європи ця ідея стала найближчою до реалізації.

За інформацію видання Bloomberg, газові трейдери з ЄС предметно вивчають таку можливість. Оскільки напередодні майбутнього опалювального сезону рівень заповнення європейських ПСГ очікується вищим, ніж торік. Біда навчила. Україна зі свого боку готова брати на зберігання до 30 млрд кубометрів іноземного газу.  «Українські сховища можуть допомогти збалансувати попит і пропозицію протягом другої половини літа 2023 року, враховуючи їх відмінний зв’язок із газовими ринками ЄС», – цитує Bloomberg коментар німецької енергетичної компанії RWE AG.  

Станом на середину червня показник заповнення ПСГ у більшості близьких до України держав ЄС (Словаччина. Чехія, Польща, Угорщина, Румунія, Австрія, Німеччина) уже перебував у межах 60-70%. До початку сезону відбору він, за прогнозами, може зрости до 90%.  Держави ЄС традиційно намагаються накопичити на зиму у сховищах запас, який покриває 40-50% річного споживання. Але деяким із них (Польща, Чехія, Німеччина) може не вистачати потужностей власних ПСГ у пікові періоди споживання. Власне, тут і було б доречним отримання додаткової порції газу з української камери схову. Готова трубопровідна інфраструктура для цього існує.  

Технічний стан обладнання, яке забезпечує роботу газових сховищ України, назагал перебуває у кращому стані, ніж обладнання ГТС, хоч більшість газопомпувальних агрегатів і працює вже понад 30 років тому. Але інтенсивність їх експлуатації зє нижчою, має сезонний характер, тож, наприклад, технічний знос ГПА Більче-Волицького ПСГ заледве перевищує 20%. Відповідно й видатки, передбачені 10-річним планом розвитку підземних сховищ, є втричі нижчими, ніж ті, що передбачені у плані розвитку газотранспортної мережі.

Одним із найдорожчих інвестиційних проектів, який «Укртрансгаз» саме встиг завершити до початку повномасштабного вторгнення, стала реконструкція установки осушення природного газу Дашавського ПСГ вартістю понад 200 млн грн. Завдяки цьому сховище зможе стабільно утримувати належні якісні характеристики ресурсу, який зберігається, зменшить витрати технічного газу й шкідливі викиди. Зараз схожий проєкт реалізується й на Угерському сховищі. Його кошторисна вартість дещо нижча – 144 млн грн. Серед інших вартісних робіт, які у найближчі роки планує «Укртрансгаз», можна назвати ще реконструкцію системи автоматизованого керування на Більче-Волицькому ПСГ й побудову резервної електростанції на ПСГ у Богородчанах. До певної міри, усі ці плани також спрямовані на те, щоб гарантувати більшу надійність  зберігання природного газу в очах потенційних європейських клієнтів.     

Ярослав Ярош